Стара справа

До шостої ранку Крісті вивчала щоденник, який встигла прихопити з собою, єдине, в чому вона переконалася, це у своїй правоті, що в неї є молодша на дев'ять років сестра і старший брат. У щоденнику шатенка знайшла кілька фотознімків з усією сім'єю в родовому маєтку і фото з Джеком у віці дев'яти років з підписом позаду «Джеккі і Кріссі, 2001 рік». Складаючи свій рюкзак, Крісті вирішила покласти щоденник мами, і зібрати свій ноут про всяк випадок, а також вона прикріпила свій значок Ю.А.К. до пояса на спідниці. Закінчивши всі приготування, шатенка привела себе до ладу, в думках сподіваючись, що Джек не відкривав її блокнота; а потім поспішила спуститься вниз поснідати.

- Доброго ранку,- привіталася вона з батьками, прикриваючи рот долонькою.

- Погано спала? - поцікавилася Сьюзан, ставлячи тарілку з омлетом перед Крісті.

- Ага, все думала, яке завдання придумає містер Райкл на сьогодні,- прибрехала дівчина, беручись за бекон. Вона не дуже то й хотіла посвячувати батька в заняття з кримінології, але Дрейк глянув на доньку з хитрістю в очах.

- І яке було перше заняття? - з цікавості запитав інспектор. Чоловік хотів дізнатися, який із себе викладач Аарон.

- Досить цікаве,- чесно відповіла міс Сміт, дивлячись перед собою в тарілку,- Хоч і було смішно слухати безглузді доводи однокурсників.

- І чому ж?

Крісті підняла погляд на батька, припускаючи, як він відреагує на її відповідь.

- Містер Райкл підготував нам два вбивства,- коротко і чітко вимовила дівчина, відводячи погляд,- Перше про Саманту,- сказала вона і трохи затримала відповідь,- Друге вбивство на шосе п'ятого вересня двох тисячі першого року, о пів на дев'яту вечора.

Крісті замовкла, для них двох це були дуже особисті справи, які так і не були розкриті. Спільною рисою їхнього характеру була впертість, проте Крісті успадкувала її в подвійній кількості.

- І ще, я дещо від тебе приховувала,- зізналася вона, припускаючи, що зараз найкращий момент,- Я сама вела розслідування у справі Саманти. Вона померла на дві години пізніше офіційного часу смерті, це доводить штраф за перевищення швидкості в день її смерті, - сказала Крісті й доторкнулася до долоні батька, - Тату, чи є можливість переглянути камери й дізнатися, звідки вона їхала того дня о пів на п'яту вечора?

Дрейк сидів, втупившись в одну точку, переварюючи сказану інформацію. Чоловік з самого початку здогадувався, що його дочка приховує щось важливе, починаючи з викрадення після шкільної постановки. Інспектора відсторонили від справи, бо він не знайшов убивцю, детектив, якому передали вбивство, посадив винного через два місяці, завдяки анонімному дзвінку.

- Треба перевірити ще раз. Раніше дорожніми камерами нехтували, - промовив чоловік і глянув на доньку, яка в його очах вмить подорослішала.

- Я знаю лише те, що подружжя Тейт покривали Патріка, у нього епілепсія. Була ймовірність, що він міг убити Саманту, але він повернувся додому на годину пізніше за Саманту, - вимовила Крісті, і, прикриваючи очі, уявляючи, як хлопець впав у ступор, побачивши мертве тіло своєї сестри, а батьки подумали, що сам Патрік убив Саманту.

- Спочатку, мені здалося дивним, що вони прали,- повільно висловив у слух доводи інспектор.

- Вони його побачили біля Саманти,- в унісон сказали чоловік і дівчина. Крісті глянула на час, їй потрібно було виходити.

- Розберемося пізніше,- сказала шатенка, а потім обійняла батька й поцілувала його в щоку,- Люблю тебе.

