Сховаю Сонце...

Сховаю Сонце враннішнє в кишеню,

І темряву в обійми пригорну.

Зберу зірок блискучих цілу жменю,

І в очі чорні ночі зазирну...

А там побачу барви кольорові,

Блискучий берег сивого Дніпра.

Почую гордість в українськім слові.

То вже прийшла для кращого пора!

Зітліє думка про тяжке минуле,

Збагатить серце слава перемог.

Хоч тяжко так і боляче так було,

Та там, в очах, не чую я тривог...

Не бачу крові, що тече річками,

Не чую вже й ворожих голосів.

А Україна славиться віками

Та має мужніх дочок і синів!

Я ще в обличчя ночі заглядаю,

Стараюся розгледіти хоч щось.

Про мир бажання вкотре загадаю...

Та що зробить щоби воно збулось?

...Болить щодня у сонячнім сплетінні,

А час щось не лікує рваних ран...

Сховаю Сонце враннішнє від тіні,

Щоби його не вкрав лихий тиран!

08.11 2022💙💛