РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Мелоді Вілкінс прокинулась та посміхнулася новому дню. Кучері кольору молочного шоколаду розкидані на подушці, зелені очі мружаться від сонця. Добре, що сьогодні субота, нікуди не треба спішити. Можна досхочу лежати в ліжку, забувши про справи, або почитати давно не дочитану книжку. З місяць тому вона намагалась осилити Теккерєя, але напружений графік не залишав для нього часу.

Мелоді встала та визирнула у вікно. На вулиці йшов сніг, на календарі середина листопада. До їхнього маленького вітряного містечка обережно постукала зима. «Тепер море буде гарне та неспокійне, зі хвилями, - подумалось їй.- Добре, що будинок подалі від узбережжя». У двері хтось тихо пошкрібся. Та це ж Томмі! Як не було ліньки, прийдеться виходити надвір. Томмі – її новий друг, милий шотландський тер’єр. Мелоді купила його на виставці собак минулого року. Заразом можна навідатися до магазину. Місіс Джінівін обіцяла, що завезуть свіжих курей.

Мелоді вирішила одягтися по погоді. Міцні чоботи, теплий светр та куртка з утеплювачем. Шапку вирішила не одягати, крамниця всього в кварталі від її будинку. Вийшла на улицю та ледь не зомліла. Це ж справжнісіньке Різдво! Сніг м’яко падав на дорогу, було не холодно. Більш за все Мелоді любила Різдво, приємне хвилювання та метушню придбання подарунків. В її містечку, хоча й невеликому, завжди відкривався ярмарок, а місіс Джінівін закуповувала відмінних гусаків та індичок.

Кожного року вона вирушала на вечірку до Емми. Дівчата познайомилися в університеті та з тих пір не розлучалися. Емма навіть жила у неї, коли її покинув черговий неймовірний красень-негідник.

***

В магазині було тепло, смачно пахло свіжим хлібом та кавою. Дівчинка за прилавком розкладала газети. Мелоді зазирнула через її плече, журнала «Розумний дім» не було. Може зрештою оформити на нього підписку? Швиденько зібравши кошик з продуктами, Мелоді попрямувала до каси. Мимохідь прихопила сирні палички, поласувати за переглядом улюбленого серіалу. Замислено зупинилась біля поличок з кормом для собак.

- Вибачте.

Вона озирнулась. Перед нею стояв незнайомий чоловік.

- Вибачте, - повторив він.- Не підкажете, де молоко?

- На першому повороті зліва.

Чоловік злегка поклонився та пішов вглиб крамниці. Мелоді подивилась йому вслід. Не місцевий, вирішила вона. Наші давно все знають. Вирішивши не забивати собі голову дурницями, вона оплатила покупки та пішла додому. Вималювувалась приємна перспектива провести вечір в компанії Бенедикта Камбербетча та серіалу «Шерлок».

Вже вдома, намагаючись зрозуміти, хто ж вбивця, Мелоді згадала незнайомця з молоком. Як він опинився в Бартонсі? Місто маленьке, немає корпорацій, ні фабрик. Точно приїхав до родичів разом з дружиною, дітьми та великим собакою. Класична родина, як в рекламі майонезів.

***

Наступного дня Мелоді зібралась до церкви. Вона не була набожною католичкою, але намагалася відвідувати недільну месу. Їй подобався орган, хор та оздоблення церкви. Особливо вітражі. Вона сіла на передостанній ряд та озирнулась навколо. Через прохід в сусідньому ряду сидів вчорашній шукач молока. «Стежить за мною, - вирішила Мелоді та потім передумала. – Не така вже я важлива особа». Почалась служба, і Мелоді заглибилась в молитовник.

Якби у неї запитали, чому вона вірить та ходить у костел, вона відповіла б щось пафосне. Віра моїх батьків, дідів. В дитинстві вона ходила на меси разом з батьками, а коли стала дорослою, почала ходити сама. Скоріше за звичкою, бо навчання в пансіоні вибило з неї залишки релігійності.

- Мел... Мел... – чийсь наполегливий шепіт повернув її в реальність.

Озирнувшись вона побачила Емму.

- Мел, ти його знаєш? – прошепотіла подруга та вказала на незнайомця в сусідньому ряду.

- Так, він купував вчора молоко.

- Ти нестерпна. Це ж Ланс.

- Хто? – здивовано перепитала Мелоді

- Ланс, - впевнено повторила Емма. – Я ходила з ним на танці в школі.

Мелоді замислилась. Чи можливо впізнати у 32-річному на вигляд хлопцеві свого партнера з танців? Мабуть, він був неперевершеним. Ланс... Ланселот, як у Агати Крісті.

- А прізвище в нього часом не Фортескью?

- Ні, - здивувалась Емма.

На них почали шикати. Дивлячись в книгу перед собою, Мелоді вирішила потай роздивитися загадкового гостя. Гарний, брюнет, рівний нос. «Особливих прикмет немає», - посміхнулась про себе дівчина. Треба розпитати Емму детальніше. Більш за все її вразило ім’я їхнього сусіда, наче зі сторінок лицарських романів та легенд про короля Артура.

Емма загальними фразами розповіла, що вони займалися танцями, кілька разів виступали, а потім Ланс поїхав до університету та залишився в столиці.

- Точно відкрив шахту або уранову копальню, - засміялась Мелоді.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.