Тренуємо сюжет

Використовуючи один із прийомів описуємо наступну ситуацію: кілька піхотинців перебувають в окопі.

Заданий прийом - сон.

Дощ то моросив, то затихав, ніби ще й досі не визначився, варто йому падати чи все ж краще залишатися в хмарі. На землі гучно від залпів, вибухів та молитов. На землі брудно від уламків, кіптяви та крові. На землі спекотно від люті, ненависті та ..любові.

- Олю, ти чого? Хочеш кулю в голову? Ану сховайся! - Смикнув побратим жінку, що випрямилася в окопі, ніби забувши де вона, і підставляла гаряче обличчя під дрібні краплі. А може і справді забула. Вона чула снаряд, що розірвався зовсім поруч. Відчувала, як втискався в плече ремінь під вагою рушниці. Бачила закривавлені руки чоловіка, що намагався сховати її хоч в той ненадійний прихисток. Вона не забула. Але не відчувала ані страху, ані болю, ані ненависті. Її тривожило нестерпне прагнення спіймати шкірою якомога більше тих рідких прохолодних краплин. Вибухнуло десь зовсім близько, жінка відчула, як здригнулася земля.

- Тьотю Олю, прокиньтеся. Вони приїхали.

Тендітна жінка потерла припухлі повіки, повільно встала зі стільця, постояла, чекаючи, доки закінчаться шпичаки в затерплій нозі. Доки свідомість повністю переключиться на реальність. На вулиці було пасмурно. Такий же сірий, як день, автомобіль чекав на неї біля воріт. Люди збиралися поруч у два нескінченні ряди, ставали на коліна, не зважаючи на брудну мокру землю. Жінка поправила чорну хустину, так же поволі почала спускатися з дерев'яного ганку, рухаючись все швидше з кожним новим кроком. Там, у сірому кузові сірого автомобіля чекав на неї син.

А дощ то моросив, то затихав.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.