Частина 4. Дівчина-васабі (Хару)

Токіо починало прокидатися і відходити від нічного ритму, ховаючи у своїх темних кутках сліди розгульного життя жителів. Вдалині звучали сигнальні сирени, десь відкривалися кав'ярні, готові зустрічати ранніх гостей, що прагнули врятуватися від сонливості терпким смаком арабіки, продавці риби вже тягнули свій свіжовиловлений товар до ринків...

Тільки Хару не спав сьогодні взагалі. Всю ніч довелося стежити за постачанням товару, оскільки Юкі з Ічиро полетіли до Китаю, а Широ був зайнятий іншими справами. Іншим своїм людям він не те щоб не довіряв, просто страждає перфекціонізмом, який скоро доб'є залишки здоров'я, та і його все одно мучить безсоння. Ковтання пігулок з мелатоніном до біса набридло йому.

На причалі дув крижаний вітер, від чого глава кутався у своє незмінне чорне вовняне пальто. Гріло не лише воно, але і спогад про проведений вечір напередодні.

Еміко.

Жодного разу не пошкодував про своє рішення запросити її на вечерю. Жвавий розум, прозорливість і краса, яку ще пошукати треба. Останній раз такий трепет перед дівчиною він відчував років десять назад до Коу. Признатися, йому здавалося, що він вже зовсім зачерствів на посту глави мафіозного угрупування, і ніякі запаморочливі красуні не здатні затримати його увагу довше ніж на 5 хвилин. Дружину він не шукав, віддавав перевагу стосункам на одну-дві ночі, та і то заради зміщення фокусу уваги.

Дівчина з клубу "Едо" стала для нього своєрідною віддушиною в той вечір. Він уперше не відчував після важкого дня моральної втоми від всього, а підрядники з робітниками не дратували сьогодні своєю недалекістю або пошкодженим контейнером. Можуть у нього і премію випросити. Він не відмовить.

Широ зараз почне говорити, що йому давно потрібна була жінка, яка вилікує нервозність глави клану. Сам-то від Чо бігає, в спробах врятуватися від надмірно напористої пасії, а його повчає. Друг ще називається. Ну, не то щоб друг, швидше названий брат. Тому і пиляє постійно на пару з дідуганом Каташі. Збираються за піалою саке і давай перемивати кісточки главі, щоб потім прийти до нього особисто і повторити дослівно усі претензії, підключивши до загального збору Юкі. Дивно, але останнім часом це ставалося все рідше. Мабуть втратили надію.

Хару не будував грандіозні плани на стосунки з танцівницею з клубу. Просто приємно, коли поряд з ним хтось не благоговіє перед його становищем в суспільстві. Вимушена брехня йому не особливо подобалася, навіть якось соромно стало воднораз, що вона вважає його звичайним багачем із звичайним бізнесом. Він передбачав питання про походження грошей, але не думав, що доведеться говорити відповідь крізь зуби. Дізнайся Еміко, з ким вона зустрілася, втекла б відразу або завмерла, як здобич перед хижаком, чекаючи неминучої смерті? Він волів би не уявляти, щоб не псувати приємний післяприсмак від вечора. Дівчина занадто молода, а він занадто втомлений життям мафіозі, який просто хоче відпочинку.

- Куміте, - до нього підбіг один з хлопців, що займався розвантаженням, з текою в руках. Він схилився, простягаючи папери Хару. Список доставлених товарів. Треба було розбити по вантажівках, одна з яких поїде до Вакабаяші. Інші по контрактах, що залишилися.

Перевірка з перерахунком на якийсь час відвернули його від не найприємніших думок.

Хару поставив свою печатку на декількох паперах і сховав назад в кишеню. Пора повертатися в тепло, інакше може забути про свої виходи у світ.

Він розблоковував смартфон. Досі не відповіла. Спить, швидше за все. Він хотів було сховати телефон назад, проте на екрані спливло повідомлення від Широ.

Широ 4:03am

"Згодна. Номер у вкладенні".

Хару 4:04am

"Спасибі, Широ. Прошу, підготуй запрошення. Виділи їй карту до мого запасного рахунку".

Широ 4:04am

"Буде зроблено. До дона Фальконе поведеш? Ще вкраде, а мені потім шукай".

Хару 4:05am

"Перестань. Поведу. Інакше домовлятися буде складніше. Сім'я над усе, ти ж пам'ятаєш. Він любить бачити всіх з парами".

