Королева

00073
Публікація: 07.02.2023
Вірш
Завершено

Моя королево велична, твій замок огорнуто в тишу,

Зітхає підлога у залі за шлейфом шовкових спідниць.

У парку порожні алеї розпливчатий спогад колишуть,

Тремтливо ховаючи в тінях відбитки своїх таємниць.

Корона з перлин і рубінів лежить в оксамитній коробці,

І мантія із горностаю у скрині глибокій на дні.

Побіля дверей будуару не видно метких охоронців,

Закоханий паж не цілує твій образ в чутливому сні.

Куди розійшлися поети, що вірші писали ночами

Про стрункість чарівної ніжки, яка заховалась в поділ?

Художники і трубадури давно подалися в прочани

І майже не згадують час той, коли ви були молоді.

Не зали – маленькі кімнати, плита, баняки і пательні

Тебе оточили зусібіч, узявши навіки в полон.

Прибрати, зашити, попрати – обов’язки маєш численні,

Із віником в парі кружляєш. В стілець перевтілився трон.

Хтось каже до тебе: «Дружино». Точніше було б – «Попелюшко»,

Бо міру печалі гіркої не раз випивала до дна.

Та деколи темної ночі пригадуєш все відчайдушно –

І знов постає Королева, хоч знаєш про це ти одна.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі