Щоденник підлітки

10 лютого.

Не пішла до школи. "Прогулювати іноді корисно" - як казав Едвард Каллен.

По суті я не прогулюю. Я випросила в мами залишитися вдома, ну, звичайно, тато покричав, посердився, потім настало затишшя. Не думаю, що перед бурею.

Вчора я стільки з'їла торта, що самій гидко. Я здається хотіла випробувати свою силу волі щодо солодощів і маму благала - ну не купуй ти, будь ласка, солодощів, я їх всі з'їм! А мама - "Я сама буду їсти!" Як же я вас ненавиджу! І ще один - кричить, що я попросила в мами купити книжку! Мені все одно, що він там собі кричить, але ці книги я маю отримати! Це ж "Новий місяць" і "Затемнення"! Я віддам, що завгодно за них!

Ввечері дивилася програму "Вікно в Америку", а батьку це не сподобалося і він попросив перемкнути. В мене на руках була кицька. Він до того читав книжку і коли я запитала, чому перемкнути, бо програма цікава - батько вдарив книжкою ні в чому невинну кицьку, зачепивши мене! Я зі злості пішла з кицькою до себе в кімнату. Саме в такі моменти я запитую себе, чому я не навчаюся в школі чарів і чаклунства Гоґвортсі або в якійсь іншій школі?! Ну, чому??? Жила б в одній кімнаті з подругами, їла б, що завгодно, або не їла б - завжди подобалося, коли Гаррі, Рон і Герміона снідають зранку з купою найрізноманітніших наїдків за чарівним столом і про щось цікаве говорять - ця невимушена атмосфера надихає! Я хотіла б вивчати магію, бо я так втомилася від цієї звичайної, не цікавої школи! Але мабуть такої школи не існує. Ну, якщо школи магії не існує, то хоча б наша школа стала б цікавою. Наприклад, мені бракує пригод, небезпечних історій з вампірами, демонами, надприродними істотами. Я бачу, що мої однокласниці це все замінюють вечірками, дискотеками, хлопцями! Це гидко! Я краще б билася з демонами чи потрапляла в небезпеки, з яких мене врятував би хтось дуже крутий, типу Едварда:)

13 лютого.

Я придбала журнал, а в ньому був величезний плакат із сімейкою Калленів - вони всі такі чудові! Я почепила його на стіні і тепер кожен ранок перед школою надихаюся і милуюся ними.

Мені недавно снився романтичний сон. Це було по атмосфері схоже на сцену із "Нового місяця"- мене обіймав якийсь таємничий хлопець, я не бачила, хто то був. Було приємно, я відчувала себе в безпеці. Я відчувала, що мене можливо люблять і попіклуються про мене. Мені хочеться частіше бачити такі сни!

14 лютого.

День Святого Валентина. У школі було якось не дуже... Всі дарують валентинки, якісь подаруночки. Мені, звісно, ніхто, окрім Ані і Віки не подарував валентинку. Я їм теж подарувала - великі і красиві, купувала найдорожчі! Але дівчата вирішили прогуляти школу після першого уроку - в них були якісь плани зі своїми хлопцями. Я в їх компанію не вписувалася, бо в мене немає хлопця.

По дорозі після школи я чомусь поплакала. Людей навколо не було і сльози самі почали котилися по щоках. Мабуть це тому, що давно не було чогось доброго в моєму житті, не було з ким поговорити. Я знову сумую за Лізою. Єдине, що якось втішає - завтра я придбаю "Затемнення".

Після школи я зайшла до бабусі в гості, щоб спокійно й без сварок подивитися якісь фільми. Баба десь пішла до подруги, залишивши мене одну в квартирі, тому я цілий день аж до вечора дивилася все, що хотіла! Коли я повернулася додому, то мама, звісно, кричала, чому я так пізно прийшла(20:00 - це пізно?).