ШерріБлей

Тиждень збіг непомітно. Блей продав віллу. Поки він не визначився з новим житлом, зупинився в батьків. Арен з Томом були безмежно щасливими. 

Наближалася довгоочікувана п’ятниця. До того часу Блей вже звільнився з «СД–компані». Навіть вмовляння містера Джонсона не зупинили його. Важко було розлучатися з улюбленою справою, але без акцій Блей став сірою офісною масою. Брати верх над Хантером було нічим. Бути його підлеглим Вайлдер не хотів. Чоловіча гордість не витримала б насмішок колишнього друга. Блей влаштувався в одну із фірм, де він колись працював. Власниці «Дейлі-компані» потрібна була ділова хватка Вайлдера, тому, дізнавшись про його безробіття, місіс Гарісон сама подзвонила й запропонувала посаду. Блей знову повернувся до планування ринків. Заробітня плата була в рази меншою, ніж у містера Джонсона. Та крутити носом було не на часі. 

Новий офіс розташовувався в іншій зоні. Саме тут Блей розпочинав свою кар’єру і впевнено йшов сходинками вгору. Фінек вважали зоною золотої середини. Тут люди або доростали до вершин і переходили жити і працювати в Бізнес-зону, або навіки залишалися безбарвним офісним планктоном. Вайлдеру потрібно було виграти час. Адже після того, як він офіційно одружиться, Розі й Хантеру нічим буде зачепити його, і він знову повернеться в «СД-компані» як рівноправний партнер Джонсона. Залишалось тільки перетерпіти й вбити час.

Вікенд був не за горами. Блей придбав все необхідне. Він мав діяти чітко згідно з встановленим планом. Цілу ніч чоловік крутився в ліжку й ні на хвильку не зімкнув очей. Поснідавши, Вайлдер направився в «Дейлі-компані». Робота кипіла. Час збігав непомітно. Він саме перебирав папери і не помітив, як за спиною з’явилася Хелена Гарісон.

– Доброго дня, містере Вайлдер.

– Доброго, місіс Гарісон.

– Бачу, маєш якусь невідкладну справу.

– Звідки такі висновки?

– Ти просто не спускаєш очей з годинника. Блею, якщо тобі потрібно відлучитися, ти ж знаєш, я не триматиму. Головне, щоб робота була зроблена.

Вайлдер поглянув на годинник – десять хвилин по першій. Він закинув на потилицю неслухняного чуба і, кидаючи невинний погляд, мовив:

– Дійсно потрібно відлучитися, я ненадовго, питання життя чи смерті.

– Прошу не втягувати у це «Дейлі-компані», адже завдяки тобі наш рейтинг збільшився вдвічі. 

– Місіс Гарісон, не переймайтесь. Ви ж мене знаєте.

– У тім то й річ, Вайлдер, що я надто добре тебе знаю, іди вже. 

Блей завів авто й вирушив у Бізнес-зону. Він припаркував феріфлай у зручному для спостережень місці. Нарешті Бад вийшов із «Луксінтертеймент». Блей витягнув електронний ключ, який напередодні дав йому Фін. Натягнувши білу бейсболку на самісінькі окуляри, він непомітно пройшов через прохідну. Здається, тут нікому й ні до кого не було діла. Піднявшись на дванадцятий поверх, Блей зайшов до кімнати. 

– Баде, я ж тебе по суші послав.

– Я дещо забув взяти.

– Добре, ходи сюди, я саме формую шлюбну базу, допоможи мені.

Блей підійшов до Фіна ледве стримуючи сміх. Фін погрозливим виразом обличчя ледве вгамував товариша. Друг вивів на екран декілька варіантів. Блей почав уважно вивчати резюме. Блондинка, двічі одружена, за фахом інженер. Ні, не підходить. Рудих навіть і дивитися не буду. Так, шатенка, модель, двадцять вісім років – теж не те. Більше жодних моделей. Блей перевів погляд. Фін відразу викинув інших. Виявляється, краще не розлучатися – кандидатури в дружини залишають бажати кращого. Блей відразу згадав про Санні. І тут він раптом помітив симпатичну брюнетку. Вона чимось її нагадувала. Кароока, круглолиця, з довгим хвилястим каштановим волоссям. Двадцять п’ять років. Шеррі Долорес. За фахом юрист та вже декілька місяців працювала в СГ-зоні. Розлучена. Причина розлучення – несумісність характерів. Те, що треба. Дивно, що така краля працювала на фермі, щось зовсім не клеїлося. Прекрасні рекомендації, провідний фахівець «Юриді-компані». Шлюб тривав аж цілий місяць. Хобі – коні. Негативні риси характеру: запальна, егоїстка, самозакохана, має скептичне ставлення до протилежної статі. Ця красуня, певно, теж ковтнула лайна. Блей навів курсор на неї. Фін кивнув і відразу гримнув:

– Баде, щось ти не при собі, іди вже по китайські смаколики, їсти хочу до смерті.

– Я миттю.

– Давай, в тебе лишилось п’ятнадцять хвилин. 

Блей залишив кімнату і, прискоривши темп, вийшов на вулицю. За кілька хвилин на горизонті з’явився Бад. Вайлдер скинув халат і бейсболку й закинув їх за сидіння. Він посигналив Баду. Той, нічого не розуміючи, підійшов до феріфлая. 

– А, це ти, Блею, привіт, як справи?

– Та нічого, проїжджав мимо, думав запросити Фіна на обід, але побачив тебе з піцою, зрозумів, що, певне, заїду іншим разом. 

– Так, Фін захотів перекусити. Він щось сьогодні не в дусі, тому краще якось іншим разом. Чув, ти розлучився? Як сам?

– Нормально, трохи незвично, але в нормі. 

– Добре, я піду, а то в мене вже обідня перерва збігає. 

– Бувай, Фіну привіт.

Блей поправив чуба й закурив. От гад! Отже, пішов за піцою. Фін йому дасть прочухана по повній програмі. Добре, що все пройшло, як по маслу. Ще б кілька хвилин – і Бад застав би самого себе на робочому місці. Ото був би скандал! Навіть сама Хельга Гранд не витягла б їхні дупи з-під арешту. Щойно вони скоїли найжахливіший злочин, який карався довічним ув’язненням, – злочин проти самої Системи. Блей випускав сірі клуби диму. Шеррі Долорес. Він провів пальцем по губах і посміхнувся. Юристи нам стануть у пригоді. Самозакохана егоїстка із скептичним ставленням до чоловіків. Певне, їй хтось по-справжньому насолив. Таке могла написати лише відчайдушна людина. Він розвернув авто й попрямував у «Дейлі–компані». 

Робочий день добігав до кінця. Закінчивши всі справи й завдання, Блей зачинив кабінет і рушив на стоянку. У коридорі його зупинила Хелена. 

– Зачекай мене, Вайлдер, – перейшла на швидку ходу місіс Гарісон. – За цілий день, Блею, не знайшла й кілька хвилин, щоб з тобою поговорити. Як твої справи?

– Дякую, чудово, чому цікавитесь?

