amavi te

— Я тебе любив.

— І я тебе любила.

шкодá, що ти ніколи більше цього не почуєш.

та і нíкому мені тепер про це казати.

скільки ж разів я тебе змогла відгородити

від світу та горюючих образ,

але й ти від самотньої туги мене завжди оберігав.

— Ти мені була потрібна.

— Ти мені потрібен був.

ніби я планета на тобі — своїй орбіті.

ніби я Нептун, а ти — Плутон.

— А пам'ятаєш?

— Безперечно пам'ятаю.

пам'ятаю твої очі і кохані руки елегантні.

і те, як поцілунками ти по мені здійснював свої таємні та інтимні мандри.

— Я любив, коли ти говорила.

— Я обожнювала твій саркастичний сміх.

як тоді…

як тоді вночі під зорями, які нам не судилося дістати.

в одежі літній на набережній біля Дніпра.

говір голосний, веселий сміх, який, до речі, хотів я тоді вкрасти ;)

то все ти — щебетала мені про щось так ніжно, чуже життя на небі вигляда.

— Ти бачив всі мої порізи.

— Ти витирала з мого обличчя сльози.

як там…

як там в малій кімнаті на безіменній старій вулиці,

де щоночі по тєлєку крутять старі кінофільми.

ти мені щось заспокійливе шепочеш, рятуючи із власної в'язниці,

і я засинаю у твоїх міцних обіймах.

...га?

— Сумую.

— Сумуєш?

— Хоч зараз вмерти готова. І так…

До споконвіку сумувати буду.

І рамка на столі збереже всі спогади про тебе.

бо в мені вони всі до єдиного горять.

я досі пам'ятаю річку, ніч, безлюдний берег…

і дві троянди, які тобі востаннє я подарувала,

на землі — біля тебе, коханий, самотні лежать.

я тебе любила.

і я тебе любив.