ШерріБлей

Субота, 8:50, Майн-стріт, 17, дочірня компанія «GrandQuality». 

– Ну, кохана, нехай щастить. Будь обачною та уважною. Як закінчиш, набери мене, я поїду проведу батьків у Боунті. 

Блей запустив руку у волосся Шеррі й пристрасно її поцілував. Місіс Вайлдер вийшла з авто і впевнено покрокувала до п’ятиповерхової будівлі. Блей розвернув феріфлай і взяв курс на аеропорт. Біля входу стояло авто Джима. От мазунчик, і коли він все встигає? Блей припаркував свою ластівку і зайшов до залу очікування. Він відразу побачив батьків. Арен пила чай, а Томас весь час розмовляв по телефону. Джим фотографував матір і постійно поглядав на годинник.

– Привіт, ма, – Блей поцілував Арен.

Томас подав руку і кивнув головою.

– Привіт, брате, – Джим потиснув руку і нахилився поближче: – За нами стежать. 

Блей обережно озирнувся й побачив того самого чолов’ягу, який ошивався біля «Ліверса» в сірому пальто і темних брюках. 

Приємний жіночий голос оголосив про посадку. Джим зробив ще декілька знімків. Арен поцілувала синів і поштурхала Тома. Він все ще продовжував роздавати вказівки телефоном.

– Дякую, Блею, за путівку. Не звертай увагу на тата. Він теж дуже задоволений. Ніяк не розпрощається з улюбленою справою.

– Гарно вам відпочити, як долетите, набереш.

Томас прикрив долонею слухавку і вигукнув:

– Пригляньте за будинком і не забудьте погодувати Джері, будемо аж в понеділок. Передавайте вітання дружинам. 

Попрощавшись, брати рушили до авто. 

– Ти бачив того типа? – взявши фотоапарат до рук і переглядаючи знімки, звернувся до Блея Джим.

– Він за мною стежить ще із зустрічі з Хельгою в «Ліверсі».

– Я його клацнув. Дивись, як зосередився на тобі, – Джим показав знімок.

– Треба заїхати до Фіна й віддати йому ключі. Думаю, ввечері навідаємося до батьківського будинку. Дамо йому трохи часу спустити пар з Кейтлін  і до роботи. 

Брати повсідалися в автівки і роз’їхалися в різні сторони. 

Блей витягнув телефон і викликав Шеррі.

– Привіт, кохана, як справи? Ще півгодинки? А, ну тоді я їду по тебе. 

 Блей подався до будинку Фіна. Він підійшов до поштової скриньки і кинув туди ключі. Сівши в авто, Вайлдер скинув товаришу меседж. Через кілька хвилин Блей вже стояв біля «GrandQuality». У дверях з’явилася щаслива Шеррі. Окриленою ходою вона прямувала до Блея. Вайлдер опустив вікно і видихнув сірий клубок диму. Його очі палали невимовним бажанням. Вкотре він впевнився, що з дружиною йому неабияк пощастило. Шеррі сіла в крісло і пригорнулася до чоловіка. Блей взяв її за підборіддя, провів пальцем по таких солодких і бажаних губах і пристрасно поцілував. 

– Як же я за тобою скучив, – Блей не відпускав дружину від себе.

Шеррі посміхнулася. Вона напіввідкрила вуста й підморгнула Блею. 

– Ти що, вирішила мене звабити? 

– А чом би й ні. Тобі взагалі цікаво, як все пройшло?

– Ну і як?

– Мене взяли на посаду помічника провідного фахівця з юридичних питань.

– Вітаю. То що, беремо «ChateauLafite» і гайда додому святкувати?

– А що, давай.

Блей заїхав у супермаркет. Купив цукерок та фруктів. Проїжджаючи «Ліверс», він різко пригальмував.

– Що трапилося?

– Давно хотів тебе пригостити.

– Ти що, тут дуже дорого, та ще й людей, мабуть, повно. Сьогодні ж субота.

– Виходь, зараз розберемося.

Блей обійшов авто, відкрив дверцята й подав дружині руку. Шеррі граційно вийшла, кокетливо розгладила сукню й взяла Блея під руку. 

11:00, будинок Вайлдерів, Медзона.

Фін накрив на стіл, відкоркував пляшку шампанського і поглядав на годинник. Джері грався у своїй кімнаті. Почувся дзвінок, чоловік підбіг до дверей і поглянув у вічко. На порозі стояла Кейтлін і помітно нервувала. Фін відчинив.

