Сум
000121
Осінь, сум приходить до мене.
Постукає легенько у вікно
своєю вітряною рукою,
а холод обіймає за плече.
Шуршить листя під ногами.
Таке жовте, сухе, сумне.
І наче сум після такого, що
побачив повинно буть, а ні
Нема його бо сонце гріє
не тільки в небі але й в душі.
21.10.22
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