Моя реальність

Я знову створила свою реаність,

І знову сміюся я в порожнечу,

Знову косі погляди...

Що відчувають нутром- що я їх уникаю. Поганців.

Які мене принижують за те, що я живу.

Вони хочуть мене заткнути.

Що б я замовкла на завжди

Нехай мріють!

І знову я сміюсь на все,

Сміюся зі свого внутрішнього "я"

Коре плаче знову і знову

За кожне не правильне слово та посмішку.

"Я" яке боїться вирватись назовні.

Воно боїться самих тварин під ім'ям "людей"

Але у своїй реальності, воно чудовисько для інших

"Не можна такою бути", "Фу, яка мерзота!", "Як ти сміла зганьбити сім'ю" - мені скаже мені батько на я на нього заб'ю...

Але на жаль я знову одягатиму маску гарної дівчинки...

-Чому?!-Хочу що б запитала мама.

Тому що намагаюсь бути ідеальною!

Плюючи на себе, заради всіх,

Хоча готова померти.

Але мене тішить що у своїй реальності, я вбиваю всіх...