Ізюмський ліс
00068
Осінь...тиша... і сосновий ліс,
Де у повітрі запах смерті, як повис,
А між дерев...скрізь сотнями хрести -
В могили люди сім'ями лягли.
У тиші тій лиш чутно шепіт душ...
Молитви...сльози...патріотичний дух.
Закатували, поховали в землю ту сиру -
Немає кінця вашій ненависті й злу.
Невже ви думали,що так нас можна зупинити???
Та нас тепер не зможете нічим спинити.
Дивіться в очі нам, бачите, там ВОЛЯ -
Це наша любов і наша зброя!!!
А ще, на руки, враже, наші подивися,
Ні, не одводь очей, пильно дивися.
Що бачиш? Так, не зброю, а браслет -
Це тепер наш жовто-блакитний амулет!
18.09.2022
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