– Ти знаєш, що я тебе ціную. Ти першокласний працівник, але якщо ти надумав мене кинути, нарікай на себе, шлях в Фінек для тебе буде закритим назавжди.

– Не хвилюйтесь, мої особисті справи жодним чином не стосуються «Дейлі». 

– От і добре, гарних вихідних, Блею.

Вайлдер зібрався їхати до Фіна. На годиннику була шоста – саме час для вечері. Він взяв пляшку «ChâteauChevalBlanc» і загорнув у документи на авто, які підготував для Фіна. Під’їжджаючи до будинку, набрав товариша. Фін відчинив ворота і чоловік припаркувався на подвір’ї. Вони подалися до майстерні. Зачинивши двері, Фін з розгону стрибнув Вайлдеру на спину і щосили закричав:

– Ура, вдалося! Такого адреналіну я давно не відчував. Друже, твоя Шеррі на тебе чекає. Ти бачив, коли той йолоп повернувся? Я мало в штани не наклав. 

– Я намагався його затримати, але він видався впертим сучим сином.

– Знаєш, йому добряче перепало на горіхи, тепер він у мене заступає у всі нічні зміни. Він вирішив, що піцу приготують швидше! Яка піца? Тупий віслюк. Керівник дав установку – виконуй без креативу. Повернувся б він на п’ять хвилин раніше, сиділи б ми зараз з тобою на лаві підсудних. Блею, я ще й досі не вірю, що все вдалося. 

Фін висів на руках у товариша й вимахував знятою сорочкою. Вони сміялись.

– Ти знаєш, мені довелося зіпсувати п’ять характеристик, там були непогані екземпляри, ота руда актриса мені навіть сподобалася.

– Ти ж знаєш, більше жодних рудих, тим паче актрис. 

– А дарма. Може, Шеррі ще та психопатка, ти бачив її негативні риси характеру?

– Саме через них я її й обрав. Жодних масок, вона мені нагадала мене. Розумієш?

– Ні, друже, не розумію. То де відео?

– Я блефував. 

– Я так і знав. 

– Я приніс набагато краще, бери, тепер вона твоя, – Блей простягнув ключі від своєї феріфлай. 

– Ні, друже, я не прийму від тебе такого подарунку. Це буде надто підозріло, але ти дещо зробиш для мене. Наступного тижня я хочу зустрітися з Кейтлін. Ти замовиш мені номер в «Goldbird» на своє ім’я і прикриєш мене. Версавії я скажу, що їду з тобою. 

– А ти не думаєш, що вона захоче перевірити? Надто часто ми туди їздимо вдвох з тобою. До того ж, я не житель Бізнес-зони. У готелі моє ім’я більше не зареєструють.

– Попроси Джима.

– Фіне, мені неважко, та краще поїдь до неї. Де вона живе?

– У тому то й річ, що вона працює й живе в ІТ-зоні. Мене там кожна собака знає.

– Ну тоді давай я відправлю батьків на вихідні в Боунті, а ви переночуєте в мене. Так буде краще. Скажу Версавії, що системник полетів чи ще щось і ти мені потрібен. А далі – випили, заговорились, ніч надворі і ти лишаєшся в мене. Навіть якщо вона приїде, Кейтлін стане моєю дівчиною на вечір.

– А ти непогано придумав. Добре, домовились. Тільки не лізь до неї і не чіпай, вона – моя!

– Не буду. 

Блей підійшов до ластівки й витягнув пляшку червоного вина.

– Ммм, «ChâteauChevalBlanc», – Фін повис на плечі Вайлдера. Він вихопив пляшку й почав її розглядати. 

– Ти завжди мав витончений смак у випивці, ходімо вечеряти. 

Блей закрив авто й вони попрямували до будинку. Повечерявши і набавившись з малюками, Блей залишив будинок Фіна й повернувся до батьків. 

Суботній ранок приніс неочікувану звістку. Блей спав міцним сном після насиченого тижня. Задзвонив телефон. Номер невідомий. Блей потягнувся і взяв слухавку:

– Доброго дня, містере Вайлдер, вас турбує Лі Хендерсон.

– Я вас впізнав, вітаю, є новини?

– Так, чекаємо вас завтра о дванадцятій в «Мерідлайні» і без запізнень. Одяг парадний. 

– Я буду. 

Блей мало не впав з ліжка, адже не очікував на таку швидку розв’язку. Він натягнув штани і, як колись у дитинстві, побіг на кухню. Там Арен готувала його улюблену картоплю.

– Ма, я завтра одружуюсь.

– Що? Так швидко? Я думала ти взяв тайм-аут. 

– Ма, мені скоро виповниться тридцять один. Який тайм-аут?

– Ти говориш, як жінка. Синку, я просто хочу, щоб цього разу тобі пощастило.

Блей обійняв Арен і поцілував її в щічку. 

– Ма, скажи, що ти вже звикла до того, що я живу з вами.

– Негіднику, ти як завжди читаєш мої думки.

– Я тобі обіцяю, цього разу все буде інакше. Ми до тебе приїжджатимемо. 

Арен тільки посміхнулася. Вона дуже хотіла, щоб її син нарешті зустрів гідну жінку. Але життєвий досвід говорив, що це майже неможливо. Перший шлюб підбирався Системою ретельно. Всі наступні були як гра в рулетку. Чорне, червоне чи зеро. Усміхнеться вдача – і ти матимеш гарну сім’ю, а ні – спроба номер три. Другий шлюб передбачав виховання чужих дітей, які звикли до іншого батька. Розклад побачень, дитячі сльози й подібне. Арен надто цим переймалася. Зате Блей був налаштований позитивно. Він чітко знав, хто на нього чекатиме і те, що цього разу все складеться стовідсотково, та сказати про це матері він не міг. 

Поласувавши картоплею, Вайлдер зібрався їхати по закупи. Дорогою він підхопив Джима і вони подалися разом до «Оазису» – найдорожчого торговельного центру із стильним чоловічим одягом. Вбивши години три, вони нарешті зупинилися на темно-синьому костюмі від «Трініті», блакитній сорочці від «Джерсона» й чорнильно-синій краватці від «Лілі». Потім Блей пообідав з Джимом у «Ліверсі» й повернувся додому. Згодом Вайлдер набрав свого ріелтора й повідомив, щоб той підготував найкращі пропозиції в СГ-зоні.

Неділя, десята година, будинок Вайлдерів.

Блей не знаходив собі місця. Він часто курив, постійно обсмикував волосся та був надто збудженим. Арен з Томом лише спостерігали. Вони й самі сиділи, мов на голках. Сьогодні ні настанов, ні душевних бесід в сім’ї не заводили. Лиже Джері як завжди мав гарний настрій та діcтавав всіх своїми витівками. Погулявши з собакою, Блей прийняв душ, одягнувся й відправився в «Мерідлайн». Цю процедуру він проходив вдруге. Та хвилюванню не було меж. 