Крісті одягла кросівки білого кольору і взявши свої речі вийшла з дому. Біля тротуару стояла машина, а з неї вийшов Джек. Хлопець спочатку хотів підвести подругу в обмін на її послуги, навіть купив невеликий букет білих троянд. Міс Сміт була здивована тим, що відбувається, вона непомітно оглянула простір поглядом, не помічаючи нічого підозрілого.

- Доброго ранку,- розсіяно сказала Крісті, підходячи до рудого,- Не очікувала тебе тут побачити.

- Ти вчора забула,- він простягнув блокнот,- І ось це тобі,- хлопець простягнув букетик, помітно червоніючи від зніяковіння. Крісті посміхнулася, відчувши аромат троянд, дівчині була приємна турбота парубка.

- Спасибі,- м'яко відповіла шатенка, ледь помітно заливаючись рум'янцем.

- Крісті, ти їдеш? - перервала незручний момент Еллі, підбігши до подруги, - Елмо хоче нас підвести. А це хто?

Міс Дейвіс глянула на рудого хлопця, оцінюючи його зовнішній вигляд і звузила очі.

-Еллі, це Джек. Елмо тобі про нього говорив, напевно, - вимовила Крісті трохи ніяковіючи.

- Зрозуміло,- холодно сказала дівчина, даючи зрозуміти тоном, що за свою найкращу подругу вона боротиметься до останнього.

- Знаєш, Еллі, якщо хочеш можеш їхати з Елмо, - звернулася Крісті до брюнетки, - У мене є ще кілька справ, які треба вирішити.

- Добре,- незадоволено зітхаючи сказала дівчина, а потім подивилася на Крісті,- Але будь ласка, потім розкажи мені все в подробицях.

- Обіцяю.

Еллі попрощалася з подругою і підбігла до Елмо, який, утім, був не проти підвести і її саму, якщо на те пішло.

-Ти вирішила, так її спровадити? - поцікавився Джек і поклав підборіддя на її плече, дивлячись у слід свого друга.

- Поїхали. Я не думаю, що ти вирішив просто так мене підвезти, а по-друге, блокнот міг би просто віддати в університеті, - сказала Крісті, висловлюючи роздратування, - І ще на нас дивляться дві пари очей, - доповнила дівчина натякаючи на своїх предків. Джек відчинив дверцята переднього сидіння, пускаючи туди міс Сміт, шатенка ж поклала свої речі назад, у той час як хлопець уже заводив машину.

- Так, я непросто так вирішив тебе підвезти,- порушив тишу рудий і дістав клаптик паперу з кишені сорочки,- На своєму столі після сніданку я знайшов ось цю записку. Усі, хто працюють у домі, знають правило, не заходити в спальні без нагальної потреби, - серйозно промовив юнак, звертаючи на основну дорогу. Крісті розгорнула шматок паперу, а від напису в дівчини пробіг холодок по спині.

- Я вас знайду,- прочитала шатенка, зіставляючи все, що знала про сім'ю Мелроссів, вона не сумнівалася, що це їхня справа,- Джек, ти коли-небудь бачив Трістана Мелросса?

Джек трохи задумався, сім'я Мелроссів була в їхньому домі тільки двічі, на святкових прийомах.

- Так, бачив. А що не так? - Джек мимохідь глянув на дівчину, та дістала з рюкзака щось схоже на фотографію.

- Це він?

Хлопець припаркувався на стоянці біля університету і повністю розвернувся до своєї супутниці, а потім узяв фотознімок до рук, вивчаючи усміхненого і трохи наївного чоловіка, у якого все життя було попереду.

- У нього на щоці був широкий шрам, а цей чоловік не схожий на нього,- чесно відповів МакЛайт, віддаючи знімок.

- Двійник. Трістан помер десять років тому,- промовила дівчина, дивлячись на фотографію,- Усе дуже дивно. Твоя мати казала вчора, що мої батьки поцілувалися, щоб спровадити Трістана,- Крісті замовкла, обмірковуючи ідею, яка спала на думку,- Або його молодшого брата.

