5.
Він прокинувся першим. На вулиці ледь розвиднілося, і у світлі ранкової імли, її обличчя, її шовкова шкіра виглядали нереальними. Вона вся, від кінчиків волосся і до п'ят, ідеальна! Навіть її трохи божевільний характер не псував враження!
Катя, Катюша, його маленька дівчинка! У вухах досі стояли її солодкі стогони і хрипле "так!", коли Олег запропонував їй вийти за нього заміж. І ні, це не було миттєвим поривом! Ні, він не передумав, коли завіса пристрасті спала! Він точно знав: це єдине вірне рішення у його житті! І начхати, що десь там є інший чоловік, якому вона дала свою згоду, начхати, що Катерина, прокинувшись, обов'язково пошкодує про вчинене, і навряд чи згадає його пропозицію! Він не відступить! Не відпустить! Якщо буде потрібно, викраде! Адже у Дена вийшло, чому в нього має бути інакше?
Посміхаючись, наче божевільний, Громов одягнувся і подався на кухню. Руки свербіли, так хотілося щось приготувати для своєї коханої. Коли він востаннє комусь готував? Можливо, матері, коли та захворіла, років із десять тому?..
Італійці, вони у всьому італійці! Варто було тільки розповісти, чого він хоче і навіщо йому це треба, чоловікові відразу ж надали все необхідне. Пишні оладки з медом, вершками та фруктами парували на тарілці, коли Олег вирушив будити свою жінку. Все ж таки, у них через три години літак…
- Доброго ранку, кохана! – ніжним поцілунком торкнувся солодких губ. - Пора вставати, інакше запізнишся на роботу!
- М-м-м… - потягнувшись, промуркотіла його кішечка. - Не хочу...
В грудях шалено стукало серце, спостерігаючи за сонною, розпатланою Катерину, а тіло реагувало з подвоєною силою. Присівши на ліжко, Олег пробіг пальцями краєм ковдри, зачіпаючи чутливу шкіру.
- А я тобі сніданок приготував, щоб моя кохана наречена не залишилася голодною до самого обіду, - спокушав чоловік, найбільше боячись побачити жаль в очах дівчини.
Розплющивши очі, Катя дивилася в стелю, напевно, намагаючись зрозуміти, де знаходиться. Олег уже хотів втрутитися, пояснити, коли дівчина схопилася з ліжка і втекла у ванну. Бідолашна, вчора вона трохи перебрала…
Застигши біля ліжка, Громов з тривогою чекав, коли Галушко вийде. Та що довше дівчина залишалася всередині, то швидше танула надія, що Катя пам'ятає вчорашній вечір.
- Коханий?.. – почувся з-за дверей трохи хрипкий голос. - Глібе, ти маєш совість? Ти навіщо?..
Усередині все обірвалося, ніби хтось дуже жорстокий встромив у нього величезний ніж, шматуючи нутрощі направо і наліво. Галушко підняла погляд на чоловіка, що стояв посеред кімнати майже голий, в одному фартуху, і остовпіла.
- А де Гліб? - пискнула вона ледь чутно.
- А ти не пам'ятаєш?..
***
Я втекла! Знаю, це не правильно! Потрібно було у всьому розібратися, поговорити, порозумітися… Але я не змогла! Ця ніч була величезною помилкою! Ми обидва помилилися, ми були п'яні, не керували своїми бажаннями... Це все стрес і втома!..
Так я втішала себе, коли екстрено збирала речі, сідала в таксі і мчала до потяга. На моє щастя, потрібний мені рейс вирушав за півгодини. У вагон за стрибнула просто перед від'їздом. Палермо-Венеція-Відень-Варшава, а звідти автобусом до Львова та додому! Майже дві тисячі кілометрів та три дні шляху. Це те, що було мені необхідно, щоб прийняти все, що сталося, і змириться з наслідками. Попередивши Машу про від'їзд, відключила телефон. Шкода, не можна отак відключити совість…
Додому повернулася ближче до вечора. Гліб сидів за своїм робочим місцем, продовжуючи щось активно друкувати.
- Я повернулася, - стомлено посміхнулася нареченому, зупинившись у дверях.
- Так швидко? - здивувався чоловік, всього на мить обернувшись. - Думав, ти залишишся у подруги, погостювати...
- Ні, - криво посміхнулося, подавшись у спальню. - Завтра на роботу…
Кинула валізу біля шафи і впала на ліжко. Всередині було зовсім порожньо, наче всі почуття вдалося заморозити. Може воно й на краще?
- Як все пройшло? – долинуло із сусідньої кімнати.
- Нормально…
Вранці тихо зібралася і пішла на роботу. Дивитися у вічі Глібу не було сил, тому, коли він уночі прийшов до ліжка, я просто прикинулася сплячою. Не знаю, як зможу пробачити себе… Та інакше, жити разом не вийде!
- Доброго ранку, - мляво привіталася з колегами, проходячи на своє місце.
- Галушко? – почулося із загального коридору. - Ти що тут робиш?
- Працюю, Алевтино Степанівно, – відповіла здивовано.
Тільки не кажіть, що Олег опустився до мого звільнення! Це було б уже верхом підлості! Всередині все тривожно стислося.
- Я думала, тобі сказали... - пробурмотіла жінка, зовсім збиваючи мене з пантелику. – Ну, якщо так, тоді мені доведеться… Тебе ще вчора перевели до головного офісу. Особисті речі я вже надіслала.
Ступор! Що це за маячня взагалі? Дурниці які! Це що, помста за те, що я втекла?
- Але... я не хочу переводитися, - пробурмотіла, буквально відчуваючи, як крутяться шестерні в моїй голові. Начебто не пила, а кумекаю погано! – У мене тут квартира, наречений… Навіщо я їм там?
- Цього я вже не знаю, - хмикнула огрядна жінка, зверхньо задерши підборіддя. – Документи підписано. Тут ти більше не працюєш!
Відійшовши від шоку, рішуче попрямувала до головного. Нехай робить що хоче, але з міста я не поїду!
- Василю Петровичу! – обурено влетіла до кабінету шефа. - Василю Петровичу, за що ви так зі мною? Адже я хороший співробітник, у мене завжди одні з кращих показники, я не конфліктна, легко уживаюся з іншим. За що ви мене звільнили?
Здивований спочатку чоловік, повільно приходив до тями.
- Галушко, не перебільшуй, - спокійно відповів наш головний. - По-перше, ніхто тебе не звільняв! А по-друге, саме за всі оці якості, пан Громов наказав підвищити тебе до його помічника. Каже, такі чудові організаційні здібності не повинні пропадати в глушині. Так що, танцюй, Катерино! На тебе чекає столиця. Вже й робоче місце підготували.
- Але я не хочу! – щиро обурилась. - Поверніть мене назад!
- А ось це вже не в моїх силах, - глянув на мене, як на хвору, шеф. - Їдь до Києва. Якщо дадуть папір, що ти їм не потрібна, так і бути, прийму назад!
Ледве втримала у собі брудну лайку, що так і рвалася назовні. Попрощалася і стрілою вилетіла з будівлі. Ну, Громов, тримайся! Вирішив посміятися наді мною? Це ми ще подивимося, кому з нас, зрештою, буде весело!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!