На сходинках Вайлдер себе нарешті вгамував. Він розгладив піджак і піднявся в кімнату. Адміністратор Ройл Метью саме готував папери для оформлення шлюбу. Поруч в кріслі сиділа Лі Хендерсон, а біля неї – Шеррі. Якою ж вона була гарною! Її карі очі вмить заіскрились, коли вона побачила Блея. Певно, дівчина навіть не очікувала на таку партію. Фото, яке бачив Вайлдер, взагалі не передало тієї вроди, якою нагородила Шеррі природа. Які плавні та м’які риси обличчя, маленькі ямки на щоках, ніжні руки й дивовижна статура! Блей присів поруч і посміхнувся. Нарешті …

– Сьогодні ми з вами зустрілися у зв’язку із вкрай важливими подіями. Як ви вже здогадалися, ви і є тими щасливчиками, яких обрала Система, – поважним тоном мовив  Ройл. – Я підготував всі необхідні папери, з якими ви маєте ознайомитися. Часу мало, тому по суті. Шеррі Долорес, сьогодні ви вступаєте в шлюб з Блеєм Вайлдером. Це ваш другий шлюб, тому побажати вам хочу лише успіхів і удачі. Я вручаю вам ваші автобіографії для того, щоб ви більше дізналися один про одного. Будь ласка, ознайомтеся і поставте підписи в реєстраційній книзі. 

Шеррі заходилася читати. Блей спостерігав. Він знав її автобіографію напам’ять. Повторювати не було сенсу. «Ну що, 1:0, лялю, моя взяла», – подумав Блей. Він обсмикнув чуба і сперся на лікті. Шеррі зашарілася. Вона відчула на собі пильний погляд чоловіка. Блей втупився в монітор і замислився. Арен з Томом будуть на сьомому небі від щастя, коли побачать Шеррі. А як здивується Джим із Наомі. Вона – просто скарб для будь-якого чоловіка! 

– Ви завершили, містере Вайлдер? – несподівано втрутився в думки Ройл.

– Так, я ознайомився.

– Розпишіться ось тут і тут, – ткнувши в книгу пальцем, мовила Лі. – А тепер ви, міс Долорес. Вітаємо, ви в Системі. Просимо протягом п’яти днів повідомити про ваше місце проживання. 

Шеррі рушила до дверей, за нею поспіхом встав Блей і відчинив двері.

– Дякую, Блею.

– Прошу, місіс Вайлдер.

Шеррі посміхнулась, на її щічках заграли ямочки. Блей був щасливий. Вони вийшли з «Мерідлайна» і новоспечний чолок дістав сигарету.

- Напевно, ти не куриш?

-Ні, та завжди хотіла спробувати. Можна?

Блей простягнув срібний портсигар. Втягуючи клуби диму, Шеррі закашляла.

– Думаю, курець з тебе ніякий, місіс Вайлдер.

– Куди далі, ти на авто?

– Я тут недавно придбав будинок в СГ-зоні, на Уол-стріт, 15. Думаю, поїдемо туди, якщо ти не проти?

Шеррі сіла в феріфлай. Вона світилася. Блей закурив. Давно в його авто не сідала жінка. Відчуття були неперевершеними. Роза завжди їздила окремо. Він настільки звик до цього, що й уявити собі не міг, як в його ластівку колись сяде представниця прекрасної статі. Вайлдер виставив автоматичний режим керування, прийняв зручну позу й приготувався слухати Шеррі.

– Дивно, я гадала, що ти в Бізнес-зоні маєш житло.

– Я його продав. Набридли шум, викиди, затори. Захотілось спокою.

– Колись я теж мала авто, маленьку Сьюзі.

– Дай вгадаю, сьюзіфлай люкс-версії.

– Трішки не дотягнула, клас А, вишневого кольору.

– І де твоя Сьюзі? 

– Розлучення влетіло мені в копійку, мама захворіла. Я змушена була її продати. 

– Я гадав, що розлучення – то чоловіча турбота.

– Мій чоловік, Френсіс Йохансон, пройдисвіт і жаднюга. У свій День народження я застукала його в комірчині з ліпшою подружкою Даяною Роуз. Ми прожили разом лише три дні й почався довгий судовий процес. Він домігся того, щоб у мене забрали юридичну ліцензію. І я виплатила йому десять тисяч доларів моральної компенсації. Подружка Даяна була головною суддею. Я влаштувалася юристом із захисту неповнолітніх в одній глухій юридичній конторі. Зарплатня була зовсім мізерною. Мама хворіла і тато запропонував мені місце на їхній фермі. От так я й випала з Фінека і потрапила в СГ. 

Блей замислився. Життя Шеррі було дуже схожим на його. Він теж прожив з жінкою, яка переспала майже з усією елітою. А він сліпо її кохав і не помічав того. За яким  принципом Система підбирала сім’ю? Чому вона не звела Розу з Френсісом, адже вони такі схожі? А може, це була перевірка на міцність? Одного недолугого партнера ставили в пару до нормального і дивились, що з того вийде. Одне він знав напевне, у своєму виборі він точно не помилився.

Нарешті вони під’їхали до будинку. Блей був тут вперше. Шеррі вийшла з авто і на її обличчі з’явилася посмішка. Блей теж був вражений. Антоніо, його ріелтор, мав бездоганний смак. Невеличкий двоповерховий будиночок з червоної цегли, тераса, садок, гойдалка. Відчинивши двері, Блей запросив дружину. Раптом задзвенів телефон. Арен. Вайлдер відійшов до кімнати, яка мала слугувати кабінетом і відповів.

– Так, мамо, ні, все добре, саме дивимося будинок. Ма, я потім все розповім. Не треба тата, я потім з ним поговорю. Гарна. Не знаю. Ма, сьогодні не приїдемо, не хвилюйся. Так. Ні, ще не дзвонив, а ось і він на зв’язку. Все люблю, ми заїдемо. Добре, як скажеш.

Джим висів на паралельній лінії. Блей відразу перемкнувся. Дружина тим часом вивчала вітальню. 

– Привіт, брате, ми заїхали до будинку. Як до якого, до нашого. Коли, коли, вчора. Джиме, все добре, гарна і розумна. Все, не можу говорити, Шеррі на мене чекає. Наомі привіт, бувай.

Блей вийшов з кабінету, Шеррі сиділа на канапі. Поки він розмовляв, вона знайшла десь пляшку червоного вина і розлила в келихи. От Антоніо, молодець! Недаремно отримує такі гроші за послуги. Блей підійшов до столу, взяв келихи і присів поруч. Давно він так себе не почував, немов у школі. Наче і дівчина подобається, а от як підійти? Він простягнув келих Шеррі й посміхнувся:

– Вибач, батьки телефонували, згорають від нетерпіння, щоб з тобою познайомитися.

– Я читала, ти маєш брата. Він у тебе відомий фотограф?

– Дивно, що ти його не знаєш. Дівчата люблять його роботи. Ми з ним зовсім не схожі, лише зачісками. 

– Мені подобається твоя зачіска. Таке собі повернення в минуле сторіччя. Певно, це ваш бренд?

– Так. Щось на кшталт нашої фішки. Знаєш, чесно кажучи, я не можу показати тобі цей будинок, адже сам бачу його вперше. Я лишень вчора його придбав, тому досліджуватимемо разом. 

