ШерріБлей

Наповни мої судини собою,

Кохай любов’ю неземною,

Хутчіш торкнися мого тіла,

Відчуй, як я вся затремтіла.

Розплющ свої тяжкі повіки,

Запам’ятай мене навіки…

Бюсі

I.

– Фіне, я тебе прошу, ти ж сам говорив, що це можливо!

– Якщо дізнаються, нас посадять. Вибач, друже, в мені говорив алкоголь. Я цього не робитиму.

Блей нервово мережив кроками невеличку кімнатку з немитим сірим вікном, завішеним старими червоними гардинами. Кімната слугувала майстернею у Фіновій садибі. Повсюди було розкидане начиння й запчастини від різних приладів. Біля вікна, на маленькому оливковому столику, стояв старенький ноутбук. Фін сидів у невеличкому сірому кріслі й крутився на всі боки. На моніторі ненав’язливо стрибали веселі мильні бульбашки. Вони розряджали дещо нервову атмосферу. Кімната була обклеєна бордовими шпалерами. Маленька шоколадна канапа стояла в центрі приміщення. Колись Фін хотів здавати цю кімнату в оренду. Та одружившись на прекрасній Версавії і отримавши блискучу кар’єру ІТ–менеджера в провідній фірмі «Луксінтертеймент», він не мав потреби в додаткових коштах.

Версавія за фахом була архітектором. Висока блондинка з модельною зовнішністю й виразними рисами обличчя. Навіть після других пологів її фігура не зазнала жодних змін. Вона чимало часу присвячувала дітям, насолоджуючись доглядом за Мелані й Тімом.

Саме в майстерні Фін відпочивав після тяжких робочих днів. Тут він ремонтував клієнтам різноманітну техніку, релаксував з келихом віскі й сигарами, забував про буденні справи.

– Фіне, я маю відео, де красуня Кейтлін пестить твій джипіес-навігатор у найшикарнішому готелі Боунт-сіті. Я покажу його Версавії, якщо ти не погодишся мені допомогти.

– Сучий сину, Блею! Яке відео? Та ти три дні провалявся в п’яному екстазі. Ті дівчатка, як їх звали, га? Санні й Торрі з тебе не злазили! Чудові були дівчатка… Ти пам’ятаєш, друже? А Кейтлін… ммм… солодка Кейтлін. Вона таке виробляла своїм роз’ємом! Думав, мій перехідник заглючить! – Фін облизав нижню губу, розправив своє кучеряве світле волосся, примружив зелене око і сперся на ліву руку. – Коли ти встиг зняти компромат? Чи ти блефуєш, Блею! 

– Ні, я не жартую. Кейтлін знімала своїм телефоном, і я їй гарно за це заплатив.

- Ну ти й стерво, Блею! Дай хоч подивлюся, – Фін простягнув руку.

- Відео в надійному місці, потім надішлю мейлом.

- Ти блефуєш… Старий! Чи ні? – Фін скам’янів.

– Фіне, від тебе залежить моя доля. Цього разу я хочу сам її обрати. Ти бачив, як зі мною вчинила Роза. Система не повинна обирати нам пари! Вона не здатна влазити в голову кожній людині. Вона не може прорахувати відсоток зрад у сім’ї. Це просто нежива електронна база, яка лише за певними критеріями добирає нам половинки. Мені не пощастило, Фіне. А ти профі, ти маєш доступ до файлів. Та ти ж сам їх формуєш! Лише один раз. І я матиму нормальну сім’ю. Будь ласка, друже! До того ж, я обіцяю подарувати свою феріфлай, якщо ти це зробиш.

Фін крутився в кріслі, як дзиґа. Він замислився. Версавія була чудовою дружиною, гарною матір’ю, прекрасною людиною. Але чи кохав він її? Поважав, захоплювався, йому було з нею надто добре, а от чи кохав? Мабуть, таки кохав. А чи обрав би її самостійно, якби міг обирати? Певно, що ні. Вона надто спокійна. А Кейтлін, ото гаряча штучка! З такою життя було б як на пороховій бочці. Вона така, як Роза. Самозакохана, гордовита, вабить, мов сирена, дурманить розум і полишає в тумані навіки. Ти її служник, ти її раб. Вона – королева, а ти її підданий. Його життя могло б мати інші відтінки. Блей має рацію. Як Система може знати, що для тебе краще? Фін піднявся з крісла й простягнув Блею руку.

– Я згоден. У п’ятницю о 13:00 я відішлю Бада по суші, там готують хвилин 20, ще й на дорогу він витратить стільки ж. Ти вдягнеш його халат і не забудь купити великі круглі окуляри. Матимемо півгодини на все, потім ти вийдеш, ніби в туалет. І все… Будемо сподіватися, що ніхто нічого не запідозрить.

Блей схопив товариша й міцно обійняв. Вони зареготали. У майстерню ввійшла Версавія.

- Що за обійми? – уперла руки в боки Версавія й кивнула Блею.

- Привіт! – Блей підійшов до блондинки й поцілував її в щічку.

- Я не бачила, коли ти прийшов? Чому не заходиш у дім?

- Мила, – Фін підморгнув дружині й кивнув в сторону. – Потім…

– Я ненадовго. Справи й таке інше, обіцяю, якщо запросиш на вечерю, я обов’язково прийду, – Блей кинув оцінюючий погляд на дружину товариша. Улеслива посмішка заграла серйозним обличчям. – Що ти робиш зі своєю дружиною, друже, вона в тебе, як завжди, просто нестерпно красива?! Поділись секретом.

-Ах ти ж підлиза, – спершись на одвірок, Версавія склала руки.

– Дякую, лялю, – Блей поцілував жінку в щічку. – Мушу йти, маю купу невідкладних справ.

Версавія переглянулася з Фіном.

– Все як і домовлялися, друже, з тебе відео! – Фін подав руку на прощання.

- Що за відео? – звела брови Версавія.

- Не зважай, компромат на мого колегу.

- Ох, ці ваші чоловічі штучки…

Блей посміхнувся й стрибнув у свою шикарну синю феріфлай Х6. Він злетів на дорожню полосу й запрограмував автоматичне керування. Закинувши руки за голову, поринув у думки. Фін погодився. Нарешті справа зрушила з місця. Лишалось запастися терпінням і чітко виконати означений план. Блей взяв телефон, зайшов в електронний календар і запрограмував пам’ятку.