Частина 3. Пріоритети
– Тату, Мальвіна… – Катя знову зарюмсала, так само, як і перед виходом з дому, так само, як і від різких звуків снарядів, щоправда більш гірко.
Вони забули маленький сірий клубочок, що лиш рік тому їй подарували на День народження.
Малеча й досі пам`ятає цей щирий погляд зелених очей. А як вони разом малювали?
Мальвіна тоді спочатку стежила за рухами Каті, а потім і сама чи то випадково, чи то навмисно вмочила лапку в червону фарбу й намалювала нею на зеленій траві розсип квітів. Мама тоді ще довго не могла вгадати, що то. А то була галявинка!
Єгор уважно стежив за дорогою, але на лемент доньки зреагував й приречено видихнув:
– О боже.
Здається, він був готовий вже розвертатись, коли Вікторія поряд гаркнула:
– Ти що, здурів? Сусіди попіклуються.
Помітно було, що мати не певна в своїх словах, проте зараз нею керувала одна думка: Бігти. Тікати. Рятувати себе і сім`ю.
Від нервів жінка почала згризати червоний манікюр та одного холодного погляду водія вистачило, щоб вона завмерла.
З рештою наважилась увімкнути радіо.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!