Блей взяв Шеррі за руку і вони почали обстежувати житло. Щось тьохнуло в його серці. Красуня надто припала йому до душі. Вона була чистою і світлою, мов янгол. 

Дім був підібраний згідно з чіткими інструкціями Блея. Кабінет, вітальня, гостьова кімната, велика кухня, туалет і душ – все це було вдало сплановано на першому поверсі. Дві кімнати, дитяча й кімната для подружжя, більярдна і невеличкий спортзал були розташовані на другому. Антоніо також не забув про ванну-джакузі. Вона була одним з найголовніших елементів у замовленні Вайлдера. Джакузі містилась на другому поверсі. 

Дизайн був виконаний в улюбленому стилі Блея – бароко. Кімната в теплих бордових кольорах, вітальня – в молочних, дитяча – в білих, гостьова – в зелених, а в кухні, як і в кабінеті, поєднувались білі та чорні кольори.

«Побачив би це містер Джонсон, був би в захваті, – подумав Блей. – Треба буде якось його запросити. Він точно дасть найвищу оцінку архітектору й дизайнеру».

Шеррі і Блей були задоволеними. Вони сіли у вітальні й за розмовою випили ще по келиху вина. Згодом подружжя відправилося до батьків дівчини за її речами. 

Коли вони під’їхали до ферми, Блей був зворушений. У величезній загорожі бігало з десяток коней. Вони були прекрасними. Вайлдер ніколи не захоплювався кіньми, та ці його вразили. Шеррі провела маленьку екскурсію фермою. Чого на ній тільки не водилося: кури, гуси, індики, вівці, кролики. Не дивно, що батько сам не міг впоратися з таким хазяйством. 

Шеррі була єдиною дитиною в сім’ї. Підійшовши до будинку, Блей побачив невеличку жінку. То була Лінара – мати Шеррі. Вони були схожі, як дві краплі води. Місіс Долорес простягнула руку для привітання. Теща посміхалася, і в неї, як і в дружини, на щоках з’явилися маленькі ямки. З будинку вийшов Роберт і знехотя привітався з новим зятем. Певне, розлучення доньки відбилося на його ставленні до всіх її наступних партнерів. 

Лінара запросила дітей до будинку. Помешкання було надто скромним. Жодних тобі витребеньок і прикрас. Все необхідне й нічого зайвого. Приготувавши чай, мати Шеррі подала його з пирогом та печивом. Кулінарні здібності тещі вразили Блея. Якщо вона навчила так смачного готувати і свою доньку, він був би їй дуже вдячний. Спочатку розмова не клеїлась, та потім Блей дістав з ластівки приховане про всяк випадок віскі – і все стало на свої місця. Поки Шеррі пакувала валізи, Роберт показував свої володіння. 

– Ти знаєш, Вайлдер, я читав про твоє розлучення з Розою. Певне, тобі було кепсько. З моєю донею теж недобре обійшлися. Мерзотник Френсіс виставив її на посміх і обдер до нитки. Ти наче непоганий хлопець, та все ж хочу тебе застерегти: якщо надумаєш образити мою дочку, матимеш серйозні проблеми. 

Блей дістав сигарету і закурив. Він поринув у думки. За п’ять років у шлюбі з Розою вони ніколи не навідувалися до її батьків. Він завжди бачив їх з вікна авто. Роза не любила домашні візити. І це здавалося йому дивним. Певне, Хантер був вхожим у їхній дім, а от Блей був там зайвим. Можливо, вона виставила його мерзотником в очах батьків і не хотіла псувати легенду. Спостерігаючи за Робертом, Блей впевнився, що цій сім’ї він точно буде небайдужим. Незважаючи на недовіру зі сторони містера Долореса, Блею він все ж таки сподобався. Лінара була поза конкуренцією. Про таких тестя й тещу Блей міг би тільки мріяти.

Нарешті Шеррі зібралася. Речей було начебто й небагато, але Вайлдер насилу зрушив з місця валізи. Попрощавшись з батьками, подружжя звернуло на Уол-стріт. Наблизившись до будинку, Блей на секунду завмер за кермом. На терасі сиділи Наомі з Джимом і нетерпляче чекали на власників садиби. Блей вийшов з авто і закурив. Шеррі, нічого не розуміючи, пішла слідом за ним. 

– Знайомся, Шеррі, це мій брат Джим і його дружина Наомі.

– Дуже приємно, ти не казав, що ми чекаємо на гостей, – обіймаючи нових родичів, зауважила місіс Вайлдер.

– А я й сам не знав, – кинувши сердитий погляд на брата, Блей подав йому руку.

– А ми тут випадково проїжджали та й думаємо, чого б не зазирнути, – закосив під дурня Джим.

– Джиме, я лише вчора купив дім, звідки ти дізнався, де він?

– Я запитав в Антоніо, ти ж знаєш, що він не зміг би мені відмовити. 

– От жук. Ну заходьте, раді вам у нашій оселі, але в холодильнику в нас як виметено, тож вибачайте. Ми щойно повернулися від батьків Шеррі.

– У нас все з собою, – прощебетала Наомі. – Я приготувала курку і декілька салатів, а Арен запекла твоєї улюбленої картоплі. 

Блей провів гостей на кухню й посміхнувся. Отже, тепер все зрозуміло, хто був ініціатором приїзду. Все-таки Арен не змогла опанувати свою цікавість. Ох, ці жінки. Блей ще й сам не надто добре познайомився з Шеррі. А тут потрібно було ще й якось представити її рідні. Вечеря вдалася. Дівчина відразу сподобалася брату й Наомі, тож довгих пауз і зніяковіння не було. На годиннику була десята, і гості вийшли на терасу. Джим підморгнув брату і показав жестом, що Шеррі йому сподобалася. Наомі на прощання поцілувала новоспечену родичку й сіла в авто. Нарешті незвані гості залишили подружжя сам на сам. 

Блей курив на ґанку. Шеррі наповнила келихи початим вранці вином і підійшла до Блея.

– Чудові в тебе брат з дружиною. Неочікуваний візит, зате дуже приємний.

– Я радий, що вони тобі сподобалися. Впевнений, ти теж припала їм до душі. Розу вони ніколи не сприймали. Через неї в нас було багато скандалів, – Блей випустив клубок диму й сів на сходинці. Шеррі поставила вино і присіла поруч. 

– Якою була Роза?

– Хитрою, красивою, розумною, сукою…

– Ти її кохав?

– Колись кохав, але все це в минулому, – Блей обійняв дружину й хильнув вина. 

День видався насиченим. Щоб не ставити себе в незручне становище, Вайлдер ліг спати в гостьовій кімнаті. Обом потрібний був час для знайомства. Він зовсім не хотів, щоб Шеррі відчувала себе, як загнаний в клітку звір. Її душевні рани ще сочились. Тому поспішати й тиснути на неї чоловік не хотів. 

Наступного ранку Блей прокинувся від приємного аромату, що йшов з кухні. Він натягнув штани і почалапав на запах. Приблизившись до дверей, Вайлдер зачаївся. Шеррі готувала млинці. І, зважаючи на аромат, вони були з беконом та грибами. Все-таки місіс Долорес добряче попрацювала над вихованням своєї доньки! Блей підійшов до дружини, обійняв її і поцілував у щічку. Шеррі зашарілася. 

