ШерріБлей

Наступного ранку Блей зайнявся пошуками роботи для Шеррі. Він був впевнений, що її талант і вправність ще стануть їм у пригоді. Приділивши деякий час роботі і виконавши майже весь тижневий план, Вайлдер наполегливо взявся до справи. Він набрав декілька юридичних компаній, та спроби були марними. Тоді його вибір пав на «Грандкомпані».  Миттю набравши Хельгу, попросив про зустріч. На превеликий подив адвокат швиденько погодилася. Зустріч запланували на другу дня. Блей відкинувся на спинку крісла й святкував заплановану перемогу. На столі завібрував телефон. Фін викликає. 

-Так, слухаю, друже.

– Привіт, аміго, чого від тебе нічого не чути? Як просувається наша справа? Чому не заїжджаєте в гості?

- Все в нормі, завтра батьки відлітають о десятій, ключі підвезу.

-Чуєш, може ти забереш Кейт з аеропорту?

– Вибач, але ми про таке не домовлялися. Замов їй таксі. У мене і так з дружиною були певні проблеми днями. Боюсь, вона мене не зрозуміє.

- Почув, брате, почув. Будь обережним, як щось – відразу дзвони.

Блей поклав слухавку, розправив чуба й замислився. Його бентежила Санні, вже другий день вона не виходила на зв’язок. Він хвилювався. Чи часом не трапилося чогось жахливого з нею. На годиннику було чверть на другу. Вайлдер сів у феріфлай і попрямував до Мисмедії. Під’їжджаючи до «Ліверсу», він примітив за собою дивного чоловіка. Той ніби пильнував за ним. Блей зайшов до ресторану. Він сів, звичним жестом скинув волосся з чола і закурив.

– Доброго дня, містере Вайдлер, вам як завжди?

– Привіт, Мері. Маєш чудовий вигляд! Принеси мені, будь ласка, два легкі салати, два шніцелі і «Chеteau Lafite».

– Дякую за комплімент, зачекайте декілька хвилин. До речі, вітаю вас із одруженням. 

– Дякую, Мері.

Блей курив і поглядав у вікно. Дивний чоловік у сірому плащі, темних брюках і гарно налакованих туфлях сидів у кафе напроти. Він читав газету й час від часу поглядав у його сторону. Певне, гра почалася. Швидко, навіть неочікувано. У дверях з’явилася неперевершена Хельга. Вона посміхнулася і немов пропливла до столу. Її пастельно-бежевий костюм ідеально підкреслював контури жіночної фігури. А червоні губи запрошували до поцілунку. Хвилясте волосся просто зводило з розуму. Все ж таки Джим молодець. Таку кралю підчепив! 

– Доброго дня, Блею. Все-таки в сім’ї Вайлдерів вміють вражати жінок. «Ліверс» – це щось. Ти не повіриш, та навіть я зі своїми статками тут рідко буваю. Я гадаю, причина нашої з тобою зустрічі має особливий характер.

До столику підійшла Мері й накрила на стіл.

- Смачного, чогось ще бажаєте?

-Приголомшливо, ти навіть і вибрав за мене. Можливо, лише морозива з фруктами. 

-Добре.

- Звідки знаєш, що я люблю м’ясо?

«Бо що ще полюбляють справжні тигриці?» – подумки посміхнувся Блей, але вголос сказав:

– Якщо хочеш чогось іншого, можеш замовити. Та з цим вином воно смакує найкраще. 

- До справи, – Хельга відрізала чималий шматок і почала жувати.

– Місіс Хельго. Є одна особа, якій дуже потрібна твоя допомога. Я готовий заплатити будь-яку суму, справа дуже серйозна і немає ані хвилини на зволікання. 

Жінка, посмакувавши вином, посміхнулась і пильно поглянула на Блея.

-Думаю, йтиметься про Санні Йохансон?

-Так, саме про неї. 

– Я ще в Боунті зрозуміла, що ти з нею таки вскочиш в халепу. Ти знаєш, де працює її чоловік?

-Так. Його люди зараз за мною стежать. 

Блей взяв Хельгу за руки. 

