Стара справа

Легкий вечірній вітерець обдував автомобіль, водій якого тримав курс додому. Інспектор наспівував під ніс невигадливу мелодію, крутячи кермо машини, на передньому пасажирському сидінні перебувала його вагітна дружина Гелен. Шатенка погладжувала свій живіт і посміхалася, адже зовсім скоро має з'явитися малятко; на задньому сидінні машини були двоє старших дітей Вільям і Крісті, вони були двійнятами, але мали різні характери. Хлопчисько любив проводити час у бібліотеці, і не хотів спілкуватися з іншими однолітками, в той час як дівчисько була допитливою і лізла не у свої справи, через що в сім'ї її прозвали «Хвостиком».

За вікном почувся скрегіт колеса, Дрейк зупинив машину на узбіччі й вийшов подивитися, що сталося з колесом. Позаду них зупинилися ще дві машини. До Дрейка підбіг Джейк Спаркс, який їхав позаду зі своєю сім'єю.

- Що трапилося? - поцікавився чоловік.

- Колесо пробило,- чухаючи потилицю відповів Дрейк, вказуючи на колесо. Двоє чоловіків уважно думали, як швидко змінити колесо; на щастя, у багажнику був домкрат, який міг полегшити заміну колеса.

Тим часом Гелен і Крісті вийшли з машини подихати свіжим повітрям, хоч і дівчинка відмовляла маму виходити, все ж таки пішла разом із нею.

- Мамо, а коли народиться сестричка? - запитала дівчинка, дивлячись на маму, прикладаючи долоньку до живота і відчула легкий поштовх.

- Скоро, - затамувавши подих, сказала Гелен, посміхаючись доньці.

Тишу прорізав гучний звук пострілу пістолета, на мить час сповільнився. Крісті бачила як куля летить у жінку, вона падає, а дівчинка вигукує слово «Мама!!!». До Гелен практично підлітає Дерек, намагаючись зупинити кров, біля дівчинки вмить з'являється дружина Джейка і відводить Крісті вбік.

***

Шатенка розплющила очі, заспокоюючи власне дихання. Деякий час вона дивилася в стелю, згадуючи що було далі.

- Мама,- прошепотіла Крісті, дивлячись на підняту долоню. Минуло десять років відтоді, як її матері не стало, і життя змінилося. Після смерті Гелен, Крісті була на заспокійливих і була наче привид два тижні, доки не оговталася і не запитала батька, де її брат Вільям і що трапилося з новонародженою сестрою, проте Дрейк не відповів. Навіть через стільки часу очі чоловіка були сумними, хоч він і одружився вдруге, забути Гелен чоловік не зміг.

- Крісті, люба, час вставати, - пролунав з-за дверей чоловічий голос.

- Тату,- прошепотіла дівчина, повертаючись на бік у напрямку дверей.

-Крістін,- наполегливо вимовив Дрейк.

- Я вже встала, - вигукнула шатенка в бік дверей, піднімаючись із ліжка. Вона потягнулася і пішла до ванної кімнати, двері якої знаходилися в спальні дівчини. Крісті машинально робила ранкові процедури, а думки були далеко від реальності. Другу смерть вона побачила не так давно, восени, коли навчалася в останньому класі старшої школи. Вона чудово пам'ятала той день. Після шкільної репетиції мюзиклу, Крісті поїхала до Саманти передати домашню роботу. Біля воріт до особняка дівчина побачила незліченну кількість поліцейських машин і швидку, у дворі сидів старший брат Саманти - Патрік, який був у шоковому стані. Пройшовши далі вона побачила лежаче тіло своєї подруги.

Крісті закрила вентиль раковини і пішла одягатися. Вибір одягу припав на сукню блакитного кольору, що пасувала до кольору очей, і туфельки на невисоких підборах. Одягнувшись, вона взяла свій рюкзачок невеликого розміру і спустилася вниз, на кухні було все сімейство. Біля плити орудувала нова дружина чоловіка - Сьюзан, у дитячому кріслі сиділа дворічна дівчинка Софі, а на колінах Дрейка сидів п'ятирічний хлопчик Алекс.

- Доброго ранку, - вимовила Крісті з натягнутою посмішкою. Хоч вона і була рада, що батько вирішив жити далі, Крісті заприсягнулася собі, що знайде вбивцю власної матері, найкращої подруги, і знайде свого брата та молодшу сестру. Розкривати невеликі злочини їй вдавалося добре, навчаючись ще в другому класі старшої школи, її навички розслідування помітив директор ЮАК, і запропонував пройти навчання. Саме ця точка стала вирішальним фактором у житті міс Сміт, і визначенням, куди вона вступить навчатися.

- Крісті, - вирвав з думок дівчину Дрейк, вона подивилася на батька, - Ти їдеш з Елеонорою в університет?

- Так, ми маємо зустрітися після сніданку,- неуважно відповіла шатенка, посміхнувшись, і знову втупилася в тарілку з панкейками.

Тим часом у будинку навпроти Елеонора поспішала поснідати, адже вкотре проспала. Вона швидко спустилася на кухню, де готував сніданок її брат. Еміль був старший за свою сестричку на вісім років і був єдиним, хто піклувався про неї. Їхні батьки загинули в автокатастрофі, на тому ж шосе, де вбили Гелен Сміт; чотири роки тому.

- Нарешті спустилася, - похмуро сказав брюнет, стоячи спиною до дівчини.

- Смачно пахне,- вимовила Еллі, відчувши запах смачної яєчні, - Це мамин рецепт?

