12. Танець під дощем.
О, дощ. Який же він гарний! Я чую його. Краплі, які падають з неба, барабанять, як барабан, який починає грати першим на концерті. Далі йде приємний ніжний аромат свіжості, наче гітара, яка підхоплює перші удари барабана. Протягуючи руку через вікно, я відчуваю краплину, яка перетворюється в моїй руці на маленьку калюжку, що своєю чергою розтікається по руці, даючи відчуття чогось легкого, ніжного, що скапує, лишень опустивши руку, наче голос, який починає співати ніжну пісню.
Людей майже немає. Така погода пробуджує у всіх єдине бажання сидіти вдома, вкутавшись в плед, і дивитись якийсь черговий серіал, який ні на що не надихає й не мотивує.
А мені... А мені хочеться вийти на вулицю, покликати Микиту і, як раніше, танцювати, гуляти, обійматись, цілуватись під літнім теплим дощем...
Проте... проте це вже не є можливим. Його нема. Ні, він не пішов від мене й ми не били з ним горшки, ми ніколи не сварились. Просто настав час, коли він обрав інший шлях життя, а я не стала його путами, не стала вмовляти залишитись зі мною й бути поряд. Я не з тих, хто маніпулює іншими чи тисне на жалість. Я дико до дикості ненавиджу маніпуляцію, шантаж та інше.
Мені всі казали, що це неправильно, що я залишусь сама в старості й не буду нікому потрібна. На що я відповідала: "Ну то й що. Змушувати когось бути поряд, коли та людина не хоче — це насильство". Бути із кимось з примусу — неправильно, і це стереотип, який треба змінювати. Можна жити самому й при цьому бути у світі, де ти не сам.
Дивлячись на цей дощ, я згадую, як ми з Микитою танцювали танго.
У мене є не просто уявні згадки цього десь там, у закапелках пам'яті, а є відеодоказ.
Це був шматок фільму, який ми знімали як дипломну роботу в університеті. Микита навчався на сценариста, а я на режисера. Оскільки ми не хотіли просити когось з акторського, цими акторами стали ми, а нашими операторами виступили Мар'яна й Стас. Вони були схожими на нас, але з однією поправкою: Стас вчився на оператора. Вони також були парою, проте вони залишились у стосунках, а ми — ні.
Бо не в моїх правилах змушувати когось танцювати під дощем.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!