СОН

Аби я знала чим все обернеться, то б бігла до Захарової садиби щодуху...

Готель виглядав якось похмуро. Такий собі прототип замку графа Дракули. На східцях сиділа Леся і пила каву. В мене склалося враження, що на нас чекали. Кажучи іншими словами, кому б прийшло в голову сидіти в лісі в густий туман, та ще й при цьому пити каву? Тоді я так змерзла і втомилася, що і думати лихого нічого не хотіла. Бажання було лише одне – прийняти душ і укутатися у теплу ковдру.

– Добрий вечір, – защебетала Леся. – Андрію поглянь, які гості до нас завітали. 

У дверях з'явився Андрій. Його очі світилися дивними вогниками. Він підійшов до мене і поцілував руку.

– Привіт, я знав, що ми ще зустрінемося.

Давид стояв як вкопаний і не зводив очей із Лесі. Нас запросили в середину. Минувши рецепш, ми дісталися вітальні. 

Інтер'єр був оформлений в спокійні темні кольори. Всюди висіли опудала тварин. Хочу підкреслити, що далеко не кожному смакували вилупкуваті очі повні страху і відкритті пащеки, але власник готелю був від них у захваті.

Леся приготувала нам духмяного чаю з лісових трав. Андрій сів напроти і посьорбував каву. 

– А у вас є ще якісь постояльці окрім нас? – поцікавилася я.

– Звичайно, – примружив очі Андрій. – Компанія юнаків і дівчат, ще з учора зайняла аж три номери. Злива зіграла нам на руку. 

–Тож власників двоє, ти і Леся? – поцікавилася я. 

– Ні, Леся тут працює адміністратором. Власник мій батько і я.

– То то був твій батько? – задумливо запитала я.

–Ти про Михайла запитуєш? Ні, він працює тут сторожем, мій батько живе закордоном. Залишив мені свій бізнес і виїхав з молодою дружиною в Грецію.

– До речі у нас сьогодні бал-маскарад, в честь відкриття готелю. Приїде група «Антитіла». Будуть всілякі веселі конкурси, безкоштовна випивка і подарунки. Трішки наїде з міста людей.

–Якщо чесно я б віддала перевагу спокійному відпочинку.

–Відмови не приймаються, – підкреслив Андрій. 

Леся відізвала Давида заповнювати документи. Я лишилася з Андрієм сам на сам. Дивні відчуття мене переповнювали. Андрій не зводив з мене очей. Він встав з крісла, м’якою ходою березневого кота плавно наблизився до  мені й у пів тону прошепотів:

–В кімнаті на тебе вже чекає сукня...

Він забрав горнятко з-під чаю і зник. 

Сироти розсіялися по тілу, мов комахи. Серце вилітало з грудей. Мені захотілося як найшвидше побігти до номеру. Давид взяв ключ і ми піднялися на другий поверх. Номер був невеликим, охайним, в мінімалістичному стилі, та темно-бордових тонах. Двоспальне ліжко застелене темними шовковими простирадлами стояло прямо посеред кімнати. Я розбіглася і нирнула в нього, мов у басейн. Давид віддав перевагу контрастному душу. Трішки поніжившись у ліжку до того контрасту додалася і я.  Наситившись своїм коханим удосталь, я замоталася у величезний рушник і попензлювала до дзеркальної шафи-купе, що стояла навпроти ліжка. Я відкрила дверцята й розлилася в посмішці. В шафі висіли два халати, сукня і костюм. Зверху на полиці лежали дві чорні маски. Шовкова сукня кольору капучино вдало підкреслювала лінії мого тіла. Образ довершувала шовкова маска.

– Ти дуже гарна, незнайомко, – обійняв мене чоловік і поцілував у шию. 

В двері хтось постукав. Я підбігла і відчинила. На порозі стояла Леся з Андрієм. Їхні очі горіли дивними вогнями. Очі хижаків та ми не придавали тому дивному сяйву особливого значення. 

– Шоу програма розпочнеться через п'ятнадцять хвилин, чекаємо вас у вітальні. 

Ми вже йдемо.

Я зачинила двері. Давид приміряв смокінг. Серце знову скажено вилітало з грудей. 

Давид поводився якось неприродньо. Чесно кажучи, мене і саму охоплювали різні відчуття. Ми випустили із виду важливу деталь, за весь час перебування у готелі, до нас ніхто так і не зателефонував. 

Тепер я розумію, що то була не випадковість. Якби я спохватилася  вчасно, все б склалося по іншому. 

Якийсь дурман окутав наш ясний розум і пильність. Ми спустилися до низу. В вітальні вирувало свято. Дівчата у гарних сукнях танцювали з галантними чоловіками. Обличчя присутніх приховували карнавальні маски. Маскарад надавав вечірці особливого шарму. Грала повільна мелодія. Я посьорбувала шампанське. Давид вийшов на перекур.   

На невеличкій сцені з'явилася група «Антитіла».  Було дуже атмосферно. Молодики і молодиці розбились по парах. Грала пісня "Я відкривав тебе". Я смакувала іскристим і похитувала стегнами. Дуже хотілося танцювати. Давид затримувався,  гостей ставало все більше і більше. 