– Ну нарешті! Я вже думала, що помилилася адресою, – Кейт впала в обійми коханого й ніжно його поцілувала. 

Фін підняв блондинку на руки й відразу поніс у спальню. 

– Я так сумував! Ти як завжди маєш шикарний вигляд! Кейтлін, що ти зі мною робиш?

Фін зняв із красуні рожеву кофтину й стягнув голубі джинси. 

– Яка ти солодка… – пробубонів, посмоктуючи її соски. 

Кейтлін зняла з Фіна штани і припала до його прутня. Вона невпинно жалила його своїм невгамовним язичком. Чоловік стогнав. Він підняв дівчину, міцно притиснув її до ліжка і рвучко зайшов в неї. Його різкі і глибокі рухи викликали в коханки стан ейфорії. Вона відчувала себе самотнім листочком на хвилях океану. Кейт захлиналась від насолоди. Фін підняв її з ложа й переніс на невеличкий столик. Закинувши її ноги собі на шию, почав плавно й ритмічно рухатися. Нігтики із бездоганним френчем вп’ялися у спину партнера, красуня примружила очі й стогнала, як левиця. Пристрасть була невгамованою: енергія бажання, сила м’язів та сексуальність обох коханців досягли найвищої точки. Спраглі тіла підкорялися єдиному неписаному закону природи, знаному споконвічно, але щоразу з присмаком тайни невідомих вершин і першовідкриттів. 

Чоловік, втративши голову, заламував дівчині руки і куйовдив волосся – це була насолода на межі з болем, пристрасть на межі із сп’янінням. Нові відчуття підносили на найвищі незвідані вершини. Через півгодини Фін нарешті здався. 

Одягнувшись, Фін взяв Кейтлін на руки й поніс до вітальні. Опустивши ролети й запаливши свічки, він вмостив свою королеву на білосніжному хутрі полярного ведмедя, налив шампанського, приніс фруктів. Вони мовчки лежали в обіймах один одного, слухаючи, як поступово відновлюється серцевий ритм.

Тим часом в «Ліверсі» Шеррі і Блей допивали вино. На годиннику була дванадцята. Блей подивився у вікно і побачив того самого чоловіка в сірому плащі. Він знову сидів напроти, читав газету і пив каву. Що задумав Йохансон? Для чого він встановив «хвіст»?

Блей взяв дружину за руку й вивів з ресторану. Шеррі аж світилася. Вайлдер завів авто й поїхав додому. Коли вони зайшли до будинку, Блей підхопив дружину на руки й поніс у спальню. Повільно роздягаючи Шеррі, він пестив її волосся, цілував спину й зап’ястя. Посадивши її у крісло й розвівши ноги, він довго бавив її лотос. Блей був дуже ніжним. Кохання до дружини його переповнювало… 

Вайлдер розплющив очі й піднявся з ліжка. Шеррі солодко спала. У двері хтось наполегливо дзвонив. Він натягнув джинси й поплентався до дверей. На порозі стояв Джим. У зубах він стискав сигарету й нервово куйовдив чуприну.

– Ти що, спиш? Блею, ми ж домовлялися, що ти будеш у мене о другій? 

– Котра година?

– Пів на восьму. Я до тебе дзвонив вже сотню разів! Чого не береш слухавки? Вже думав, чи нетрапилось чогось.

– Вибач, брате, заспали разом з дружиною. Заходь, – Блей подав руку Джиму й поплескав його по плечу. – Що будеш: чай, каву, щось міцніше?

– Може, поїдемо нарешті до батьків.

– Куди ви вже зібралися? – спускаючись східцями, звернулася до чоловіка Шеррі.

Вона підійшла до Джима й поцілувала його в щічку.

– Привіт, Шеррі, як ти?

– Чудово, Блей влаштував мене в «GrandQuality». Буду помічником провідного фахівця з юридичних питань. Сам як, як дружина?

– Вітаю тебе! У Наомі сьогодні концерт у Боунті. Приїде з батьками в понеділок. Заїхали б хоч якось у гості…

– То ми завітаємо! Але ти ж знаєш Блея – йому завжди ніколи. 

– Я з ним владнаю. 

До вітальні зайшов Блей з великою тацею. На ній стояли три чашки, цукор, цукерки і турка. Розливши каву в горнятка, Блей сів поруч з дружиною. 

– Ти знову їдеш від мене?

– Це ненадовго. Треба погодувати Джері й подивитися, чи все в нормі. 

– Мені можна з вами?

– Ми швиденько, за цей час, може ти приготуєш нам чогось смачненького? – Блей взяв руку коханої і підніс її до своїх вуст. 