- Так, це він, - хлопець поклав їжу на тарілку і красиво подав, - Їж, а то запізнишся на зустріч, - промовив Еміль і поцілував сестру в скроню. Елеонора швидко розправилася із яєчнею з томатом і сиром, а на десерт на неї чекало ванільне тістечко й апельсиновий сік. Але дівчина думала про батьків, згадуючи ті дні, коли вони всі разом збиралися за столом і ділилися враженнями за день та сміялися з безглуздих і смішних історій Еміля.

***

Після сніданку Крісті вийшла на подвір'я заводити свою автівку і чекати на свою найкращу подругу. Дівчина була рада, що вони разом вступили до університету, однак якщо Крісті вступила на кафедру кримінології, то Еллі на кафедру юриспруденції, і сьогодні вони мали дізнатися свій розклад на перший семестр.

- Крісті, я зауважила, що ти була не в гуморі за сніданком, - промовила Сьюзан, підходячи до падчерки. Ця жінка подобалася Крісті, вона була шанованим психологом і допомогла пропрацювати страхи та травми дівчині. Крісті багато чому навчилася завдяки її книзі та своїм спостереженням, і стала цілком нормальною людиною.

- Снився той день, - прояснила дівчина, опускаючи погляд, - А він скоро. І думала я про Саманту.

- Я б сказала, що розумію твої почуття,- жінка доторкнулася до плеча шатенки,- Але це буде брехнею. Просто бережи себе, добре?

Крісті підняла очі на мачуху, вона бачила щире переживання і бажання допомогти, все ж кивнула у відповідь. У цей момент уже підходила Еллі з усмішкою на обличчі та гарним настроєм на день

- Привіт, - з усмішкою сказала дівчина й відкрила дверцята автомобіля,- Готова до нового навчального року?

- Таке собі,- відповіла міс Смит. Еллі одразу зрозуміла настрій однієї з найліпших подруг, адже минулий рік у школі промайнув дуже кепсько для обох через трагічну загибель Саманти Тейт, найкращої подруги обох дівчат.

Тим часом на території університету знаходилось два хлопці, один з них був старшим і надавав останні настанови молодшому братові.

-Джеку, я тебе дуже прошу не осороми нашу родину, батьки з мене шкуру стягнуть, особливо батько,- промовив з усталістю Філ МакЛайт, та м’яко подивився на молодшого брата. Чоловік вважав парубка невинним у зазіханнях до дівчат, але побачивши останні заголовки та фотознімки у газетах вирішив змінити свою думку.

-Філе, скільки разів я буду це повторювати. Я не винен і нічого незаконного не робив,- обурився молодий хлопець й склав руки на рівні грудей. Йому набридла ця ситуація котра тягнеться з ним

- Я ціле літо займався бейсболом та брав участь у чемпіонатах, і дівчата котрі до мене залицялись не у моєму смаку, - промовив Джек й перевів погляд у нейтральну сторону,- Я вважаю, що така увага до мене через гроші наших батьків.

- Цікаво… Тоді які дівчата у твоєму смаку?- поцікавився Філ подумки розчулюючись із слів молодшого брата.

- Поки я не зустрів гідну мене,- відповів хлопець, але швидко відвернувся та із журбою подивився у пустоту. Джек знав яка йому потрібна дівчина: добра та ніжна, з цікавими інтересами та весела.

- Кажеш як егоїст, - підсумував Філ та й подивися на наручний годинний,- Ох, братику, мені потрібно бігти. Зустрінемось вдома.

Джек зітхнув, але послухався старшого брата, адже він викладач. Хлопець вийшов у світлий коридор в якому буде багато студентів, як і старшокурсників так і новеньких. Джек йшов вперед і хотів зрозуміти чому його родину обливають брудом та хочуть висміяти діючи через нього самого? Рудий помотав головою відганяючи ці думки. Для нього це питання було надто складним.

-Якби мені зустріти дівчину яка знається на таємницях, - пробуркотів хлопець мимоволі згадуючи минулий шкільний рік та чарівну дівчину, яка була бажана, але недосяжна. Джек трохи нахилився вперед від легкого удару по спині.

-Ти чого ніби як привид?- запитав один із хлопців.

- Брат давав настанови, якщо зроблю щось не так, то батьки закриють на домашній арешт,- відповів без емоційно та в котрий раз із журбою подивився на вулицю.- Я не розумію, у кого є наміри збанкрутувати мою родину,- сказав хлопець зітхаючи. Молоді хлопці вийшли на подвір’я університету направляючись до лавочок.

- Ну в мене є одна знайома, котра знається у загадках,- промовив білявий парубок згадуючи свою подругу яку не бачив ціле літо.- Здається вона вступила до нашого університету на факультет кримінології, - невпевнено далі промовив хлопець.- В будь-якому випадку я можу вас познайомити. Якщо хочеш звісно.

- Ти гадаєш, що вона зможе мені допомогти, Нейте?- запитав МакЛайт молодший, прискіпливо дивлячись на шкільного приятеля.

- Скоріш за все,- відповів Нейт розводячи руками.- Наскільки я знаю, вона із батьком посадила за грати людну яка вбила Саманту.

Між друзями повисло мовчання, кожний з них пам’ятав той жовтень та й весь навчальний рік, коли їх по декілька разів на місяць допитували у поліцейському відділку різні організації, котрі хотіли дізнатися правду. Усі троє сумно зітхнули. Джек перевів свій погляд на паркувальну стоянку, до якої під’їхав новенький автомобіль «Астон Мартін» двотисячі третього року срібного кольору. Другий приятель Джека також подивися на стоянку і зрозумів про кого йде мова.

- Цікаво, хто володіє цією автівкою?- у голос запитав Джек спостерігаючи як із салону авто виходять дві дівчини, одна із них забирає сумочку і ставить автівку на сигналізацію.