Посидівши ще якийсь час у машині, Крісті вирішила відкласти вирішення загадки на невизначений час. Джек і Крісті покинули машину і пішли всередину будівлі.

***

Під час першого заняття міс Сміт придумувала як безпечно провернути дві операції в стінах університету. Дівчина знала розклад дзвінків і час перерви, їй потрібно було знати правду про те, що відбувається навколо сімейства МакЛайт, якщо вона має намір захистити Джека - спадкоємця імені Морган. Крісті прокручувала варіанти зустрічі, але найбільш підходящою була клішована на її думку ситуація, шатенка подумки посміхнулася простоті та вирішила діяти після обіду.

- Уже щось придумала? - тихо запитав Елмо, непомітно нахиляючись до подруги.

«Так. Але мені потрібна буде твоя допомога»,- написала на краях зошита Крісті й доповнила,- «Розповім після заняття».

Час обіду добігав доволі швидко, у студентів на перекус була виділена година. Крісті, Джек, Елмо та Елеонора сиділи в студентському кафетерії, рудий обхопив шатенку за талію, даючи зрозуміти оточуючим, що він зайнятий хлопець.

- Так от, Еллі, ти маєш підійти до Кейті й віддати ось цю записку нібито від Джека, - сказала міс Сміт, посуваючи до подруги папірець, - Скажеш, що її тобі дав високий рудий хлопець із зеленими очима. Вона напевно подумає про Джека.

- Чому, ти хочеш ось це,- брюнетка вказала очима на хлопця,- Витягнути з ями?

Крісті задумалася над питанням подруги, з одного боку, дівчина хотіла відплатити борг. Крісті пам'ятала турботу Марі після смерті Гелен, як читала казки їй і Джеку на ніч, як Філ після навчання розважав їх трьох; до того ж містер і місіс МакЛайт допомогли організувати похорон.

- Я дуже вдячна за тепле ставлення до мене, і хочу віддячити містеру й місіс МакЛайт тим самим, - відповіла Крісті, глянувши на рудого хлопця, - Коли померла мама, вони дбали про мене й терпіли мій нестерпний характер, - пробурмотіла останні слова дівчина, незграбно зніяковівши, - Та зараз, ми мусимо діяти за планом.

Крісті встала з-за столу і, попрощавшись з Елмо та Еллі, разом із Джеком пішла до зачиненого під ремонт крила будівлі. Міс Сміт була впевнена, що Ітан прийде не один, тому їй потрібен був напарник, звісно, вона хотіла взяти з собою Елмо, але той вирішив, що краще залишитися з брюнеткою і підстрахувати її в разі невдачі передачі записки. Біля входу в корпус росли невеликі декоративні кущі, стояли кілька лавок, але всюди на тротуарі було видно сліди робітників.

-Джеку, я тебе прошу сховатися неподалік,- сказала Крісті, доторкнувшись до його грудей,- За шторою або в темному куточку буде в самий раз. І ще запиши розмову на ось цей пристрій,- шатенка дістала з рюкзачка невеликий диктофон, який був трохи схожий на кнопковий телефон.

- А ти конкретно підготувалася,- здивовано вимовив хлопець, беручи річ.

- Усі пішли, чим раніше закінчимо, тим краще,- Крісті відчинила двері й зайшла в будівлю.

Навколо нікого не було, навіть робітників, на превеликий подив міс Сміт. Крісті зупинилася біля вікна і поклала свій рюкзак на підвіконня, попутно дістаючи папку зі справою, яку попросила в батька вранці перед відходом. Єдине що дівчина не любила це чекати, вона трохи походила вздовж стінки, на якій були розвішані портрети засновника та директорів університету. Вдалині дівчина почула звуки кроків і три різні чоловічі голоси, і швидко встала біля вікна ближче до виходу, якщо щось піде не так, і потрібно буде задіяти один із планів відходу. Крісті стояла непохитно напустивши на себе стандартний вигляд агента.