Широ відправив смайлик з очима, що закочуються, від чого Хару не зміг стримати посмішки. Італійці надмірно волелюбні, щоб розпинатися про свою сім'ю. Величезна кількість незаконнонароджених дітей іноді провокує там внутрішньокланові війни за владу. Гірше них тільки мексиканці з колумбійцями.

Він звик до вдачі італійців ще під час навчання у Флоренції, куди відіслав його батько, в надії одружити на дочці місцевого глави мафії. Сільвія хай і була гарна собою, але абсолютно не притягала його. Ні широким світоглядом, ні пишними формами. Втім, до жениха з країни висхідного сонця італійська мафіозна принцеса віднеслася взаємно холодно. Дівчина віддала перевагу якомусь клеркові, надивившись дешевих мелодрам, і втекла з ним в Ірландію. Подальшою їх долею Хару не особливо цікавився, бо одна плітка була більш дурнувата за іншу.

Запланований вечір буде лише через п'ять днів, у вівторок. Є час зайнятися своїми справами. Окава чекав його обговорити Мінору, свого батька. Виявилось, глава поліції Токіо стояв як кістка в горлі не лише місцевому главі якудза, але і своєму рідному синові. Дивно, як схожі стосунки з батьками у двох абсолютно різних людей.

Вдома він вирішив подрімати пару годин, а відключився на цілих п'ять. Розбудив його телефон, що розривався від тривалого дзвінка.

- Так.

- З хорошими новинами. Спав?

- Угу. Широ, щось термінове?

- Сподобається. У нашого нового "друга" знову буде виступ завтра. Там буде вона, а ми запрошені.

- Прекрасно. Що з особняком?

- Душевно передали твої найкращі побажання.

Хару цокнув язиком. Незговірливі продавці. Йому потрібен цей особняк в горах, щоб перетворити те місце на СПА. Гарячі джерела, де завжди можна сховатися від сторонніх очей, відпочити і насолодитися самотою. До того ж, подібне придбання досить вигідно, враховуючи зростання цін на землю і повільний ріст економіки.

- Докинь йому готівкою.

- Не хоче, - помовчавши трохи, Широ додав, - скоро захоче.

Хару навіть через трубку міг уловити, як чоловік зараз хмурить брови, його вилиці здригаються, а куточок губи сіпається в усмішці.

Не хоче віддавати награбоване. З цими дрібними чинушами одні проблеми. Чахнуть у своїх домах чимдалі від народу над нефритовими скульптурами, абсолютно відірвані від реальності.

- Роби як знаєш.

- Відсипайся, а то помреш ще без кулі, морока мені. За карту я розпорядився. Їй доставлять.

- Ти справжній друг, Широ.

Чоловік по ту сторону гмикнув і скинув дзвінок. Хару зарився носом в подушку, в спробі ще поспати. Стрілка годинника невблаганно наближалася до полудня.

Сон так і не повернувся, а лежати і дивитися в стелю порядком набридло. Узявши в руки телефон, Хару пробігся по листуваннях. Нічого термінового. Звіт від Юкі, повідомлення від Широ з фото особняка і коротким "Отримала". Він створив новий діалог з номером Еміко.

Хару 12:43am

"Здрастуй, Еміко. Це Хару. Сподіваюся, у тебе все добре".

"Тобі що, за шістдесят, Фукубара? Ще б запитав, як її здоров'я. Ідіот".

Буквально через хвилину прийшла відповідь.

Еміко 12:44am

"Привіт. Все добре. А у тебе як справи?"

За цим повідомленням відразу ж прийшло наступне.

Еміко 12:44am

"Навіщо мені карта?"

Хару 12:45am

"У мене теж все добре. Для покупок на зустрічі і всякого різного. Відстежувати, на що витрачаєш не буду, так що не соромся".

Еміко 12:46am

"Навіть якщо я куплю машину? Чи яхту?"

Він не зміг стримати посмішки. Заграє з ним або перевіряє грань дозволеного?

Хару 12:47am

"А у тебе права і причал?"

Еміко 12:51am

"Ні. Поставила б їх, як сувеніри на полиці і насолоджувалася".

Еміко 12:51am

"Гаразд, я жартую. Мені ніколи не привозили карту для особистих витрат. Я злегка в шоці".

Хару 12:55am

"Я здивований".

Листування перервав дзвінок Юкі і він відволікся на справи, знову до пізньої ночі.

Перед сном він перевірив телефон. Там ще з обіду висіло непрочитаним повідомлення від Еміко.

Еміко 02:32pm

"Здивований чому"?

