3. Почнемо

— Дурня!

— Що ти верзеш?!

— Та ти зовсім...

Ліка, Гера і Яна заволали так голосно і одночасно, що я на мить розгубився. Але не Струк.

— Замовкніть всі! — гримнув він.

І тільки коли встановилася відносна тиша, Струк повернувся до мене.

— З чого ти це взяв, хлопчику? — лагідно спитав він.

— Мене звуть Кирило, — нагадав я. — Ви ж оглядали тіло. Ви що, дурень?

Струк, здається, і мене волів би стулити, але стримався.

— Ось чому тебе навіть Віктор ледь терпів, — пробурмотів Славко.

— Чому?

— Не важливо! — втрутився Струк. — Давай, хлопче, скажи нам свою версію!

Я знизав плечима. Власне, версії, як такої, в мене ще не було. Але було дещо, що я помітив, коли витягав бідолаху Віктора з басейна. Дещо, що дозволяло мені відкинути хлопців, і зосередитися лише на дівчатах.

— Йому бризнули в очі парфумами перед тим, як він впав у воду, — сказав я. — Я відчув запах, коли витягав його. Ви теж мали відчути, коли оглядали тіло.

— Хм... — Струк замислився. — Щось таке дійсно було... А може це були його власні парфуми? Може він надушився ними перед вечіркою?

— Я можу відрізнити запах жіночих парфумів від чоловічих.

— Дійсно? — Струк подивився на мене ще з більшою цікавістю. — Ну добре... І які будуть висновки?

— Він був тут з дівчиною. Поліз до неї, бо був п'яний... А може тому, що перед цим ліз до багатьох дівчат, а ті лише сміялися з нього, — я кинув косий погляд в бік Яни, який не укрився від Струка. — Дівчина злякалася, бризнула йому в очі парфумами, використавши їх, як газовий балончик. Віктор втратив рівновагу, впав, вдарився головою о бортик басейну і звалився в воду. Ви дозволите?

Я підійшов до тіла, але не торкався його, поки Струк не кивнув. Тільки тоді я присів над ним і обережно прибрав чорні пасма волосся з потилиці. Як я і очікував, шкіра там була розсічена і заплямована кров'ю.

— Хм... — знову хмикнув Струк. — Зрозуміло.

— Може, вже час викликати поліцію? — нервово спитала Ксю.

Майже всю вечірку ця дівчина мовчала. З усіх місцевих чікс, на мій погляд, вона була найменш дратуюча.

— Яку поліцію?! — знову зарепетував Славко.

— Ша! — прикрикнув Струк. — Всьому свій час! Спочатку ми розберемося в справі самі!

— Нам все ще потрібно бути тут? — спитала Ксю. — Може, підемо всередину?

Струк подивився на мене з питанням у погляді.

— Тут вже все зрозуміло, — знизав плечима я. — Далі треба з'ясувати, хто, де і з ким був останню годину.

— Чого він командує?! — обурився Гера.

— Бо, на відміну від тебе, він не ідіот! — відрізав Струк, і Гера замовк. — Ну що, Кириле Холмогоров, почнемо?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.