– Котра зараз година?

– Пів на сьому.

– Чому ти так рано встала? Тобі ж о дев’ятій треба бути вже на фермі?

– Захотілось приготувати тобі сніданок. Ми вчора цілий день були в роз’їздах, і ти, певне, був голодний.

– Чого ж так? Я добряче підживився у твоїх батьків. А за вечерею взагалі наївся, але мені дуже приємно, що ти куховариш. Ти схожа на мою маму, вона теж полюбляє зранку готувати млинці. 

– А Роза тобі варила їсти? 

– Ні, ми ходили у кафе й ресторани. Вона, здається, не вміла чи не хотіла уміти. 

Блей сів за стіл і почав наминати млинці. Вони були неперевершеними. Такої смакоти навіть Арен не готувала. Подякувавши дружині, він пішов приймати душ й одягатися. Від СГ-зони до Фінека - година їзди. Запізнюватися він не хотів. Тому відразу зібрався й вирушив на роботу. Кожну вільну хвилину Блей думав про Шеррі. Наближався обід, і він вирішив запросити Фіна для того, щоб подякувати йому. Блей взяв телефон і набрав товариша. Вони домовилися про зустріч. Перебираючи контакти, він набрав дружину. 

– Алло, привіт, не чекала, що ти подзвониш.

– Мені стало цікаво, чим ти там займаєшся.

– Морочуся зі Сьюзі.

– Ти придбала авто?

– Ні, це кобила. Вона частенько слугує мені замість транспорту, тому я її так і назвала. Їй уже вісім місяців. 

– Ти знаєш, я про тебе цілий день думаю. Може, повечеряємо десь сьогодні. 

– Ти мене запрошуєш?

– А чом би й ні? 

– Я подумаю. 

– Добре, тоді до вечора. 

– Бувай. 

Блей відклав телефон і замріявся. Нарешті він був по-справжньому щасливий. Минули ті сірі дні. Дарма, що Роза лишила його майже без статків. Певне, такою була ціна за справжнє щастя. Завершувався робочий день. Місіс Гарісон спостерігала за підлеглим. Його досягнення не надто її вражали. Наприкінці робочого дня вона покликала Блея до свого кабінету. 

– Вайлдер, говоритиму прямо. Останнім часом ти сам не свій. Ти десь-інде, але не на роботі. Сьогодні подав неточні дані, я червоніла через тебе перед компаньйонами. Я розумію, розлучення, одруження, всі ці стреси, але це не повинно відображатися на твоїх звітах. Треба взяти вихідний і прийти в себе? Без питань. Мені не потрібен мрійник, мені потрібен фахівець, майстер своєї справи.

– Вибачте, я виправлюсь, місіс Гарісон.

– Дивись мені, а то зніму всі бонуси із заробітної плати. А якщо це тривати й надалі, церемонитись не буду, зачиню двері перед самісіньким носом.

Блей вийшов з роботи понурий. Вперше за чотири роки йому дали такого прочухана. Він сумував за «СД–компані», і ніяк не міг звикнути до Фінека. Не той розмах, не той запал, та й ставки не ті. Він не розумів, що з ним відбувається. Увесь свій час він думав про Шеррі. Певне, він таки по-справжньому закохувався. Йому хотілося якнайшвидше дістатися додому. 

Блей сів у ферфілай і попрямував  на Уол-стріт. Все-таки СГ-зона домінувала над іншими частинами міста. Такої природи, як тут, не було ніде. Він зупинився на хвильку у квітковому магазині й купив дружині букет різнокольорових орхідей. Настрій був зіпсованим, але думка про те, що на нього чекають вдома, викликала посмішку. Коли Блей зайшов до будинку, він відчув аромат печеного м’яса. Крокуючи до кухні, він був приємно здивований. Шеррі запекла курку, приготувала салат і його улюблену картоплю. 

Блей підійшов до дружини, поклав квіти на стіл й обійняв її. Шеррі розгубилася. Вона не звикла до ніжності. Вигляд вона мала чудовий. Джим точно б зацінив. Справжня модель із глянцевої шпальти! Її очі світилися, а кучері додавали якоїсь містичності образу. Блей поцілував працьовиті рученята й вони сіли за стіл. 

– Дякую за сюрприз. 

– Дякую за квіти. Мої улюблені!

Блей відрізав шматок м’яса й почав ласувати ним. Смак був незрівнянний. Він відкинувся на стілець і спостерігав за тим, як їла Шеррі. Блей ніколи не думав, що процес поглинання їжі може бути таким еротичним. Дівчина зніяковіла. 

– Певно, несмачно? – вона взяла хустинку і приклала її до вуст.

– Навпаки, такої смакоти я ще не їв…

– Чому тоді ти зупинився?

– Милувався тобою.

Шеррі почервоніла. Блей підняв келих і виголосив тост: 

– За господиню цього дому!

– Дякую... – дружина дзенькнула келихом і випила все до дна. 

Дівчина весь день готувалася до зустрічі і тепер дуже нервувала. Хотіла вразити чоловіка, але хвилювання взяли гору, й вино швидко зашуміло в голові. Блей поповнив келихи і продовжував поглинати страви. 

– Як пройшов день? – Шеррі взяла келих і навіть для себе неочікувано швидко його спорожнила.  Вона не зводила очей з Блея. Його погляд, рухи, вміння триматись – все страшенно подобалось, вона відчувала, що втрачає розум.

– Так собі. Уявляєш, вперше отримав зауваження від керівництва. Було досить неприємно.

Блей поповнив келих дружини і продовжив смакувати картоплею.

– Чому? Ти з чимось не справився? – Шеррі знов нескромно випила келих до дна.

– Та ні, просто весь час думав про тебе і зробив помилку. Вперше за всю свою кар’єру мені пригрозили звільненням. Бачу, ти чомусь нервуєш, все добре?

– Так, – Шеррі допивала третій келих і зловила себе на тому, що сп’яніла. – Я просто хотіла зробити тобі приємне, а ти раптом перестав їсти, – місіс Вайлдер взяла пляшку, наповнила келих і відразу його випила. – І я подумала, що вийшло несмачно. Розумієш, крім тата, я більше ні для кого не готувала. І я занервувала.

Допивши п’ятий бокал, Шеррі була остаточно п’яною. Блей підсів до дружини і взяв її за руки. 

– Не переймайся, все просто супер. Давай, ти вже не будеш пити і хвилюватися, ми підемо до вітальні, вмостимось на канапі й щось подивимося. 

Шеррі погодилася. Блей ввімкнув плазму, вибрав фільм і сів поруч з дружиною. Яка ж вона мила й тендітна, а ще – дуже смішна! Це ж треба було так набратися через те, що він лише спостерігав за тим, як вона їла. Вайлдер міцно пригорнув дівчину й переглядав фільм. На екрані саме йшла чудова комедія, Блей безупинно реготав. Він подивився на кохану, та уже спала. Чоловік обережно взяв її на руки, відніс до кімнати і вклав у ліжко. Шеррі розплющила очі, але нічого не розуміла. Блей поцілував її у скроню, вкрив теплою ковдрою й подався до кімнати для гостей. 

