17. Історію про те, як ваш персонаж зустрічає на вулиці іншу версію себе.
Тихий спокійний ранок. На годиннику восьма ранку я йду прогулюючись красивими тихими вулицями старої частини міста добре, що є метро яке довезе в будь-яку частину міста ну як будь-яку...майже в будь-яку. Місто в якому я живу велике та шумне, проте є час коли тут є тиша й спокій не видно людей які схожі як мурахи які бігають туди сюди.
О як тут тихо й спокійно нікого нема, хоча стривайте йде якась людина от блін знову хтось, а так хотілось пройти по цій вулиці в тиші в руках камера в торбі термос з кавою.
Ця людина на відстані виглядає як чорна пляма яка рухається вперед на жаль важко її розгледіти можна зробити це через об'єктив, проте боюсь вона зрозуміє це не так ще й розсердиться накричить й розіб'є мені камеру, а я так не хочу цього до жаху й так заледве назбирала на ній постійно відмовляючи собі в смачному, одягу й замість смачної та ароматної кави із зерен в мене в каву розчина за три гривні це ще та гидота, проте хоть щось, бо інакше тис мою голову розірве не дві частини і я нічого не зроблю з цим.
Поступово ця чорна цятка приближується й здається такою знайомою. Та ній чорна куртка косуха футболка трохи порвана під кутом, спідниця, колготи, шузи, чорна торбина налаковані чорні нігті й чорний мейкап весь навіть губи чорні в руках вона тримає цигарку вона палить, а ще великі чорні навушники яких сто відсотково грає металік або Хард-рок. Постать приближується й стає напроти мене я бачу й розумію що це я...я та яка колись хотіла бути такою лише в уяві я себе таку змальовувала, але не була такою, бо оточення, батьки та інше треба бути ідеальною дівчинкою, проте не дозволяла собі, бо не хотіла розчарувати інших...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!