- Він її б’є і погрожує розправою. Прошу тебе, допоможи…

Хельга доїдала салат. Вона зробила ковток вина і поглянула у вікно. 

– Які ж ви дивні, чоловіки. Ви ладні на все, якщо вами керує бажання і пристрасть. Невже вона настільки важлива для тебе? Джим говорив, що ти нещодавно одружився?

 – Тут не все так просто. Я роблю це саме через те, що дуже кохаю свою дружину. Шеррі чиста, мила, чуйна, але вона теж постраждала від покидька Йохансона. Уяви собі: він – її колишній, підібраний Системою чоловік. Френсіс стрибнув у гречку на третій день після весілля! Цей нелюд знущався над нею і травмував дівчині психіку. Я просто не можу відмовити Санні в допомозі, мені боляче дивитися на її страждання у шлюбі. У свій час вона стала для мене світлом у нескінченній темряві.

– Добре, Вайлдер, переконав. Тобі пощастило. Я люблю непрості справи. Думаю, буде гаряче. Реквізити й суму вишлю на мейл, – Хельга поглянула на годинник і поквапилася.

-Є ще дещо, про що я хотів би тебе попросити. 

Красуня знову присіла. Вона витягла із золотистої сумочки помаду й підвела губи.

– А ти неабиякий нахаба. Кажи, я поспішаю.

– Сьогодні я обдзвонив не одну юридичну компанію, виявляється, мій статус уже не має такого впливу, як раніше. Моя дружина, Шеррі, вона юрист. Чи не могла б ти відрекомендувати її достойному роботодавцю й закинути добре слівце за неї?

Хельга закусила губу і сперлася на шкіряне крісло.

– В одній моїй дочірній фірмі є кілька вакансій. Нехай прийде завтра о дев’ятій ось за цією адресою, – адвокат простягнула візитку. – Нехай скаже, що від тебе. Якщо все буде добре, ми її візьмемо на випробувальний термін. Ну, а там, як вона сама себе зарекомендує.

Хельга підморгнула, накинула сумочку на плече й граційно попрямувала до виходу. Блей взяв візитку і почав її роздивлятися. Бізнес-зона, Майн-стріт, 17, дочірня компанія «GrandQuality».

На годиннику була третя. Блей сквапливо сів в авто й відправився в «Дейлі». Підіймаючись на п’ятий поверх, його перехопив особистий секретар місіс Гарісон – Белла. Вона вказала пальцем на кабінет керівника. Блей похапцем причесав чуприну й зайшов. У кріслі сидів Френсіс Йохансон. Він прибрав сигару і встав з крісла. 

– Привіт, сучий потроху. Не чекав? – Френсіс підійшов до Вайлдера і схопив його за комір. 

– Чекав, але не тут. Твої люди стежили за мною. Тому до зустрічі я був готовий.  

Френсіс рвучко підійшов і з розмаху наніс точний та влучний удар Блею під дих. Вайлдер зігнувся й почав конвульсивно хапати ротом повітря. Схопивши супротивника за чуба, Френсіс докинув ще кілька професійних ударів в обличчя. Блей, піднявшись на одне коліно, почав втирати кров.

– Де та сука, яку ти трахав? Куди ти її сховав? – Френсіс з напівоберту наніс ще один удар з ноги по торсу суперника. Блей закашляв, виплюнув кров, підвівся і що було сили врізав Йохансону по обличчю. Потім стрибнув зверху і почав лупцювати без розбору. Вони качалися по підлозі, поперемінно домінуючи один над одним, хоча Френсіс таки поступово брав верх. Все летіло шкереберть: дорогі статуетки і канцелярія, скляні тумбочки й м’які крісла. За декілька хвилин на неабиякий галас і шум зреагувала охорона. Тож коли з’явилася Хелена Гарісон, їх уже розняли.

– Я залишила вас поговорити, містере Йохансон. А ви що тут накоїли? Розгромили мій кабінет! Блею, чому запізнюєшся на роботу? Куди ти влип? Чому до тебе приходять спецагенти? Збирай речі і вимітайся з моєї контори, проблемні працівники мені тут не потрібні. А вас, містере Йохансон, прошу залишити мій кабінет і більше ніколи не з’являтися, інакше доповім керівництву про те, що ви зловживаєте своїм службовим становищем.