«Так це Ітан, мінус він не один», - подумала міс Сміт, намагаючись згадати прийоми самооборони на найгірший сценарій.

- І після що Ви, будете робити? - запитав гучний голос. Ітан зупинився за п'ять метрів від дівчини, вона ж упізнала в громилі хлопця Анжели, проте другого хлопця не знала.

- І навіщо ти мене покликала в таке затишне місце? - із хтивим підтекстом говорив Ітан, підходячи до співрозмовниці. Крісті здалося, що її облили помиями, дівчина, не висловлюючи емоцій, схопила хлопця за піджак і притиснула до стіни, приставивши свою руку до шиї юнака.

- А тепер слухай мене, - з наїздом сказала дівчина і не полінувалася притиснути його ще й ногою, - Хто тобі наказав збрехати, що ми заручені? Відповідай, поки не вдарила по яйцях,- прошипіла Крісті.

Ітан мовчав, двоє його шісток, були напоготові розправитися з донькою інспектора і чекали відповідного сигналу. Джек спостерігав за тим, що відбувається, з-за штори, йому було неприємно, наскільки близько стоїть Крісті до Ітана, але так само був дуже здивований і насторожений у діях дівчини.

- Ітане, я знаю, що твій батько помер десять років тому від інфаркту на робочому місці, - сказала міс Сміт усе ще стримуючи хлопця і грізно дивлячись на нього, - Також знаю, що твоя мати померла через три роки після твого народження. Якщо збрехати тобі наказала Фелісіті, то вона не знає, з ким зв'язалася, - Крісті відпустила хлопця та відійшла на достатню відстань, якщо знадобиться втекти, - Я даю тобі ще один шанс, говори, - промовила останнє слово по скаладах.

Ітан опустився по стіні на підлогу, скуйовджуючи своє волосся руками, він хотів повернуться на кілька днів назад і все ж бути мертвим від рук мачухи. Він втупився в одну точку перед ногами Крісті, поступово обхоплюючи себе за плечі.

- Це вона,- тихо промовив блондин, намагаючись впоратися з голосом,- Вона робила спробу укласти угоду з Бремом Клерком щодо шлюбу за розрахунком, але той відмовив,- говорив хлопець. Почувши ім'я свого рідного дядька, міс Сміт напружилася, але з досвіду вона знала, що треба слухати до кінця, перш ніж діяти.

- Вона наказала Моніці звабити Джека і нікому не дати наблизитися до його сім'ї з органів правопорядку,- закінчив говорити Ітан і підняв погляд на дочку інспектора. Хлопець мав доволі жалюгідний вигляд, але стримувався, щоб повністю не розклеїтися.

- Скажи мені, хто підлаштував моє викрадення? - запитала дівчина і присіла поруч, хоч це й було доволі ризиковано.

- Моніка найняла... громилу,- чесно відповів Ітан відчувши на плечі теплу долоню Крісті.

- Спасибі за чесність,- з посмішкою сказала дівчина і піднялася на ноги,- Знаєш, я не думаю, що твій батько помер власною смертю,- вимовила вона, забираючи рюкзачок і папку з підвіконня, а потім дістала копію двох фотознімків,- Тримай, буде що показати дітям.

Ітан узяв дві фотокартки, на одній був зображений справжній Трістан Мелросс, на другій - батько, мати і маленький Ітан, який стояв на табуретці між батьками.

- Спасибі, - тихо подякував блондин, притискаючи до себе те, що залишилося від його справжньої сім'ї. Крісті спокійно залишила коридор, прихоплюючи за собою Джека, який довгий час записував розмову. Вони разом вийшли на подвір'я університету, у дівчини з'явилося ще безліч запитань, на половину з яких мали відповіді.

«Якщо справжнього Трістана справді вбили, чи може замовницею бути Фелісіті?» - задалася питанням Крісті, поки йшла в основний корпус під руку Джека.