3. Почнемо
— Дурня!
— Що ти верзеш?!
— Та ти зовсім...
Ліка, Гера і Яна заволали так голосно і одночасно, що я на мить розгубився. Але не Струк.
— Замовкніть всі! — гримнув він.
І тільки коли встановилася відносна тиша, Струк повернувся до мене.
— З чого ти це взяв, хлопчику? — лагідно спитав він.
— Мене звуть Кирило, — нагадав я. — Ви ж оглядали тіло. Ви що, дурень?
Струк, здається, і мене волів би стулити, але стримався.
— Ось чому тебе навіть Віктор ледь терпів, — пробурмотів Славко.
— Чому?
— Не важливо! — втрутився Струк. — Давай, хлопче, скажи нам свою версію!
Я знизав плечима. Власне, версії, як такої, в мене ще не було. Але було дещо, що я помітив, коли витягав бідолаху Віктора з басейна. Дещо, що дозволяло мені відкинути хлопців, і зосередитися лише на дівчатах.
— Йому бризнули в очі парфумами перед тим, як він впав у воду, — сказав я. — Я відчув запах, коли витягав його. Ви теж мали відчути, коли оглядали тіло.
— Хм... — Струк замислився. — Щось таке дійсно було... А може це були його власні парфуми? Може він надушився ними перед вечіркою?
— Я можу відрізнити запах жіночих парфумів від чоловічих.
— Дійсно? — Струк подивився на мене ще з більшою цікавістю. — Ну добре... І які будуть висновки?
— Він був тут з дівчиною. Поліз до неї, бо був п'яний... А може тому, що перед цим ліз до багатьох дівчат, а ті лише сміялися з нього, — я кинув косий погляд в бік Яни, який не укрився від Струка. — Дівчина злякалася, бризнула йому в очі парфумами, використавши їх, як газовий балончик. Віктор втратив рівновагу, впав, вдарився головою о бортик басейну і звалився в воду. Ви дозволите?
Я підійшов до тіла, але не торкався його, поки Струк не кивнув. Тільки тоді я присів над ним і обережно прибрав чорні пасма волосся з потилиці. Як я і очікував, шкіра там була розсічена і заплямована кров'ю.
— Хм... — знову хмикнув Струк. — Зрозуміло.
— Може, вже час викликати поліцію? — нервово спитала Ксю.
Майже всю вечірку ця дівчина мовчала. З усіх місцевих чікс, на мій погляд, вона була найменш дратуюча.
— Яку поліцію?! — знову зарепетував Славко.
— Ша! — прикрикнув Струк. — Всьому свій час! Спочатку ми розберемося в справі самі!
— Нам все ще потрібно бути тут? — спитала Ксю. — Може, підемо всередину?
Струк подивився на мене з питанням у погляді.
— Тут вже все зрозуміло, — знизав плечима я. — Далі треба з'ясувати, хто, де і з ким був останню годину.
— Чого він командує?! — обурився Гера.
— Бо, на відміну від тебе, він не ідіот! — відрізав Струк, і Гера замовк. — Ну що, Кириле Холмогоров, почнемо?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!