Любовна симфонія

Любов витинає кроками білі літери на білих сторінках часу.

Їй під силу переступити гори

і зім'яти галявину червоних метеликів

спійманих шовковою ниткою;

в скелясті пригорщі набрати сонячні води озера

заглядаючи в прозорі глибини його дна

заломленим промінням твоєї наготи

і пити його холодну сріблясту ніч

з келихів чорної парасольки.

Стільки гачків, мереж лежить між водоростями,

що нахмурені крапельки стривожених брів

лякають полохливу водомірку мого погляду.

Хруст гілки.

Тепер мені зрозуміло, чому

вони вкладали у Ведмежу пащу калюмет

і просили пробачення у вбитого.

Але я,

Бігаю по плесу озера під тисячею крапельок Сонячного дощу

Вдивляючись у скосисте Сонячне проміння свого тотема.

13.08.2022