1. Бійка

— Віслюк, — сказав я і сплюнув кров'ю прямісінько в його стакан.

Лід в келеху з віскі миттєво убрався червоним, як і сам Віктор. Я не збирався його ображати, але тільки віслюк буде поводитися подібним чином.

Бички близнючки засміялися. Чікса — Яна, здається — захихотіла слідом за ними. Віктор дивився на мене мутними очима, хитався, ледь тримаючись на ногах — остаточно п'яний, розлючений і дурний.

Я різким рухом стер кров з розбитої губи, розвернувся і пішов до столу, де неспішно націдив собі стакан соку. На алкоголь дивитися не хотілося. Здається, я тільки що втратив не те, щоб друга, але останнього однокурсника, хто ставився до мене приязно.

Вечірка була у розпалі. Наше невеличке непорозуміння тільки підігріло атмосферу. Славко, хазяїн будинку, зробив музику гучніше, і товариство заходилося з ентузіазмом розважатися. Я влаштувався в кріслі поряд з музичним центром. Власне, все, що мені лишалося, це спостереження.

Заміський будинок у котеджному містечку під Києвом. Хазяїн вечірки — Славко, студент юридичного факультету, хлопчик мажор, однокласник Віктора. Гості: однокашники Славка, ми з Віктором — студенти хімфаку, і якісь Славкові друзі з околишніх будинків.

Віктор... Я заприятелював з ним рік тому, коли допоміг скласти залік з історії професору Моріарті. Звичайно, це було прізвисько, а звали його, здається, Віленом Марковичем.

Як і всі мої однокурсники, Віктор також вважав мене трохи схибленим. Я тому не заперечував, бо не мав бажання спілкуватися аби з ким. Але з Віктором ми стали майже друзями. Майже. Бо друзі не б'ють один одному пики!

Я знову торкнувся розбитої цим дурнем губи. Віктор виявився таким же ідіотом, як і всі інші. Насьорбався віскі і поліз залицятися до місцевих чікс, які відверто сміялися з нього. Потім задирався до славкових друзів, що також гарно розважилися з п'яненького бовдура. А потім я не витримав і спробував його зупинити, за що й отримав по пиці. Де він, до речі, той віслюк?

Віктор, перехиливши ще декілька келихів, обіймався з тою самою чіксою Яною, що потішалася з нього цілий вечір. Мій приятель, лика не в'яжучи, майже висів на шиї у дівчини, а вона ласкаво водила рукою по його щоці. Довгий накладний ніготь залишив червону подряпину. Віктор відсахнувся, схопившись за щоку. Бички близнючки, місцеві молоді нікчеми, знову розсміялися. Цей блазень, мій колишній друг, сам не розумів, що став відвертим посміховиськом для всієї компанії. Не знаю чому, але мені це було неприємно.

— Ну досить вже! — це втрутився Славко, хазяїн будинку. — Вікторе, не ганьбися, ходи проспись.

— Так! Добре! Налий мені ще!

— Тобі вже досить! — не витримав я.

— Стули пельку, Холмогоров! — сердито вигукнув Віктор.

Я відвернувся. Славко щось швидко і тихо говорив до нього. Нарешті Віктор пішов, хитаючись і хапаючись за стіни. Я сподівався, що він знайде у великому будинку тихе місце для сну.

До мене підійшла Яна.

— Як тебе звати, Холмогоров? — примхливо спитала вона.

— Кирило.

— Потанцюєш зі мною, Кириле?

— Ти мені не до смаку, — холодно відповів я. Вона не образилися, лише розсміялася.

— А хто ж тобі до смаку?

— Іра, — навмання відповів я. — Оля, Ліка... Досить? Чи ще?

— Ти запам'ятав всіх дівчат на вечірці? — здивувалася вона.

— І хлопців теж. Маю гарну пам'ять.

— А що ще гарного ти маєш, Кириле? — дражливо вигнулася дівчина.

— Смак, — відрізав я, піднімаючись з крісла.

— Ти смішний...

— То веселися.

Гриміла музика. Я змішував собі легкий коктейль біля бару, одним оком позираючи на танцюючих, і нудьгував. Після декількох годин тут я міг розказати, хто з ким зустрічається, хто з ким — тільки сподівається, а кому взагалі нічого не світить. Як ось, наприклад, тому бичку близнючку, що тупцює зараз навкруги чорноволосої дівчини. Час було вшиватися, але я й гадки не мав, як зараз вибиратися звідси, бо ж вечірка планувалася на всю ніч.

І тут нарешті вечір перестав бути томним. Із саду роздався шалений дівочий крик.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.