Морський шторм

У мене два коханця: дощ та вітер

І море жадібно мене ласкає,

А я все думаю про сонце,

Воно мене ніжно в себе вбирає,

Моє серце так більше нікого не покохає.

Всіх чоловіків відвергаю,

Бо думаю лиш про одного і його колихаю.

Вся увага прикута вгору,

Не можу звести кінцівки додолу

І очі від пристрасті закипіли,

Мене наче бідненьку підмінили.

Де ж це бачено щоб земля так магнетизувала,

Я свої косички з заді збирала

І гравітація притягала сильніше за все,

Але я не збочена проте.

Просто це так соковито і грізно,

З болем і відчаєм несумісно,

Так душу розболівшу врачує,

Море дощ і вітер-навіки їх альянс запанує.