частина 3

У підсумку Грей посадив його на притягнутий (ще в один із минулих заходів сюди, знизу) матрац і довго роздивлявся рани. Потім витрусив усе з рюкзака і почав щось шукати.

— У мене був перекис, точно пам’ятаю.

— Не треба, — кволо намагався заперечити Білл, але Грей його не чув.

— Такі рани нехороші, — відсторонено розмірковував уголос хлопець, перебираючи вміст рюкзака. — Ти ж не хочеш померти від правця? Я б от не хотів.

Перекис він знайшов і вручив маленьку пляшечку Біллу.

Подивився на те, як нервово хлопчисько стискає її, хмикнув і потягнув свій светр вгору, роздягаючись. Білл нерозумно втупився на його білу футболку з червоним написом " I love Derry», як Грей почав стягувати і її.

— Ти ж не гидливий? — поїжившись від холоду, весело запитав він, торкнувшись пальців Білла, виймаючи з його руки перекис. Відкрив зубами пробку і вилив вміст на край футболки. Потім підняв на нього погляд. Білл моргнув, зрозумівши, що роздивляється його оголений торс, безволосі груди, сильні м’язи рук, плоскі й світлі соски, такого ж кольору, як і його губи.

— Ч-що? Забрудниш…

— Виперу, — відмахнувся Грей і взявся обережно відтирати його губу, що все ще кровоточила, вологою тканиною. Перекис тихо шипів, перетворюючи кров на піну. — Тут недалеко є пральня, можемо потім пройтися. Знаєш, є поганий жарт, що за допомогою перекису будь-яке криваве місиво перетворюється на пінну вечірку?

Білл заплющив очі, посміхаючись, чуючи, як перекис шипить, відчуваючи обережні дотики Грея і переживаючи абсолютно незрозуміле почуття. Почуття, що він хоче, щоб Грей торкався його і перебував поруч, неодягнений.

— Не ковтай це, добре? — тихо попросив Грей, машинально погладжуючи його вилицю.

Ось, тепер стало ще більш ніяково. Він згадав ті касети — точніше, одну-єдину касету, що знайшов у батька. Там дівчина, яку грубо тримали руками за волосся, зухвало стогнучи, вилизувала чоловікові члена. Щоправда, їй казали якраз ковтати…

Від думок про це йому стало так душно, жар вогненною кулею прокотився по його животу. Він розплющив очі, намагаючись прогнати цей образ із голови, і втупився на схиленого над ним Грея. Той, закусивши нижню губу, рішуче й ретельно вичищав його рану.

— Заявиш у поліцію?

— На що?

— На те, що я тебе торкався, — засміявся Грей, картинно закативши очі, перестаючи торкатися його. — На батька, зрозуміло. Точніше, це у школі треба розповісти соцпрацівникам. Здається. Вони зараз знервовані та налякані. Чув про хлопчика, якого батько молотком забив? На смерть.

— Так, чув. Але… ні. Я… сам винен.

Звичайно винен. Батько застав його в кімнаті Джорджі, тримаючого черепаху з Лего. Улюблена іграшка брата.

Грей повільно кивнув, але Білл за виразом обличчя здогадався — він не згоден з його версією.

— Дуже боляче?

Білл розглянув варіант збрехати, адже здаватися Грею слабаком не хотілося…

— Ні.

— Звичайно.

Грей торкався його плеча, і він відчував тепло від цього незначного і нічого не значущого жесту навіть крізь светр.

— Можу запропонувати знеболююче? — як само собою зрозуміле запитав Грей, тепер не дивлячись на нього. Клацнув запальничкою, красиво затягуючись. Білл же дивився на його губи, що легко стискали самокрутку, і думав про абсолютно неправильні речі.

— Ти не замерзнеш?

— Нехай перекис трохи підсохне.

Білл перевів погляд на футболку Грея, увесь край її був вимазаний його кров’ю: від багряно-червоних до майже безбарвно-рожевих розводів. І згадав, як приємно пахла чужа річ, коли той торкався нею його обличчя. Навіть перекис не зміг перебити запах карамелі та чогось іще, вкрай смачного.

— Я гарячий хлопець, для мене тут не дуже-то й прохолодно. Не хочу вдягати светр на голу шкіру, — поїжився він, — зчешуся на смерть. Тримай…

І Грей передав йому самокрутку.

— Я б запропонував тобі «Червону пташку», але тобі не те, що секонал, а й канабіс рано. Не глибоко вдихай, гаразд?

Білл слухняно кивнув і, взявши з його пальців цигарку, затягнувся, ловлячи чуттєве задоволення від того, що до цього її торкалися губи Грея. Дим був іншим, відмінним від сигаретного. Солодкувато-гірким. Хвиля тепла прокотилася по його горлу, розливаючись десь у хребті, зігріваючи все. Він стиснув коліна, бо відтепер точно міг дати визначення цьому відчуттю: збудження.