– Я подумаю, – Шеррі кинула незадоволений погляд і відпустила Блея. 

Під’їжджаючи до будинку, Джим припаркувався обабіч дороги. Надворі стояла золота осінь. Вечір був теплим та зоряним. Місяць сховався за темно-синю небесну ковдру. Блей зіперся на блідо-жовтий мініфлай і закурив. Джим став поруч. Вони мовчки курили і замріяно дивились у небо. На вулиці не було ані лялечки. З будинку долинала романтична мелодія. Певне, коханці тішилися один одним. Блей поглянув на телефон і згадав про Санні. Слухання мало відбутися завтра, але ні Хельга, ні Санні йому так і не подзвонили. Він надіявся на краще і чекав на завершення останніх неприємних подій.

Джим випускав сірі клуби диму і думками поринув у дитинство. Він згадав, як вони з братом бавилися на цій самій вулиці, каталися наввипередки на велосипедах чи обливалися водою.

Докуривши, чоловіки попрямували до будинку. У вітальні стояв святково накритий стіл. Всюди був розкиданий одяг. Кейтлін вийшла з ванної кімнати в самісінькому рушнику і звабливо похитуючи стегнами немов пропливла до вітальні. Вона наспівувала собі щось під ніс. На порозі красуня скинула рушника і вбігла до кімнати оголеною. Джим і Блей розкрили роти від зачудування. 

– Вау, що ви тут робите? – хутко натягуючи рушника, здивувалася Кейт.

– Ну, тут взагалі-то живуть наші батьки. Ми до Фіна у справах заїхали. А він де? – пережовуючи шматочок біфштексу, запитав Блей.

Фін не дав на себе довго чекати. Майже оголений, він з’явився з пляшкою шампанського в руках. Чоловік завмер на місці. Декілька секунд він намагався оцінити ситуацію і зрозуміти, що відбувається. Обляччя Кейтлін вигравало багряною фарбою.

– Привіт, друже, – подаючи руку товаришу, привітався Джим. – Мама просила погодувати собаку, от ми і заїхали. А якщо чесно, форс-мажорні обставини. Ми можемо відійти на декілька хвилин?

Фін кивнув головою. Натягуючи рушника, він побрів за братами до робочого кабінету Томаса. Хлопці закурили і перейшли до справи.

– Друже, – почав Блей. – Я у біді. Виручай. Санні втягнула мене в халепу. За мною стежать працівники спецслужби «Quiet wolves». Її чоловік – Френсіс Йохансон – керує спецгрупою. Він дізнався про наші стосунки, і я впевнений, що він під мене риє. Якщо він докопається до… То ти сам розумієш – нам кінець.

Фін схопився за голову і водночас засміявся. Він і подумати не міг, що їхня дитяча афера може набути таких масштабів.

– Я тебе зрозумів. Вибору в мене немає. На кону тепер і моє життя. Це буде непросто, адже його дані сто відсотків засекречені. У мене є один знайомий пронирливий детектив. Думаю, він зможе нам допомогти, але треба буде готувати тисяч п’ять баксів. 

– Гроші не головне. Важливо, щоб він знайшов таки щось скандальне, – зауважив Джим.

– Ніхто не ідеальний. Сподіватимемося, що таки щось буде. 

Хлопці сиділи мовчки і докурювали цигарки. Кожен думав про своє. Блей грався з Джері. Маленький друг дуже радів гостям. Він стрибав на руки, облизував обличчя і скавучав. Кейтлін забігла до кімнати й простягнула Фіну телефон. Викликала Версавія. Фін відповів.

– Привіт, люба, все нормально. Так, ми всі тут. Коли буду? Кохана, навіть не знаю, тут роботи ще не на одну годину. 

Джим вихопив у Фіна телефон.

– Привіт, красуне, як дітки? Це добре, а сама як? Молодець. Наомі у Боунті дає концерт. Добре, передам. Чи не могла б ти дозволити Фіну залишитись сьогодні в будинку наших батьків? Так, тут ноут полетів і батьків системник. Ми ось саме п’ємо пиво втрьох і теревенимо. Ні, Шеррі не з нами. То як ти на це дивишся? Чому негативно? Лялю, дай чоловікові можливість розслабитися. Весь день немає вдома? Ну, ти ж знаєш, що він у тебе нарозхват. Добре, даю.

– Так кохана, я зрозумів. Добре, приїду.