Хелена Гарісон вказала Блею на двері. Похитуючись, він вийшов з кабінету й попрямував збирати речі. У кишені задзвенів телефон. Номер невідомий. Блей втер носа і взяв слухавку.

-Алло, Блею, це Санні. У мене все добре. Чуєш, алло?

-Привіт, мила. Радий тебе чути.

– Сьогодні приїздила Хельга Гранд. Вона сказала, що буде представляти мене в суді. Чуєш? Чого ти мовчиш, щось сталося? Алло…

- Я знаю. Санні, тебе розшукує Френсіс, будь обережною.

– Ти якийсь дивний. Він тобі погрожує, він зачіпав тебе? Не мовчи, Блею, поговори зі мною.

- Будь обережна, поговоримо згодом, маю невідкладну справу.

Блей зібрав речі й попростував до авто. На годиннику була четверта. Він закурив і оперся на феріфлай. Немов з-під землі з’явився Френсіс. Він підбіг до Блея й почав лупцювати, наносячи точні й виважені удари. Вайлдер намагався блокувати суперника, але за хвилю вони вже каталися по землі, даючи один одному стусани. 

– Де моя дружина, де вона? – злісно кричав Френсіс. На паркову вибігла охорона. Вони почали розтягнули горе-бійців. 

– Скоро побачиш її в суді, Френсісе. Більше ти від мене нічого не дізнаєшся!

Блей сів в авто і ввімкнув автоматичний режим. Він дістав серветки і витер загуслу кров на губах і під носом. Вигляд був кепський. Піджак і брюки від відомого кутюр’є Антоні Лі були геть пошматовані. Щока й ніс опухли. Кулаки були збиті в кров. Блей розправив чуба й закурив. Попереду на нього чекав серйозний поєдинок. Він мусив розробити чіткий план. На кону стояла честь і репутація його сім’ї. Той виродок почне збирати на нього досьє. Без Фіна і Джима йому не обійтися. Блей набрав Шеррі й попросив її закінчити роботу раніше. Він припаркувася неподалік від будинку Долоресів. Шеррі вийшла на дорогу й почала озиратися. Блей моргнув їй фарами і помаленьку під’їхав.

– Привіт, милий. Для чого такий поспіх? Тато питав за тебе. Чого не захотів зайти привітатися? 

Блей ввімкнув світло в салоні. Його лице геть спухло. Шеррі кинулася обдивлялися й цілувати чоловіка.

– Що з тобою? Ти не поранений? Може, поїхали в лікарню? Блею, не мовчи, це він, той покидьок так тебе розмалював?

Блей поцілував руки дружини і накрив їх своїми долонями.

– Кохана, завтра о дев’ятій ти мусиш з’явитися за цією адресою, – Блей витягнув візитку і дав її дівчині.

- «GrandQuality», ого, круто. А як же тато, ферма, що я їм скажу?

– Мила моя, ти повинна отримати там роботу. Скоро у мене з’являться великі неприємності. І, можливо, ніхто, окрім тебе мені не допоможе. Сьогодні залишайся в батьків. А завтра зранку я тебе заберу. Якщо мене не буде о восьмій, бери таксі і їдь сама. Скажеш, що від мене. Все зрозуміла? Блей міцно схопив Шеррі і пристрасно поцілував її.

- Так, зрозуміла. Блею, бережи себе.

-Ти теж.

Шеррі вийшла з авто і попрямувала до будинку. Блей розвернув феріфлай і поїхав до Джима. 

22:00, Мисмедія, Родео, 43 а.

Блей припаркував авто, дістав букет червоних троянд, пляшку «GrangeHermitage»і влетів до будинку Джима. Натискаючи на дзвінок в дверях, він побачив Наомі.

– Привіт, проходь, ми саме збиралися вечеряти, що з тобою сталося? Джиме, швидше спускайся. 

Наомі взяла букет і зникла на кухні. 