Хару 01:07am

"Здивований, що ти в 4 ранку дала відповідь на мою пропозицію".

Хотів було відкласти телефон і спробувати заснути, але вібруючий звук повідомлення, що пролунав буквально відразу, притягнув увагу.

Еміко 01:08am

"Мені не спалось".

Хару 01:09am

"Як і зараз?"

Еміко 01:10am

"Доробляла проект в університет. А у тебе яке виправдання?"

Хару 01:10am

"Найнудніше з усіх. Проблема часових поясів ускладнює життя".

Відповіді не послідувало. Напевно, заснула там. Але раптом смартфон завібрував.

Еміко 01:13am

"Добраніч, Хару".

Він торкнувся пальцями губ. І давно до нього приліпилася ця безглузда посмішка? Сказився.

Хару 01:14am

"Доброї ночі, Еміко".

***

Клуб, як і минулого разу, зустрів його з Широ і Чо гучною музикою. Він вже встиг відвикнути від цього місця, але заради роботи можна і потерпіти. Роботи і Еміко.

"Та ти не заради роботи сюди біг, Фукубара".

На зустріч їм йшов Хього. Сьогодні він був одягнений в просту шкірянку і темно-сині джинси, але не зраджував своїм перевагам: на футболці був маленький малюнок іриса, розрубаного катаною.

- Пан Фукубара, рад зустрічі. Поговоримо в моєму кабінеті чи віддасте перевагу VIP-зоні?

- Друге. Сьогодні ж виступ, хочу насолодитися мистецтвом.

- Звичайно-звичайно. Прошу вибачення, не подумав. Пройдемо.

Хього вказав на сходинки до балкона. Широ з Чо з ними не пішли, залишившись в залі. Інша охорона встала на вході до VIP-зони, з якої був прекрасний огляд на увесь зал, включаючи сцену з пілонами і частину барної стійки, де вже розмістилася його "нероздільна" парочка. Хього притягнув його увагу текою з паперами.

- Давайте відразу до справи. Мій батько давно копає під вас. Мене теж намагався втягнути у своє "безумство", коли я ще носив форму, тому залишилися деякі матеріали.

- Перейдемо на "ти". Мені так простіше.

- Без проблем.

Хару відірвав погляд від барної стійки, де Широ схилився до дівчини з пишними формами і про щось переговорювався, поки Чо поруч, судячи з того, як вона не ворушилася, готувала план вбивства. Давно скандалу від неї не чув?

- Ось виписки по ваших рахунках за 2011 рік. Не знаю, як йому вдалося.

- Тоді був обшук і, відповідно, запити на надання даних. Нічого цікавого не знайшли, раз я тут.

Хару перегортав папери. Копії договорів на купівлю-продаж нерухомості, його фото, виписки і багато записів від руки. Проскакувало ім'я батька. Список зв'язків сім'ї Фукубара з верхівкою.

- Ти так і не пояснив тоді: навіщо тобі усе це?

Хього кликнув офіціантку, попросивши її принести їм пляшку віскі, лід і сашимі.

- Старі рахунки. Я хочу, щоб він згнив у в'язниці, - абсолютно беземоційно протягнув власник клубу, немов для нього це бажання таке ж буденне, як і поспати.

- Главу поліції і рідного батька у в'язницю? Стає все цікавіше.

- Засуджуєш?

Хару почекав, поки Хього наллє йому в склянку рідина бурштинового кольору.

"Очі у Еміко такого ж кольору, трохи темніше навіть".

Кубики льоду стукнули по склянці, поки Хару мимоволі задивився на свої руки в чорних рукавичках.

- Розумію. Кампай! - він підняв склянку вгору, а потім осушив до дна. - Хороший клуб. Мінору таке дозволив?

Хього гірко усміхнувся, після чого теж допив до дна. Більш ніж зрозуміла відповідь. Відмовився від сина. Таємниці сім'ї Окава виявилися глибшими чим він припускав. Зразковий сім'янин, глава поліції, борець за добро. Виявляється, все гірше, ніж можна було представити.

- Я подумаю.

- Твоє право, але думати треба швидко. Як я розумію, мій батько все не здається.

- Звичайно. Його завзятості можна позаздрити.

- Швидше злопам'ятності, - трохи неуважно відповів власник клубу, поглядаючи вниз на сцену, - мені треба виступити. Прошу пробачити.

Поки його залишили наодинці, він написав Широ.

Хару 11:25pm

"Спеціально дратуєш Чо?"

Широ 11:27pm

"Не знаю про що ти".

