Електронні книги / #ідея (7)

За думкою плететься інша думка,

Думками напхана ребриста сумка,

Яка служила тільки для ідей,

Частина організму і трофей.

Щось сталось, зміна у сюжеті,

Нестача цінних помислів в бюджеті.

Забулась назва знаної алеї,

Думки сточили всі боки ідеї.

Самий розумний може помилятись,

Тут головне у тому, щоб не здатись.

Завжди накриє хмара із думок,

Якщо натвориш сотню помилок.

За думкою плететься інша думка,

Думками напхана ребриста сумка.

Може знайдеться місце для алеї,

Що уособлює в собі ідеї?

Думками ситий точно ти не будеш,

В думках потонеш чи загрузнеш

Нехай вони згорять в Помпеї,

Дорогу світлому - ідеї!

Пробач, Тарасе, не журися,

Ти — Батько наш, та вже часи нові.

У боротьбі заради боротьби —

Не так уже й багато сенсу.

А от ідеї головної не було…

На жаль, ще й досі пустота!

Ти закликав: «Борітеся — поборете!»

Я ж додам: вмикайте спершу розум.

Нам ще до сили треба мудрість вікова.

Ідей і досі в нас катма,

Лише: «Колись, і хтось, аж потім…»

Бо в головах чужинська маячня

Пустила корінь і панує як своя.

Ідея — в об'єднанні всіх довкола,

Бо лише в ній є процвітання і життя.

А ці слова найважливіші нині —

Любити неньку варто так,

Щоб було потім кому жити.

Бо ненька без своїх дітей — то вже чужа земля.

Зі змахом чорного пера,

Що губить світло у пітьмі,

Несе ворон на своїм крилі,

Ідею, що давно згнила.

Ґавкоче хижим моцним дзьобом,

Про дарування мудрих сповіща.

Костиста лапа тягне-вирива

Мені той замисел з ознобом.

Облиш то там, мерзенний круку.

Я вже не ладна до того письма.

У ноосфері доброго давно нема!

Його молю я та ховаю руку.

З помахом сталевого пера

Шкребоче аркушем душа.

І темна пташка із мого плеча

На ті потуги спогляда.

От би пізнати усіх людей на землі

Побувати живцем в кожному тілі

Пізнати характер, мрії та відчуття

Дізнатися усі потаємні бажання

Одного життя не землі замало

Вічне життя то буде багато

Усіх не пізнаєш, усіх не узнаєш

Але спробувать варто, і ти про це знаєш