Фін поклав слухавку і скривився. Сьогоднішній день приніс йому чимало задоволення,  він вловив себе на думці, що аніскільки не скучив за дітьми, а тим паче за дружиною. Кейтлін стала для нього всім. Його очі палали пристрастю. Він не знав, як йому вчинити. Коли ще випаде така нагода для зустрічі з коханкою? Він здогадувався, що Версавія може з’явитися тут у будь-який момент. Та це його чомусь не обходило. Попросить розлучення. А чому б і ні? Хіба він винен, що закохався по самі вуха. Блей немов почув його думки. 

– Друже, давай підкинемо тебе додому, а Кейт на вокзал?

– Мені набридли її вічні закиди. Чого їй не йметься. Я хочу бути тут з коханою жінкою, – випалив Фін. 

– Еее, зачекай, друже. У тебе двоє малюків. Ти що, з глузду з’їхав? – став на захист Версавії Джим.

– Я знаю, тим не менш мені до них байдуже. 

– А якщо зараз сюди ввірветься Версавія, ти уявляєш що буде? – перебив Джим. 

Фін закурив. Він був невблаганний. В його розпорядженні був аж цілий день для насолоди - неабияка розкіш. Невже йому потрібно було відмовитися від неї заради сім’ї. Він зненавидів Систему і весь світ. Чому він має миритися з тим, чого він не обирав? Погасивши сигарету, він пішов до Кейтлін. Брати сиділи в кабінеті й мовчки дивилися один на одного. За декілька хвилин Фін з’явився. Він був одягнений і дуже незадоволений. 

– Коли повертаються місіс і містер Вайлдери? 

– У понеділок.

– Добре. Тоді Кейт залишиться тут, а завтра з самого ранку я до неї приїду. Спробую з дому зв’язатися з Діком. Ну, з детективом. 

Чоловіки повиходили з будинку й посідали в авто. Фін попрощався з Кейтлін і вибіг з будинку. Дорогою друзі їхали мовчки. Закинувши Фіна додому, брати направилися в СГ-зону. Джим набрав дружину і щебетав їй слова кохання. Блей витягнув телефон – викликав містер Джонсон. 

– Добрий вечір, сер, радий вас чути.

– Привіт, синку, треба зустрітися. Сьогодні можеш?

Блей поглянув на годинник – пів на десяту. Він згадав, що обіцяв Шеррі довго не затримуватися. 

– Я б залюбки, та от дружина чекає вдома. Я їй вже пообіцяв, що не затримуватимусь. Якщо можна, давайте перенесемо на завтра, скажімо на одинадцяту, вас влаштує? 

– Що я чую? Гадаю, у вас все добре. Хотілося б познайомитися з твоїм янголом-охоронцем. Чудово, чекатиму на вас.

Блей приємно здивувався. Містер Джонсон був одним із небагатьох людей, якими він дорожив. Він згадав про «СД–партнер». Про свій улюблений кабінет. Про довгі години розмов з Джонсоном. На душі стало тепліше. Гарний був час, незважаючи на всі його недоліки. Блей подумав про Розу. Цікаво, як в неї складеться життя з Хантером? Минуло не так багато часу, але скільки усього він пережив! Такі хвилини варті довгих сірих нестерпних років. Потрібно боротися за кохання, йти до кінця. Шеррі відкрила йому рай. Він мусить його зберегти .  

10:50, Бізнес-зона, будинок містера Джонсона. 

Блей подав руку дружині. Шеррі вийшла з феріфлай і розправила золотистий шарф, який сяяв у неї на плечах. Місіс Вайлдер була неперевершеною. Її молочна коктейльна сукня вдало підкреслювала жіночі приваби. Блискуче каштанове волосся було зібране в пучок у формі мушлі. На порозі з’явився містер Джонсон з дружиною. Він вийшов назустріч і міцно стис Блея в обіймах. Опустивши Вайлдера на землю, він поцілував Шеррі руку. Бос був вражений її вродою та вишуканим смаком.  Познайомивши місіс Вайлдер з Домінік, вони попрямували до будинку. Коли Шеррі зайшла до вітальні, вона навіть відкрила рота з подиву. Такої краси їй ще не давалося бачити на своєму віку. 

Домінік взяла гостю під руку і вирішила зробити їй невеличку екскурсію будинком. Тим часом Вайлдер і Джонсон піднялися до робочого кабінету. На столі стояли віскі, фрукти й креветки. Шеф наповнив келихи і припросив Блея. Він дістав з шухлядки сигари й простягнув гостю. 

– Дякую, що запросили. Шеррі  в захваті. Ви знаєте, містере Джонсон, це її перший подібний вихід в люди зі мною.

