Тема 20. Мотузка зв'язує дві долі
Блукаючи парком я можу бачити сотню рідних картин природи, життя людей, світу. Я обожнюю бути серед людей і в той час бути не поміченою серед великої кількості них. Так я можу бути якоюсь мірою художником, але який пише словами, а не пензликом чи олівцем.
Спостерігаючи за людьми я бачу як вони ходять групами там де одні дівчата чи хлопці й те як часом хтось із цих таких двох компаній озираються й довго та із зацікавленістю дивляться один на одного, а часом бачу пари які втомлені спільним життям, але через норми світу не наважуються залишити того хто поряд.
Я люблю писати й уявляти інший світ де це все набагато простіше й легше. Ось, наприклад уявіть з тоді ситуація яку я вам описала двоє людей вони озираються перед тим ненароком торкаються одне одного після чого між ними з'являється мотузка яка зв'язує їх дві долі й вже буль який сором чи не впевненість змінюється на бажання бути, цінити, любити, вірити та оберігати того хто поряд і піклуватись про ту мотузку, хоча краще нитку яка зв'язала їх дві долі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!