Ранок для дівчини видався надто важким. Голова тріщала, хотілося пити, вона ледве встала з ліжка. Прямуючи на кухню, Шеррі зустріла Блея. У руках той ніс пиво. Дружина, тримаючись за голову, сіла на східцях. Блей відкоркував пляшку і простягнув коханій. Вона зробила декілька ковтків. 

– Певне, я вчора поводилась як справжня ідіотка. 

– Зовсім ні, ти була трішки кумедною. Знаєш, мені навіть сподобалося. Ще ніколи через мене жінки так не набиралися.

Шеррі подивилася на чоловіка і насупилася. 

– Ну чого ти, мила, все ж добре, – Блей обійняв дружину. 

– Вибач, певне, сьогодні будемо без сніданку. 

Вайлдер поглянув на годинник: восьма година. Він хутенько побіг одягатись. Запізнень місіс Гарісон страх як не любила. Тож похапцем чмокнув Шеррі в щічку і стрибнув у авто. Задзвенів телефон. То був Фін.

– Привіт, як справи, друже? Як Шеррі?

– Ох, друже, в нормі, саме зараз лечу на роботу. Сам як?

– Хотів тобі нагадати за вихідні. Чи ти не забув?

Блей взявся за голову. Останні події вибили його з колії.

-Вибач, забув. Не хвилюйся, щось придумаємо. Я віддзвонюся. 

Блей перелистав контакти й викликав Арен.

– Привіт, ма, як справи?

– Привіт, синку! Нарешті ти подзвонив. Все нормально. Краще скажи мені, як ви там, як Шеррі? Мені Джим казав, що вона просто чудова. Коли ви до нас приїдете?

– Так, вона досить мила. Ма, я от що подумав, може ви з татом на цих вихідних поїдете в Боунті, у вас скоро річниця, я б хотів вам зробити такий подарунок.

– Ну, не знаю, було б непогано. Та от чи батько зможе. У нього якась операція в суботу. 

– Тата я беру на себе, тож ти не проти?..

– Та ні. Синку, коли ви приїдете?

– Думаю, сьогодні. 

Так, справу було зроблено. Головне, щоб ніщо не стало на заваді. Блей набрав Шеррі й попередив її про плани на вечір. Робочий день видався нелегким. Вайлдер рахував години до його закінчення. Дорогою додому йому подзвонила Санні. Блей не міг наважитись взяти слухавку, та все ж таки відповів.

– Привіт, Санні, не чекав твого дзвінка.

– Привіт, Блею, мені потрібна твоя допомога. Ти казав, що я зможу на тебе розраховувати. Чи можемо ми зустрітися?

– Щось сталося?

– Усе розповім при зустрічі, коли ти можеш?

– Давай завтра у Боунті, на тому ж місці. Я тебе наберу.

Блей ввімкнув автоматичний режим керування й закурив. Санні, мила, Санні! Що з тобою трапилося? Блей набрав місіс Гарісон і попросив у неї вихідний день. Хелена була не в захваті, та все ж таки дала добро. Вайлдер набрав Джима і попросив його зарезервувати номер в «Goldbird»на завтра. Той був спантеличений, та без зайвих питань погодився виконати прохання брата. Вайлдер під’їхав до будинку і припаркував авто. На порозі з’явилася Шеррі у витонченій блакитній сукні. У руках вона тримала пиріг. Блей поцілував дружину і, взявши пиріг, посадив дружину у феріфлай.

– Коли ти все встигаєш, мила Шеррі?

– Мала вільний час в обід, от і спекла.

– Мама буде в захваті. Дякую, – Блей кинув пристрасний погляд на дружину. – Ти сьогодні надзвичайно красива.

Шеррі зашарілася. Вона взяла Блея під руку і поклала свою голову йому на плече.

Арені і Томас зустріли довгожданих гостей біля будинку. Коли Шеррі вийшла з авто, вони налетіли на неї з обіймами. Націлувавшись, батьки запросили молодят до садиби. Джері на радощах мало з ніг не збивав. Він бігав по будинку, лащився, стрибав на руки. 

У вітальні стіл просто ломився від всіляких наїдків. Всівшись за стіл, Арен засипала невістку питаннями. Вони говорили про все: про сім’ю, роботу, медицину, ділилися рецептами. Підживившись, Блей з Томом вийшли перекурити. 

– Блею, Шеррі чудова! – Томас підійшов до сина й міцно його обійняв. – Я такий радий за тебе, синку, нарешті ти зустрів саме ту, єдину.

– Дякую, батьку, я теж дуже радий. Шеррі просто дивовижна! Ти знаєш, я навіть боюся до неї зайвий раз доторкнутися, – Блей пустив сріблястий клубок диму й замислився. – Я от що хотів: чи ти не будеш проти, якщо найближчими вихідними я відправлю вас з мамою в Боунті? У вас скоро річниця, тож хотілося б зробити вам подарунок.

– Дякую, сину, я і не проти, та маю багато роботи. 

– Батьку, ти завжди зайнятий. Коли ти востаннє возив маму на відпочинок? Я все організую, ти ж можеш помінятися з кимось?

– Ну що ж, ти маєш рацію, за два дні нічого не станеться. Добре, я згоден, дякую, Блею.

Чоловіки обійнявшись зайшли в дім. Шеррі з Арен настільки захопилися розмовою, що навіть їх не помітили. Випивши декілька келихів вина, молодята повернулись на Уол-стріт. Шеррі прийняла ванну, причепурилася і зазирнула до чоловіка в кабінет. Коли вона зайшла, то застала його в роздумах. Блей курив і думав про Санні. 

– Я думала, ти ліг спати, хотіла тебе навідати, але побачила світло в кабінеті і попрямувала сюди.

– Зайшов владнати деякі справи. 

– Блею, дякую тобі за все. Твої батьки просто чудові. Ти знаєш, я завжди мріяла мати таку свекруху. 

– Мені приємно це чути від тебе. Мама з татом також тебе вподобали.

– У мене є пропозиція. Може, ти все ж таки переберешся в нашу кімнату?

Блей посміхнувся, загасив цигарку й підійшов до дружини.

– Я подумаю… Шеррі, я завтра від’їду у справах, маю термінове відрядження по роботі. Ти поки обладнайся тут, я швидше за все повернуся вже в п’ятницю. 

Блей поцілував кохану в плече й попрямував до гостьової кімнати. Цієї ночі ні Шеррі, ні Блей не могли довго заснути. Вона згадувала пристрасні погляди чоловіка та його поцілунки. Він думав про Санні. 