— Ой, — розгубився Грей і схилився над ним, підхоплюючи. Білл побачив, як у його попливлому й нечіткому зорі очі Грея переплавляються в інший колір, але не зміг дати тому ім’я, назвати, бо на землі не було таких барв.

— Я якось не врахував, що тебе з однієї затяжки так зрубає. Іди. Іди до мене. Просто полежиш… полетиш, — почув Білл інший голос.

— Не бійся, — Грей поклав його головою собі на коліна, плавно перебираючи його волосся, і накинув на нього свій светр, — скоро відпустить.

***

Ейфорія і відкат від пари затяжок справді тривали не так довго, як здалося Біллу. Він усвідомив себе самим собою досить скоро і встиг злякатися того, що міг наговорити Грею, про те, що в того гарні очі, наприклад? І губи. І що це все зовсім не у підорському значенні.

Він різко підхопився і охнув, кімната попливла, але хтось упевнено перехопив його, притискаючи до себе.

— Усе добре, ти прокинувся. І я прокинувся, ми обидва живі. Ходімо в місто.

— Навіщо?

Грей відсторонився, тепер надягаючи футболку, і Білл помітив рожевий слід на його грудях, трохи нижче соска, потер палаючу щоку. О, точно, він лежав на ньому. На Греї.

От бляха.

— Пригощу тебе фраппе — полуничний чи шоколадний? Раз у тебе настільки поганий день, Білле. А. Ну і випрати футболку. Це моя улюблена.

Крокуючи вулицею, Білл усе ще відчував відлуння штучного щастя. Світ здавався прекрасним, з ним поруч був Грей. Який говорив про все й одразу.

-… я залишу їх тобі.

— Що? Вибач, я задумався.

— Книги.

Ось і про що вони говорили?

— Ти сказав, тобі потрібні книжки з ритуалів індіанців крі або алгонкінських народів, але ти не можеш отримати їх у дорослій бібліотеці. А я можу. Але, — Грей задумливо подивився на небо, що розпогодилося, — я пропаду на деякий час. Їх я залишу в маєтку, накрию тим шматком сірої фанери. Навряд чи хтось спробує вкрасти книжки, але від дощу врятує.

— Спасибі, — Білл задумався, ось про що він ще йому вибовкав? Поки був під кайфом? Та й… чи справді йому треба все те, що він шукає? Джорджі це вже не врятує, мертвим все одно.

Мені. Мені не байдуже.

Прийшла чітка і правильна відповідь. Білл стиснув зуби. Йому не все одно, а значить, він дізнається індіанські легенди і зможе зрозуміти, що таке Пеннівайз. Що з себе представляє ця істота. І зможе, нарешті, спокійно і без страху зазирнути в очі матері.

У реальність його повернуло зіткнення з дівчиною, що проходила повз, причому він оступився і впав би, але Грей настільки швидко спіймав його, перехопивши майже біля самого асфальту, що він навіть не зрозумів, як це все сталося.

— Обережніше, — жартівливо застеріг її Грей, піднімаючи його на ноги.

— Вибач. Який гарний у тебе брат, — задоволено посміхнулася дівчина Грею, але звертаючись до Білла.

— У мене немає брата, — огризнувся він.

***

Беверлі та Бен. І ще, здається, Річі. І вони йшли в кіно на жахастики. Але були досить далеко і не бачили їх. Його і Грея.

— Твої друзі? — Грей, як і обіцяв, простягнув йому фраппе. Шоколадний.

— Ми… так, напевно. Вони хороші.

— На відміну від інших, — похмуро зауважив Грей.

— М-м-м?

Грей з посмішкою дивився на плавно хитаючіїся верхівки дерев. Переплетення тіней та падаючого світла перетворювали його обличчя на маску.

— Мені здалося, ти не домовив фразу. Вони хороші, на відміну від інших. Не тільки дорослі погані. Але й деякі підлітки.

Грей так і не зайшов до пральні, чи то забув, чи то вважав неважливим, але Білл відчував дивне задоволення від того, що знав: на ньому, під тонким светром, футболка, вимазана в його крові. Немов це робило їх ближчими. Грей належав йому.

— Іди до них, сеанс скоро почнеться, — Грей виринув зі свого споглядального трансу, всунув йому в руку двадцятип’ятицентовик і свій непочатий фраппе.

— Дякую, але…

— Добре проведіть час, — він легко скуйовдив його волосся і відступив. — Жахастики — це весело. Потім розповіси мені, чого ж ти найбільше боявся. Мені вже час.

***

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.