1. Опівнічний поцілунок
Зорі, місяць, літо.
Все довкола таке, тепле. Легкий морський бриз покриває шкіру. Ми сидимо компанією на березі моря. Як же гарно тут.
Шум прибою перекриває гучні розмови молоді, яка зібралась в останній вечір перебування на базі відпочинку де вони проходили практику.
Двоє молодих людей виділились від компанії й пішли пляжем ступаючи ногами по прохолодному піску після спекотного дня.
Вони розмовляли про улюблені книги, музику, картини. Не могли наговоритись, бо обидва розуміють скільки між ними спільного.
Запала тиша між ними Марина повернулась до Миколи, щоб подивитись чому він замовк й побачила його очі в яких відображався місяць. І вже за мить на своїй щоці вона відчула поцілунок. Це було трохи по дитячому, але так ніжно, й спокійно.
Вони вже обидва дорослі, але відчувалась повага. Микола не з тих хто порушуватиме кордони без дозволу. Для нього вона красива, мила, добра дівчина чиї межі без її дозволу порушувати не хочеться.
Після того вечора вони більше не розлучалися й кожного року 15 серпня Микола підходить до Марини й цілує її в щічку. Й той самий час вони згадують свій перший опівнічний перший поцілунок.
Разом вони вже 10 років й мають двох дітей п'яти й трьох років й чекають на третього...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!