ПОВЕРНЕННЯ

Колеса застогнали... Із потягом завмерло серце.

Не розумів, чого вдивлявся у вікно.

Кого побачити хотів найперше?

А обійняти всіх він мріяв вже давно...

Ніхто ж терпляче не чекає на пероні,

назустріч не біжить з любов'ю на устах...

Не знає, де у місті ріднім ночуватиме сьогодні,

Зруйноване життя... У скронях знову чути автомат.

На полі бою йшов в найнебезпечніші атаки:

втрачати нічого, забрала все війна,

коли влетів снаряд російський в хату,

Там сни пекельні додивлялася сім'я.

Його маєтки - ранець за плечима,

Медаль ,,За Мужність", рана вічна у душі...

І подихом вокзал в обійми взяв Героя-сина,

а небо сліз не стримало своїх.