Хару 11:27pm

"Вона видряпає їй очі".

Широ 11:28pm

"Юї сказала вона з України. Можу посперечатися, хто кому і що видряпає. Розважаюсь як можу".

Хару 11:29pm

"Так от, чому ти тут тиняєшся. Екзотичності захотілося?"

Широ відірвав погляд від телефону, підняв голову на VIP- зону, де в темряві ховалося обличчя глави, а потім вказав підборіддям на сцену: мовляв, хто б говорив.

Після того, як Окава представився гостям і оголосив виступ, світло по усьому приміщенню приглушилося до синьо-фіолетового неону. Хару повністю обернувся корпусом до сцени, пригубивши склянку з віскі.

На сцену вийшли дві чорноволосі дівчини, одна з яких була Еміко. Хару трохи не подавився віскі, коли побачив одну з танцівниць в міні-спідниці і короткому топі, поверх яких були надіті якісь ланцюжки з виблискуючими каменями. Цього разу босоніжок дівчина замінила на високі шкіряні чоботи.

Діджей зробив плавний перехід від попередньої композиції до нової. Щось на французькому, змішане з англійським.

Дівчата зарухалися, торкаючись і погладжуючи один одного. Не хотів би він опинитися зараз в перших рядах, витримка у нього не така вже і залізна. За столом з'явився Хього, теж поглядаючи на сцену.

Еміко нависла над дівчиною нижче, яка стала навколішки і провела рукою по її волоссю, вигинаючись і закидаючи свою голову.

- Подумав?

Хару не відривав погляду від сцени, де дівчина, що мило спілкувалася з ним в ресторані в самій закритій сукні, яку тільки могла вибрати із запропонованих, осідлала пилон і закрутилася, підкидаючи руку. У нього зараз волосся дибки стане. І не тільки воно... Нелюдським зусиллям волі перевів погляд на співрозмовника.

- Подумав. Я згоден, але мені треба більше інформації.

- Надам все, що зможу. Але я продовжу тримати нейтралітет: як свій, так і клубу. Звісно, ризики я оцінюю і приймаю. Розумію, що в якийсь момент треба буде покласти свій камінець на одну із чаш.

Хару кивнув і протягнув руку для рукостискання, схиляючи голову в шанобливому уклоні, своєрідним чином закріплюючи, їх з Окава, домовленість. Якщо він його обдурить - стане кормом коропам. Хього повторив жест.

- За плідну співпрацю!

- За співпрацю!

Вони голосно стукнулися келихами і знову повернули свою увагу на сцену.

Лише коли Еміко пішла за куліси на перерву, він написав їй повідомлення.

Хару 01:12am

"Дозволиш відвезти тебе додому після"?

Еміко 01:19am

"Ти в клубі? Так, можна".

Хару 01:22am

"Так. До скількох ти працюєш"?

Еміко 01:24am

"До 4 ранку".

Хару 01:25am

"Чекатиму. Сподіваюся, мої очі виживуть і тебе не зустріне, засліплений красою однієї танцівниці, старець".

Еміко 01:26am

"Спасибі :) Мені шкода твої очі. Пропоную носити з собою сонцезахисні окуляри і поменше дивитися на світло ;)"

Не стримавшись, Хару пирснув від сміху в кулак. Гостра на язик, як васабі.

***

Як і домовлялися, він чекав її у чорного ходу з невеликим букетом троянд, а в машині на задньому сидінні лежали завчасно підготовлені плед, коробочка таякі і пара пляшок з холодним зеленим чаєм. Вибирав їжу навмання, молячись усім богам, щоб Еміко не скривилася від її виду.

Дівчина вийшла з сумкою і завмерла, окинувши "прихильника", що чекав біля входу. Вона переодягнулася в одяг потепліше, з дутою курткою. Макіяж виділявся яскравою плямою, вибиваючись з образу звичайної студентки. За нею вибігла її партнерка, з якою вони танцювали увесь вечір.

- Ой! - зойкнула та, заїхавши носом в спину Еміко, а після виглянула із-за її плеча. - Ем... Забула сказати, але гаразд... Потім... Ем... Я піду. До завтра, Еміко.

Невисока дівчина зробила пару кроків, але знову хлопнули двері, і до них приєднався Окава з пакетом в руках.

- Ріна, ти забула... - він оглянув компанію, що зібралася. Не вистачало ще сюди увесь персонал бару привести, щоб вже точно усім стало незручно. У наступний момент, немов його думки тільки що прочитали, двері знову відкрилися і на світло вийшла дівчина. Хару дізнався у блондинці ту саму Юї, про яку писав Широ.

