РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ

Веселий людський потік вливався в двері костелу. Всередині було світло, всі сідали на лавки. Гул голосів затихав. Почалась меса. В повітрі мчали звуки органа та гімнів, вилітали з напіввідчинених дверей та розліталися над містом, славлячи народжене Немовля.

Мелоді сиділа на своєму звичному місці. Роздивляючись довкола, вона побачила Флору та Джека, місіс Джінівін, свого сусіда містера Марті. Народу було багато, навіть дивно, як усім вистачило місця. Отримавши після служби подарунок – ялинкову прикрасу-кулю з янголом, парафіяни почали розходитися по домівкам. Повільно просуваючись до виходу, Мелоді помітила Ланса, який сидів в останньому ряду. Він привітно помахав їй, і вони разом вийшли з костелу.

- Прекрасна служба, - сказав Ланс.

Вони повільно йшли вулицею. Він знову запропонував спертися на його руку, і Мелоді погодилась. Він їй подобався, але вона боялася зізнатися в цьому навіть собі.

На вулицях старші діти збирались групами та співали гімни. Малюки катались на санчатах. Дехто з перехожих поспішав додому з кошиком смаколиків. Будинки сяяли неоновим світлом гірлянд, над дверима висіли гілки омели. Ланс зупинився біля крамниці, прикрашеної омелою, та повернувся до Мелоді.

- Мел...

Вона подивилась на нього, щось всередині обірвалося. Він обійняв її та сказав:

- Мабуть, ще рано казати про кохання... Але я хочу бути поруч з тобою, підтримувати, щоби ти не впала на льоду. Ти мені подобаєшься, Мелоді.

Вона зніяковіло посміхнулась.

- Омела...

- Так, я ж знав, куди іду.

Ланс посміхнувся та поцілував її, ніжно та тремтливо. Десь вдалечині радісно задзвонили дзвони.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.