Глава 5
Ви колись коштували яйця змії?!. Що кажете?.. Ні?!.. Оце так дива!.. Таку смакоту і не їсти! Обов’язково спробу… А стоп… Може мені так смачно, бо я монстр?..
Кхм..
До чого це я… Ну… розумієте… Ми з’їли наших ненароджених можливих братів чи сестер. Як так трапилось?!… Що ж, діло було…
***
- Са-а-а ахе-с-с-с-ааа, ас саааа ка?! – шипіла вона. Та я чудово розумів, що вона говорить. Моя сестричка сказала: хто ти змій, кажи?! Її голос віддавав могутністю й владарством! Я леліяв це відчуття…
- Урссс-ас-с-сс ка газзххасс ара ссс. – я заговорив на цій дивній новій мові, яку магічним чином ніби вшили в мою свідомість. Ці слова означали: А ти доволі мила, віриш чи ні, брат я твій.
- Ур ка нннссс ін-аа-сс-с а-арах-сіассс. – вже лагідно, з відчутною любов’ю провадила вона, а я замріяно дивився на її милі очі, прагнув обійняти її… а, це ж немо… Байдуже, обійму.
- УРЗАС! Сааахх ка горр-аа-аа-ссс! – мило запанікувала, зніяковіла й почервоніла вона. Як же я люблю свою сестру! Вона така мила! Кхм.. Вона сказала: Що ти робиш! Чого проігнорував моє питання, скажи-но, а хоча, бог з ним, продовжуй…
Ну не скарб?!. Як на мене, це справжній скарб… Ох, яка ж вона мила. Трохи так пообнімавши її(наскільки це можливо в тілі змія) я одлинув.
- У каргассс кірууу-ннсс каваі-ііі-ссс сяааа-асс-сак. – промовив я. Вона опустила голівоньку, і ще дужче почервоніла. Це була та мить, коли я отринув всі погані думи, що до того полонили мене, забув, про ту гидоту, яка закинула мене сюди, і навіть трохи вдячний був, бо вона стала моїм світлом в кінці темного тунелю зла… Ой, знов отлинув от теми. Я цією мовою сказав наступне: Навіть від курвиська є користь, бо таку няшку маю нині! Кхм… Я справді твій брат.
- Одо а гаррр-ра-ассс-сііі-а кунааа-сссс е хасаа-ак ото? – продовжила наш діалог моя сестра. Сказала таке: Вірю. Я вражена була просто. Ти виглядаєш кремезно і страхітливо. Чому ти такий здоровий?
І я вказав головою на те озеро, оповів про все, що відбувалось. Вона хотіла було полізти теж, але вирішила, що це не вартує того. Я був радий. Адже не хотів, щоб ця тендітна і така гарна шкіра зазнавала того ж болю, що і я. Прагнув, щоб нутро моєї прекрасної сестри було ціле, не пошкоджене біллю.
Вона запропонувала пошукати їжу. Ми годину повзали навкруги, але ніц, крім нас і тунелів дуже подібних, що мені здалось дивним, на шлунок. Але скрізь бачили порожнечу і не було більше нічого. Тож ми повернулись до двох інших яєць.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!