- Босс, там... О, а що тут за тусовка? After-party? - світловолоса дівчина в чорній, облягаючій сукні з розрізом і кофті-сітці поверх нього, тримала в руках сміттєві пакети і, з неприхованим інтересом, оглянула кожного присутнього від ніг до голови, а потім знову перевела питальний погляд на свого керівника.

Хару з Еміко переглянулися, що явно не чекали тут такої кількості людей. Широ, що сидів в машині вже достатньо довго, наодинці з Чо, не витримав і підійшов до них, тільки додаючи загального сюру ситуації. Йому ще ніколи не доводилося зустрічати у чорного входу танцівницю з букетом в руках під цікавими поглядами чотирьох людей.

- Що за збори? - незадоволено запитав Широ.

- Зараз їдемо. Еміко?

- Так, йду. Всім до зустрічі, - махнула рукою дівчина, обійняла на прощання свою подругу і підійшла до Хару, приймаючи букет. - Спасибі.

Юї помахала рукою, не втративши можливості стрельнути очима в Широ, на що той посміхнувся. Ріні довелося повернутися за пакетом, який тримав Хього на витягнутій руці. Дівчина щось йому розповідала, але з такої відстані, вони вже не могли розібрати, що саме.

Влаштувавшись на задньому сидінні, глава нарешті зміг спокійно видихнути.

- Змерзла? - Хару протягнув дівчині плед.

- Трохи.

До будинку Еміко, в Неріме, була близько години їзди. Широ не топив педаль в підлогу по порожніх вулицях, намагаючись сильно не смикати машину. Танцівниця поруч намагалася подавити позіхання. Таякі з бобами виявилися непоганим вибором.

Після тихих розмов про минулий день, дівчина схилила голову і задрімала. Хару дбайливо підставив їй своє плече і натягнув плед по шию.

"Вона хоч спала останні дні?.."

Широ подивився в дзеркало заднього виду на главу, смикнувши куточком губ в усмішці. У салоні працював обігрів, до того ж накопичилася втома за останній тиждень, із-за поганого сну, і йому теж захотілося прикрити очі, хоч би хвилин на п'ять. Еміко поруч глибоко дихала. Не зумівши стримати свій порив, він ніжно провів мізинцем по тильній стороні долоні дівчини. Еміко трохи стиснулася під пледом. Мерзне?...

- Широ, можеш включити обігрів на пару градусів вище?

- Так.

Увага друга знову була поглинена дорогою, а Чо так і сиділа, відвернувшись до вікна. Від неї виходили хвилі презирства, розраховані на сусіда збоку, але той не виявляв ніякої реакції, тому все розбивалося об стіну незацікавленості.

Чому йому так сильно хотілося торкатися Еміко зараз? Не з сексуальним підтекстом, хай і від погляду на неї, у глави мафіозного угрупування, усе повітря йде з легенів, а кров від мозку підливає до самого малодумаючого органу. Зараз вона для нього така беззахисна, що хотілося відвезти її до себе, як своєрідний трофей.

"Хару, ти зараз мерзенний. Коли б не твоє "плачу за все", вона б і на крок не наблизилася. Навіть не знає, на чиєму плечі зараз солодко спить".

Машина зупинилася у двору перед дев'ятиповерховим гуртожитком, пофарбованим яскравими геометричними фігурами на білому. Небо поступово втрачало насичено чорні фарби, починаючи сіріти на горизонті. Нічне життя міста поступово впадало в сплячку до наступного заходу сонця.

- Еміко. Прокидайся, - він ніжно стиснув її руку в спробах розбудити.

- Ммм... Так... - вона підняла голову і розплющила сонні очі. Затьмарений погляд блукав по його обличчю, ніби дівчина намагалася згадати "де вона?" і "хто вона?"

- Підемо, проводжу тебе, - він вийшов з машини і відкрив двері з її боку. Узявши Еміко за руку, накинувши плед їй на плечі і прихопивши другою рукою її сумку, повів у бік входу.

- Куди?

Вона вказала на величезні металеві двері.

- Третій поверх, триста тринадцята кімната. Дякую, Хару.

- Відсипайся.

Всю дорогу додому він прокручував в голові її "Хару". П'янило дужче віскі. Тепер треба було не спалити перед Широ його безглузду посмішечку, коли він згадує про неї. Та і взагалі перестати так себе поводити. Він зовсім забуває, що в них угода та, по факту, він купив її схильність.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.