Я заплющила очі і підтанцьовувала солісту. Разом зі мною підтанцьовували сироти які всипали  все моє тіло. Я відчула ніжні дотики. Хтось ніжно обійняв мене за талію.  Я повернула голову і побачила поруч  з собою Лесю. Виглядала вона як завжди приголомшливо. Чорна довга шкіряна сукня з мереживом підкреслювала її ідеальні форми.  Вона смикнула мене за руку і кудись повела. 

За мить ми опинилися у невеличкій темній кімнаті. Біля вікна стояв чоловічий силует. Я гадала, що то був Давид. Думала, що він вирішив влаштувати мені такий не форматний сюрприз. Посеред кімнати стояв святково накритий стіл з різними смаколиками. Горіли свічки. В кімнаті пахло шоколадом. Леся припросила мене до столу і хутко зникла. Мене переповнювала цікавість. Чоловік розкоркував вино й  розлив напій по келихам. Таємничий незнайомець підняв келих і посміхнувся. Його погляд пронизував мене до кісток. Він зняв маску і нарешті сумніви мене полишили. То був Андрій.

– Ти мене не впізнала. 

-Не впізнала, – з полегшенням видихнула я. В голові паморочилося, в роті виникла гливка тягнуча суміш. Я смакувала вином намагаючись розшифрувати нехитру головоломку. Серце вилітало з грудей. Надто багато подій, надто багато питань без відповідей.  

Андрій відкинувся на стільці і прижмурив очі. Він вдоволено посьорбував випивку.

– Як тобі вечірка?– облизуючи губи поцікавився мій співрозмовник.

– Класний концерт, все так атмосферно.

– Найцікавіше попереду, – інтригував.

Чесно кажучи я нічого не розуміла. Якась частинка мене  хотіла сюрпризу, інша ж навпаки протестувала. 

Андрій взяв мене за руку  і припросив до вікна. Він обережно підняв гардини і обійняв мене за талію. Картина яка вималювалася переді мною збивала мене з пантелику. В саду на гойдалці сиділа пара. То були Леся і Давид. Вони пристрасно цілувалися. Складалося враження, що вони були закохані. Не знаю чому, але мене це зовсім не турбувало. Тієї миті я бажала Андрія всім своїм єством. Я відійшла від вікна і оперлася на стіл. Андрій схопив мене за обличчя і вп’явся губами. Поцілунок був надто солодким. Опам'яталася я в ліжку. Пристрасть поглинула нас у в самісінький вир любовних утіх. Андрій злизував солодкий нектар з моєї духмяної квітки, я бавилася з його набундюченим стрижнем. Він зчитував мене, мов поліграф. Він точно знав чого прагнуло моє тіло і мій мозок. Його руки й уста вправно пестили кожен сантиметр мого тіла, бавилися з рожевими оріолами пагорбів, його язик блукав у моїх впадинах і мов той Колумб, щохвилини відкривав для мене нові світи.  Я голосно стогнала і жадібно ковтала повітря. Солодкий любовний полон. Я випивала його всього до останньої краплі, я вимагала більшого і він мені не відмовляв. Ми кохалися і їли, їли і кохалися.  Я забула про все на світі. Я хотіла його, лише його. 

Ранок вітав мене зрадливою ломотою в тілі. У мене боліла голова і очі.  Кидало то в жар, то в холод.  Мабуть у мене підіймалася температура. Я не могла пригадати хто я і де я. Не могла знайти ні термометра, ні Андрія. Я не пам’ятала свого минулого, не пам’ятала свого імені. Лиш вчорашній палкий секс нагадував мені, що я не божевільна, що я жива, що я у готелі. 

Так сяк прибравшись я вийшла з кімнати і побрела до вітальні.  У фоє мене перехопив приємний молодик і провів до їдальні.  Я сіла за столик і прийнялася вивчати меню. За кілька хвилин  до мене приєднався Андрій. Виглядав він  мега сексуально. Свіжий і світлий, поголений і пахучий. Я знову пригадала нашу палку ніч. Він ніжно взяв мене за руку і запитав:

– Ти як, виглядаєш не дуже добре.

–Почуваюся кепсько. У вас тут є десь медпункт?

–У тебе щось болить? 

–Голова і все тіло морозить. І я... Я не можу пригадати багато важливих для мене речей...

–Ти хоч ім’я своє пригадати можеш ? – Андрій голосно зареготав. 

– Не смішно, Рута здається.

–Кохана, ти вчора напевно добряче перебрала, хоча судячи  з того як ми провели ніч, я б так і не сказав.  Знаєш що, підіймайся у наш номер, я принесу  тобі сніданок і аптечку. 

–Дякую тобі, мені чесно так соромно.

- Не зважай, мала, все нормально,  – Андрій поцілував мене в щоку і  пішов.

Надто знайома фраза. Звідки? Де я її чула раніше? Давид. Хто такий Давид? Чому в пам’яті спливає це чоловіче ім’я. Напевно у мене і дійсно жорстоке похмілля. 

Я піднялася до номеру, залізла під ковдру і вмить заснула. 

-У неї жар, – чула скрізь сон .

–Нехай вип’є ось цю пігулку, – говорив жіночий голос.

–Руто, ти чуєш, випий, тобі стане краще. 

Я мовчки проковтнула  ліки й безсило поринула в сон.