Наступного ранку Блей прокинуся о сьомій, швиденько привів себе до ладу і вирушив до Боунті. Дорогою він купив «DalmoreTrinitas» і букет червоних троянд. Він був весь у передчутті зустрічі. Постійно куйовдив чуба, обсмикував одяг, зазирав у дзеркало. Прибувши до готелю, він зареєструвався й попростував до номера. На годиннику була одинадцята. Облаштувавшись у ліжку, Блей заплющив очі й поринув у спогади. Перед очима стояла оголена Санні. Блей провів пальцями по вустах і закурив. У двері хтось подзвонив. Певно, це була Вона. Блей знов обсмикнув чуба й побіг відчиняти. До кімнати зайшла Санні. Красуня була в окулярах і вся в чорному. Блей обійняв її та поцілував. Дівчина пройшла в номер, відкоркувала віскі, налила в келих і сіла на ліжко. Цього разу грайлива кокетка була більш схожою на сумуючу вдову. Блей зняв окуляри й побачив синець.

–Це він, він так тебе розписав?

Санні випила віскі й заплакала. Вона пригорнулася до Блея і вся затремтіла. Вайлдер почав її цілувати. Він вклав дівчину у ліжко і ліг поруч. 

–Блею, Френсіс дізнався, що я була в Боунті. Він дуже розлютився. Я таким злющим його ще ніколи не бачила. Він мене вдарив – розбив губу й поставив синець під оком. Я тиждень була на лікарняному, але потім відправилася в рейс. Я його боюся, Блею, що мені робити?

– Він про нас щось знає?

– Ні, але він хоче, щоб я звільнилася й сиділа вдома. 

– Він може здогадуватись, де ти зараз?

– Він знає, що я в рейсі. Сьогодні о сьомій я залишила аеропорт і приїхала сюди. 

Санні взяла Блея за руку й побачила каблучку.

–Ти одружився, коли? Минуло лише два тижні. Коли ти встиг?

– Цієї неділі.

– Ти її кохаєш? Хто вона?

– Вона дуже хороша людина. Ви чимось схожі.

– Блею, я не знала, я думала ти розлучений. Я постійно про тебе думала! 

Санні залізла на Блея зверху й почала його обціловувати.

–Вгамуйся, що ти робиш?

– Я думала, ти сумував за мною…

– Ти знаєш, я теж так думав. Санні, я теж тебе згадував.

Дівчина припала до грудей Блея й почала цілувати його руки. 

–Давай втечемо від усіх, тільки удвох.

Блей встав з ліжка, вийшов на балкон, сів на стілець і закурив. Красуня підійшла ззаду й обняла його за плечі. 

–Ти закохався в неї, в свою дружину?

Блей випускав сірі клуби диму. 

-Я дуже голодний, ходімо щось перехопимо.

Санні кивнула, і вони залишили номер. Погода була чудовою, сонце припікало, віяв легенький вітерець. На березі було малолюдно. Відвідавши найближче кафе, Блей замовив біфштекс з салатом, яєчню з беконом і віскі. Поївши, вони відправилися на пляж. Вода була казковою. Блей і Санні плавали наввипередки, обливали один одного, стрибали з катера. Йому було добре з цією засмаглою шатенкою. Та постійно думки повертались до Шеррі. Йому було цікаво, чим вона займається, чи думає про нього. Вайлдеру дуже хотілося побувати в Боунті з дружиною. Накупавшись досхочу, пара вмостилися приймати сонячні ванни. 

–Днями я спілкувалась із Кейтлін, вона мені сказала, що планується зустріч з Фіном. Блею, він одружений?

– Так, його дружина Версавія дуже гарна жінка. Вони мають двійко дітей. Хлопчика і дівчинку: Мелані й Тіма. Ти знаєш, Фін попросив мене їх прикрити. Почуваю себе останнім негідником, але він зробив для мене одну важливу послугу, я тепер перед ним у боргу. 

– Ясно.

– Кейтлін заміжня?

– Вона вдруге розлучена, і, ти знаєш, добряче запала на Фіна. 

– Думаю, з цього нічого хорошого не вийде. Фін теж, здається, втратив голову. Санні, поговори з нею, вона розіб’є чудову сім’ю. 

– Я намагалася, та вона мене не чує. 

– Хочеш коктейль?

– Не відмовлюсь.

-Зачекай, я миттю.

Блей попрямував до бару і дорогою набрав дружину. Шеррі виявилася дуже зайнятою, тому розмова була короткою. Вайлдер почав хвилюватися, чи не запідозрила вона чогось. Пропустивши п’ятдесят грамів віскі, він взяв «Секс на пляжі» і подався до коханки. На годиннику була п’ята. Пара вирішила повернутися в номер. Санні прийняла душ, закрутила волосся в пучок і ввійшла до кімнати оголеною.

Блей нервово обсмикнув чуба й закурив. Йому дуже подобалася ця дівчина. Її жіночні форми вабили його і манили до себе, але щось не давало йому оволодіти нею. Ну чому ж він не може просто взяти її й насолодитися тілом? Чому? Санні підповзла до нього, мов хижа самка, вона припала до його стрижня й почала його цілувати. Блей не витримав, встав з ліжка й сів на підлогу.

–Вибач, я не можу. 

– Все нормально, – Санні взяла сигарету й закурила.

– Що робитимеш далі?

– Не знаю.

– Хочеш, я винайму тобі першокласного юриста. Вона допоможе тобі з розлученням. 

– Я боюся повертатися додому, Блею.

– Давай я дам тобі грошей, і ти знімеш собі кімнату в готелі.

– Блею, ти ставиш мене в незручне становище, я не можу взяти гроші.

– Перестань, ти мені не чужа, і я дійсно хочу тобі допомогти. Погоджуйся, Санні.

– А як же ти?

– Я повернуся додому. 

Санні підлізла до Блея і вмостилася в нього на колінах. Вони дивилися вдалину і мовчки курили. Перед ними постав чудовий краєвид із вікна. Червоне сонце прощалося із землею, синьо-рожеві хмарини блукали небом, не знаходячи собі пристанку. Голодні чайки літали понад водою у пошуках здобичі. 

Блей одягнувся, дістав зі шкіряного портмоне декілька купюр і простягнув їх Санні. Дівчина закусила губу, піднялася з підлоги, накинула чорну сукню й підійшла до Вайлдера. Вона прихилила свою голову до його плечей, обняла його і взяла гроші. Її темні очі були наповнені слізьми. Блей закурив. Йому не хотілося покидати Санні в такому стані, але ще більше він турбувався про Шеррі. За цілий день вона так його і не набрала. Певне, про щось здогадалася. Блей пристрасно поцілував красуню й підійшов до дверей:

– Мушу їхати. Можеш залишитися тут, номер оплачено до п’ятниці включно. Розважся як слід, відпочинь. Я поговорю з Хельгою Гранд, вона допоможе тобі із розлученням. За витрати не хвилюйся.

Блей механічним жестом скинув волосся з чола і вийшов з номера. Спустившись до ресепшн, він звернув увагу на високого здорованя у формі. Він люто розмахував руками й погрожував маленькій китаянці… І тут Вайлдера осяяла думка. Він хутко викликав ліфт і влетів до номера. Заплакана Санні сиділа з келихом віскі на балконі. Вона вдивлялась у небо. Блей підбіг до неї, схопив за руку і, нічого не пояснюючи, потягнув до ліфту. 

-Блею, що відбувається? Куди ти мене ведеш?

