Щоденник підлітки

3 березня

Я живу у своєму світі, до якого не знайшла однодумців. В мені гуляють підліткові гормони: я то хочу схуднути, то не хочу; то хочу зустріти кохання, то мрію про вірних подруг - та чи це головне? Подруги в мене є - однокласниці, але розмовляю я з ними якось натягнуто. Я не розумію як, ну як, можна пити те гидке гірке пиво і курити бридкі цигарки??? Ні - звичайно Аня не курить, але водночас це не стосується Віки. Для підлітка куріння - це смерть в молодому віці. Здається, що я пишу про щось буденне, але в той же час і глобальне. Взагалі на формування підлітка впливають друзі - у Віки в даному випадку - Алла(курить, п'є, нецензурно лається). У Ані ж немає таких впливових друзів, бо ті, з ким вона спілкується трішки молодші за неї. Я ж у своєму випадку обожнюю солодке і ненавиджу себе за їх поїдання у великих кількостях. Ще ненавиджу тих, хто солодке купує мені на зло - в даному випадку маму! Я стільки разів просила не купувати солодощів, щоб у мене не було спокуси їх з'їсти! Але якби мені не було погано чи добре - я не вмію довго злитися. Я щиро вірю у свій світ, вірю, що вампіри існують більше, ніж у якихось демонів(хоча в них я також трішки вірю). Я не притягую біди, як Белла Свон, але і жити в чорно-білих кольорах набридло! У п'ятницю на фіз-рі ми бігали від стінки до стінки і от саме під час цього дійства я зарядилася дещицею адреналіну! Було відчуття легкості, повітряності, невагомості і якогось драйву. І це, коли я просто бігла! Безглуздо. В інших адреналін - це коли вони в небезпеці чи від когось втікають, а в мене чомусь так.

Мені набридли і школа і всі особини мого класу. Всі хлопці "озабочені"( я не знаю як це слово буде українською мовою), а їх у класі - 20! Дівчата половина теж не відстають. Ні, ви тільки уявіть - я приходжу в клас і що я чую! Хлопці безтурботно викладають всі подробиці своїх начебто статевих зв'язків! Ні, я розумію, що вік такий, але ж чому на весь клас так голосно говорити??? А от, коли вони - ці подоби людей - говорять про цікавий фільм, то і я буває прислуховуюся. Але, як завжди без бруду не обходиться. Кретини. Огидно слухати. Я б з насолодою жила в Хогвортсі, де підлітки знають межі пристойності.

Шкода, що в мене немає однодумців, тих, хто розділяв би мої вподобання - зокрема любов до вампірів, вовкулак, магії та чаклунства. Сумно, що я одна така серед своїх знайомих. Я раз спробувала заговорити з Вікою про фільми такого змісту, то вона досить зневажливо відповіла, що не дивиться такого! Теж мені, фіфа!

7 березня

Я захворіла. Вчора мама водила мене до лікаря. Приписали полоскати горло, пити таблетки запиваючи теплим молоком. В школу мабуть аж у вівторок. Так хочеться літа і сонечка!

Мама взяла в бібліотеці книгу - "Перевертень" Тані Хайтманн - читаю вже на 165 сторінці!

Сьогодні цілий день їм і їм. У мене таке буває(десь раз на тиждень), але нічого. Та сильно дратує.

18 березня

"Шлях чарівника" - хороший серіал, ніби "Пригоди Мерліна"(до речі в наступну суботу виходитимуть повторення серій).

Ввечері приходила мамина подруга із сином, щоб я допомогла сину з англійською. Я була зла, як собака, тому що мені боліла голова. Та ще й допомагати і перекладати безкоштовно! Але потім я одумалася і подумала, що з мого боку це недобре. Я ж маю бути хорошою і допомагати. Але цей малий паскудник теж геть не янгол - він не робить ніяких уроків і оце його мати водить хлопця постійно до нас за моєю допомогою!

Я зараз думаю, що ми це переростемо.

Інколи, коли особливо тужливо - я сумую за звичайними вихідними речами, які ніколи не повернеш. Коли я була меншою і тато не так часто пив алкоголь, а в мами був хороший настрій - ми частіше виходили гуляти в парку чи ходили на концерти, чи в кіно, чи до цирку. Якщо не було можливості чи коштів на якісь заходи, то було добре вибратися всім разом навіть просто до крамниці на закупки чи погуляти по базару. Пам'ятаю батько часто купував мені щось смачне чи якусь іграшку(таємно від мене), а потім коли ми виходили з базару - дарував мені! Я була така рада! І мама частіше посміхалася. В мене досі є всі ті іграшки, але я їх не дістаю із шухляди, хоча колись вони гордовито стояли в рядок на моєму столі. Влітку ми виїжджали на пікніки з батьковими друзями, вмикали радіо, смажили сосиски і м'ясо на вогні. Я лежала і читала книгу і це було так звично...

26 березня

Я ще від ранку не хотіла йти до школи. І правильно робила!

По-перше - забула засоби особистої гігієни, по-друге - забула каблучку-талісман і по-третє - настрій був паскудний. І от, що вийшло. У їдальні( я була чергова і мала туди йти) вийшла сутичка зі старшокласником - бачте я його облила чи щось таке(хоча я не помітила). Ну, подумаєш - штовхнула випадково і він розлив свій сік собі на штанину! То він мені влаштував винос мозку - обзивав непристойними словами. Потім підійшла його дівчина і я подумала - як же вона його такого кохає чи принаймні переносить? Добре, що Іра підтримала - сказала, що вони трохи дурні. Але мені полегшало. Дякую їй.

Але найгірше було те, що за сусіднім рядом сиділи учні з паралельного класу і серед них був той рокер, який мені подобався. І він дивився в наш бік. Я почервоніла, швидко сіла за наш стіл і прикрила щоки волоссям. Це було принизливо, такого сорому я не відчувала давно.

Коли вийшла з їдальні - мене обстріляли молодшокласники сніжками, але мене це не хвилювало - все одно влучить сніжка і це не відвернеш, а те, що вони дебіли з ними назавжди.

Після уроків по дорозі додому я купила довгоочікуваний модний журнал, щоб підняти собі настрій, але несподівано натрапила на одного з тих школярів, які кидалися сніжками(мабуть десь жив недалеко від мене) - він знову кинув у мене сніжку і влучив у журнал, яким я встигла прикритися, але який потім довелося довго сушити вдома.

Ще й мама після роботи облаяла, що я з'їла всі її солодощі, які вона залишала до чаю.

Після цього всього спробуй не вірити інтуїції!