– Тобі справді пощастило, Блею. Вона красуня. Впевнений, ще й готує неперевершено.

– Маєте рацію. Спершу я ніяк не міг звикнути до домашніх добреників. Ви ж знаєте, Роза  визнавала лише кафе й ресторани.

– Знаю. Ти, певне, й гадки не маєш, чому я тебе запросив? Бачу, не здогадуєшся. Я чув про твоє гучне звільнення з «Дейлі–компані». Ти знаєш, я навіть зрадів, але ніяк не міг підібрати зручного моменту та слів. А тут така нагода. Коли ти пішов, моя компанія почала помалу занепадати. Відразу стало ясно, що ти був її міцним фундаментом. Хантер не міг мені вибачити, що акції я передав Лої. Він просто забив на роботу. Став пиячити. Думаю, і з Розою в нього не все так добре. Суд дав дозвіл на їхній шлюб після сотні аналізів та експертиз. Та згодом Роза втратила дитину. Певне, позначився її згубний стиль життя. За останніми чутками вона злигалася з якимось військовим спецрозвідки. Крутить з ним шалений роман. Коротше кажучи, я хочу, щоб ти повернувся. Я порадився з юристами, акції я оформлю на тебе як подарунок. Більше жодних форс-мажорів. То як? – Джонсон підняв келих. 

Блей закурив і посміхнувся. Він був на сьомому небі від щастя. Весь цей час йому бракувало «СД–партнер». Аналізи, експертизи, прогнози – це його рідна стихія. Він подав Стіву руку і вони обійнялися. 

– Містере Джонсон, чи не могли б ви мені детальніше розповісти про коханця Рози?

– Навіщо це тобі? Ти ж наче щасливий у шлюбі?

– Був, думаю, в майбутньому все може різко змінитися. Як він виглядає, його часом не Френсісом зовуть?

– Знаєш, я нічого не знаю про нього. Можливо, це плітки. Хоча у Рози така репутація…

– Ви, певне, знаєте, чому я пішов з «Дейлі»? Ні? Чоловік колишньої коханки виявися спецагентом, він дізнався про нас, їй добряче перепало. Вона просила мене про допомогу. Ну, я погодився. Тепер він копає під мене. Я скоїв дещо заборонене законом, тож якщо він про це дізнається – мені гаплик. 

– Думаєш, їхній зв’язок не випадковий?

–Впевнений. 

Блей ще годину розмовляв з Джонсоном. Тим часом Домінік і Шеррі приготували смачний обід. Вони запросили чоловіків до столу. Блей частково розповів Джонсону про те, що він пережив не так давно. Старий здогадався про невипадковий союз Блея і Шеррі, та осуджувати дії підлеглого він не став. 

На годиннику була третя година дня. Подружжя Вайдерів  зазбиралося додому. Пара сіла в авто. Пролунав дзвінок. Викликав Фін. Він попросив негайно до нього приїхати. Блей завіз Шеррі додому й поїхав до Фіна. Виявилося, що Джонсон мав рацію. Зв’язок Рози з Йохансоном підтвердився. Залишалося розробити план. Потрібно було затиснути його, виявити найболючіше місце. Він не чув від Санні жодних новин і це неабияк пригнічувало. Ризикувати і зустрічатися з нею було б дуже небезпечно. Залишалося тільки чекати. Блей набрав Хельгу. 

– А, це ти, привіт.

– Привіт, хвилююся за Санні. Як вона? 

– Давай не телефоном. Справу розглядатимуть за тиждень. Думаю, буде гаряче. Вона в нормі, але дуже хвилюється. 

– Тримай мене в курсі. 

Блей поклав слухавку і вирушив на Уол-стріт. Була восьма година. Шеррі відпочивала. Блей підійшов до дружини і пристрасно її поцілував. Він ліг поруч і пригорнув її до себе.  Вона була для нього найдорожчою людиною в усьому світі. Ще ніколи йому так не хотілося бігти додому, як зараз. Кожну хвилину він тримав у пам’яті запах її волосся, глибокий і ніжний погляд, прекрасні очі. Нарешті спокій. Вона висмикнула його з вічного хаосу і метушні. Шеррі поглянула на чоловіка.

– Що тебе бентежить? Ти сам не при собі? Ми так гарно провели час. Щось трапилося?

– Поки що нічого, але в мене погані передчуття.

– Блею, милий, поділися зі мною. 

Вайлдер поцілував дружину в скроню і поніс її в спальню.