Небо впаде

Осінь несе жовтолист, холод і теплий чай...

Трішечки хочеться вмерти, та, зрештою, то пусте.

Сонце летить на південь в ар'єргарді пташиних зграй.

Небо летить на землю, і розіб'ється, як впаде.

Небо — воно як я, завжди різне і все одне,

В дранті плаксивих хмар, дише вічністю та вогнем.

Пара зірветься з губ і повітря таке крихке:

Слово скажи — розтане рваним змістом чужих морфем.

Слово скажи і все — а тому ти краще мовчи,

Пий світанкову тишу, морозяну і пусту.

Сизі долоні ранку розвіють серпневі сни.

Сині пелюстки обрію сірим дощем опадуть.

Сонце летить на південь, залишає холодну тінь.

Хмари спливають кров'ю — в ранах плещеться голубе.

Сколеться горизонт блискавками чужих світів.

Небо впаде сьогодні. Знаєш, воно впаде.

05.11.2018 р.