Опісля
Владислав, дарма що трохи несповна розуму був, таки мав сім’ю. Взяв шлюб зі звичайною селянською дівчиною та став батьком трійко чудових дітлахів. Жив-поживав та горя не знав, все як у добрих оповідках.
Та назавжди йому закарбувалася в пам’яті постать його нареченої. Тої, котра була наречена відьмою. Ті її неймовірно світлі холодні очі. Чоловіка охоплював шалений страх від одного лише спомину про них.
Повсякчас згадував, як вона втікала з весілля. Тоді молодик неспроможний був відвести од дівки погляду. Вона видавалася йому чарівною. Неспішно та обережно зняла вінок, а її темне волосся просто на його очах світлішало, ставало сліпучо-білим, ніби хтось незримий стояв позаду та фарбував його. Настася того, схоже, тоді не помічала.
Владислав відчув тоді шалене полегшення, якого й не приховував, і не знав, чого то мати так цикає на нього. Чом же йому тоді було журитися? Страшна наречена втекла, а отже — ніякого весілля!
Він був їй вдячний, що вона так вчинила. Парубок пам’ятав страшенний сум та провину за щось у її очах, коли вона востаннє дивилася на батьківську хату. Тоді там коїлося справжнє безумство, справжня чортівня, як казали всі. То та дівка зв’язалася з нечистою силою!
Владиславу на те байдуже було, бо його батьки знайшли йому іншу дівчину до пари, і він жив з нею у злагоді. Опісля раз на кілька років доходили до нього чутки про тую відьму, що втекла з власного весілля заради іншого, заради сина такої ж відьми. Казали, що та молода, та геть-чисто сива жінка жила десь далеко, в одинокій хатині на краю лісу. Розповідали навіть, що в неї й донька була.
Чи то правда, чи ні — йому було геть байдуже, він лише знав, що ніколи б не хотів знову зустрітися з її холодним поглядом наживо. Та моторошна казка одного дня запам’яталася йому на все життя. Часом він із криками прокидався вночі, жаліючись дружині, що знову бачив її. Її! Ту бісову дівку, що могла стати його дружиною.
Жінка сонно хитала головою та гадала, скільки з того, що часом лепетав її чоловік, було правдою, а скільки вигадкою. Шепотіла йому заспокійливі слова, і вони знову засинали. А наступної ночі він знову бачив її.
***
Оповідання надруковане у з збірці "Потайсвіт. Інакші". Раніше тут був опублікований лише уривок, але тепер я вирішила викласти його повністю. Всіх обіймаю! :)
***
Оповідка 'Наречена відьма' це далека передісторія одного із героїв роману Іншими очима'.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!