Д.З. виявляється я забула.
О нарешті омріяну подорож я можу відпочити й насолодитись тишею, спокоєм, відпочинком від усього. Кожен день новини, робота, справа, розв'язання проблем питань та іншого.
Ранок, таксі, потяг і от я в дорозі. Їду в плацкарті не дуже люблю натовп, проте машину я не воджу, а купе я не дуже люблю, бо випадки бувають різні, а викупати все купе задорого для мене, а тут ти хоча б бачиш людей й розуміє хто, що в собі несе та й у випадку помінятись можна. Дорога не близька зате я їду в ніч, а в ранці буду на місті тож добре. Найголовніше покласти все ближче до себе й нічого страшного не буде все одно я в такі моменти майже не сплю й можу легко прокинутись.
О і знову ранок. Провідниця ходить й обережно будить тих в кого скоро зупинка, щоб вони не пропустили її й встигли привести себе доладу та відали їй постіль яку вона їм надала минулого вечора. Мене будити не потрібно було я й так вже прокинулась ще задовго до світанку, проте він такий гарний та неймовірний надихнув й розбудив краще ніж ранкова філіжанка кави зі смачним круасаном. Як тільки но це стало можливим я вирішила зібратись й піти взяти гарячої води в термос де попередньо я підготувала собі смачну каву яку завчасно змолотила в молотильні й насипала в термочашку. Розібравши всю свою ручну торбину я із сумом повинна була визнати те що я залишила його стояти на кухонному столі у своїй зйомній квартирі. Дуже сумно було від цього, адже смачна кава доповнила б цей ранок, але добре що залишилось їхати не довго й коли я приїду то матиму трохи часу, щоб забігти в улюблене місце на Львівському вокзалі й взяти з собою філіжанку кави й побігти на трансферний автобус який повезе мене на відпочинок Західною Україною.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!