-Санні, чому ти не сказала, що твій чоловік – Френсіс Йохансон?

-Та яке це має значення? І звідки тобі відоме його прізвище?

– Велике, Санні… Що ти накоїла…– Блей схопив дівчину за плечі й почав трясти. Вгамувавшись, Вайлдер сформулював план дій. 

– Твій чоловік – дуже впливова людина, він працівник могутньої приватної спецслужби. Він зараз чекає на тебе біля ресепшена. Я більше ніж упевнений, що всі твої дзвінки відстежувались. Він знає все: і де ти, і з ким ти. 

-Що ж нам робити? – Санні ридала навзрид. 

- Спробуємо непомітно втекти.

Ліфт зупинився. Санні тремтіла, мов у лихоманці, але Блей міцно обійняв її, і, вдаючи закохану пару, вони швидко попрямували до виходу. Пара тінню проминула повз Френсіса, який продовжував сперечатися з персоналом. Сівши в авто, Блей та Санні ще кілька хвилин відсапувались. Вайлдер витягнув сигарету й закурив. Він завів феріфлай і від’їхав подалі від «Goldbird». Подолавши декілька миль, Блей зупинив авто біля невеличкого мотелю. Він зняв Санні кімнату і, попрощавшись з нею, вирушив на Уол-стріт. 

На годиннику була десята. Під’їхавши до будинку, Блей дістав з авто букет персикових гербер і попростував до дверей. Зайшовши до вітальні, він побачив засмучену Шеррі. Вона дивилася фільм, пила вино й тихенько схлипувала.

– Ти ж казав, що приїдеш взавтра? 

Блей припав до ніг дружини і почав їх цілувати. Він витер її сльози, підхопив  на руки й поніс у спальню. Обережно поклавши дівчину на ліжко, Блей скинув з неї халатик і почав пестити її тіло. Шеррі піднялася і теж роздягла коханого. Блей дуже повільно спускався до її лона й почав його обціловувати. Шеррі вже стогнала. Він всунув у її розкішницю вказівного пальця й почав ніжно пестити, водночас ритмічно нарощуючи темп. Красуня додавала вогню, погладжуючи свої груди і звиваючись, як змія. Вона дивилася на чоловіка стуманеними очима. Блей хижо посміхався. Він читав і відчував її, виконуючи те, що хотіло її тіло, але не дозволяла робити свідомість.

Блей повільно підіймався вгору, сантиметр за сантиметром цілуючи тіло коханої. Напруженню не було меж, тож він взяв її впевнено й наполегливо, швидко прискорюючи частоту рухів. Шеррі ухопила його обома руками за сідниці й диктувала ритм. Природа самця взяла верх, Блей схопив кохану за волосся, накрутив його на долоню, поставив на коліна і почав рухатися немов з тваринною люттю. Перед очима стояла Санні, поштовхи були божевільними, важкими і невгамовними, але дарували велетенську насолоду. Шалений смак вибуху тілесної пристрасті наближався. Шеррі скрикнула. За мить Блей дійшов до фіналу. 

Вони лежали нерухомо. Блей стирав з чола піт, Шеррі скрутилася клубком і важко дихала. Вайлдер обійняв кохану й поцілував її в плече. Дівчина повернулася до нього. Вона аж сяяла.

- Не думала, що мені так пощастило з чоловіком.

– Взаємно. Мила моя, я маю дещо тобі розповісти. Пообіцяй, що вислухаєш мене до кінця. 

- Ти мене лякаєш. Добре, обіцяю.

– Сьогодні я зустрічався з однією жінкою, вона просила мене про допомогу. Я познайомився з нею до тебе і вона дуже припала мені до душі. 

- Блею, навіщо ти мені розповідаєш це зараз?!

– Я хочу, щоб ти дізналася це від мене. Її чоловік дуже впливова людина. Він дізнався про наш зв’язок і добряче її відлупцював. Я сьогодні зустрівся з нею і заледве впізнав. Вона була вся в синцях. Шеррі, я дуже тебе кохаю, і хочу тебе запевнити, що крім тебе мені ніхто більше не потрібний. Ти чудова господиня, ти чуйна і вмієш кохати. У тобі є все те, про що я так давно мріяв. Сьогодні я цілісінький день про тебе думав і хвилювався, щоб ти мене не залишила. 

– Блею, ти сьогодні був з іншою. Навіщо ти мені говориш про кохання? – Шеррі піднялася, сіла на край ліжка й тихо заплакала. Вайдлер обійняв її і почав цілувати.

– Чого ти, дурненька, я не спав з нею. Відтоді, як я тебе побачив, я й гадки не мав думати про інших жінок. Все, що було до тебе, в минулому. 

- Блею, то чому ж твоє минуле не дає нам спокою зараз? 

– Тому що минуло лише два тижні відтоді, як я познайомився з Санні. І я дав їй обіцянку: якщо їй потрібна буде моя допомога, вона зможе на мене розраховувати. Шеррі, зрозумій, я просто зустрівся з нею, позичив кілька сотень баксів і відвіз у безпечне місце. Вона хоче розлучитися з тим виродком, а він її лупцює і погрожує. 

– А тепер через неї і в нашій сім’ї можуть бути проблеми, – Шеррі накинула халат і підійшла до дзеркала.

–Уже не буде. Ти все знаєш, мені немає про що хвилюватися. Йому потрібен я, адже лише я знаю, де вона переховується. І є ще дещо, що я хочу тобі розповісти. 

–Давай, не церемонься, контрольний в голову. Я слухаю!

– Не говори так. Ти не знаєш головного! Її чоловік – це Френсіс! Той самий містер Йохансон, який обдер тебе, як липку. І тепер його покарати – це для мене справа честі. 

– Френсіс?! Не може бути! Система не може бути настільки жорстокою. Таких виродків не повинні тримати в базі, таким треба зборонити вступати в шлюб.

- Як бачиш, Система недосконала, і Санні стала наступною жертвою. 

– Скільки це буде тривати?! Цей механізм застарів, це пережитки минулого. У 2550-му, коли ввели Систему, всі раділи. Стало так просто й легко будувати життя. Економія часу й зусиль. Але це безглуздя вже давно пора припинити.

– Я знаю, тому й посмів піти проти правил. Шеррі, я хочу, щоб ти знала, наш союз – це не вибір Системи. Я обрав тебе сам!

– Що ти верзеш, як таке може бути? Ще нікому не вдавалось обдурити Систему. Пари добирає комп’ютер. 

Блей закурив і сперся на підвіконня. Він поправив чуба і випустив сірий клубок диму.

– Шеррі, мені в цьому допомогла одна людина. Я їй зобов’язаний. 

– Ти зламав її? – дівчина у відчаї заломила руки. Вона вихопила сигарету в чоловіка й щосили затягнулася.  Видихаючи дим, Шеррі почала кашляти. – Блею, якщо хтось про це дізнається, тобі загрожує довічне ув’язнення, ти це розумієш? Тобі і твоєму поплічнику.

– Ти мене витягнеш, ти ж юрист, – Блей посміхнувся та обійняв дружину.