Будинок Джима вирізнявся з-поміж інших. Дизайн інтер’єру в стилі модерн. Велика вітальна була розбита на три частини і виконана в пастельних тонах. Вона слугувала як для відпочинку і перегляду фільмів, так і для зустрічі з друзями, поруч з великою плазмою і канапою стояв стіл на дванадцять персон. Тут можна було танцювати і співати караоке, адже третя частина кімнати була відведена саме під скляний танцпол. 

Далі розташувалась велика кухня. Її інтер’єр захоплював не менше. По центру розміщувалась барна стійка, праворуч від неї, біля великого вікна, стояв плетений тапчан з великим світильником, який ніби вріс в нього. Кумедні фігури в будинку слугували стільцями, столами й тумбами. 

Кімната Наомі і Джима подобалася Блею найбільше. Великі довгі люстри у вигляді водяних крапель звисали по кутках. Скляна стеля робила кімнату візуально більшою, і в ній відсвічувалась фіолетово-чорне декоративне павутиння, що оздоблювало стіни. Велике ліжко було немов вмонтоване по центру. Всю кімнату прикрашали вишукані й часом навіть фантастичні фото Наомі. 

До кабінету Джима, який був розташований на другому поверсі, вели круті сходи. Саме ними поспіхом спускався відомий фотограф. Він простягнув руку і поплескав брата по плечах.

– Привіт, не чекав. Чому не попередив про приїзд? Що з тобою трапилося? Ходімо до мого кабінету. 

Джим обійняв брата і вони піднялися нагору. За ними слідом вбігла Наомі.

– Кохана, накривай на стіл, ми зараз спустимося.

Наомі розвернулася й вирушила на кухню.

– Ти з кимось побився? Чи то Шеррі так тебе розмалювала?

– Брате, справа дуже важлива. Вислухай і не перебивай мене.

Джим вмостився у м’яке шкіряне крісло й нагострив вуха. Блей сів поруч і закурив.

Робочий кабінет Джима нагадував будиночок якогось винахідника. Всюди були розкидані й прищеплені фотопортрети  знаменитостей чи звичайних людей. На дерев’яній дошці в красивих рамках висіли фотографії сім’ї Вайлдерів. Повсюди була розкидана всіляка апаратура й технічна начинка. Робочий столик із новітнім фотообладнанням стояв у глухому й темному кутку кімнати. Чорний шкіряний диван і два крісла були розташовані біля вікна. 

– Джим, я вляпався в серйозну й неприємну історію. Пам’ятаєш ту симпатичну дівчину з Боунті?

– Оту засмаглу кралю?

– Так, Санні. Її чоловіком виявися певний Френсіс Йохансон – працівник спецслужби «Quiet wolves» і за дивним збігом обставин колишній чоловік Шеррі. Ця структура – відома охоронна приватна контора, яка виконує приватні замовлення. Інколи вони незаконні і протиправні. Так от, він дізнався про мене й Санні. Цей нелюд добряче відлупцював її. Дівчина звернулася до мене по допомогу. Поки що я сховав її. Хельга Гранд уже займається їхнім розлученням. Сьогодні через нього мене звільнили з роботи і я впевнений, що дуже скоро мене з Фіном викриють і посадять за грати. Надовго.

Джим закурив і нервово куйовдив чуба.

– Мене ще тоді Хельга попереджала про ту дівчину. Та я відмахнувся і наказав їй не лізти не в своє діло. Блею, ти по самісінькі вуха в багнюці. Що будемо робити? До чого тут Фін?

– Вибач, брате, що зізнаюсь лише зараз, та ми з Фіном підтасували результати мого одруження. Шеррі я обрав сам, він зробив декілька чарівних рухів – і вона стала кандидаткою номер один.

– Хай вам грець! Ви що, обидва з глузду з’їхали? Ви геть перегрілися в Боунті? Та це ж все. Якщо до цього докопається Йохансон, вас посадять на електричний стілець, а нас викинуть на смітник, як непотріб, – Джим помітно нервував і мережив кімнату широкими кроками. – Про що ви думали?

Наомі тихенько постукала в двері й поглянула на братів.

– Люба, не зараз. Іди їсти, ми спустимося за п’ять хвилин. 

Джим кидався по кімнаті з боку в бік. Він нервово курив, накручував чуб на довгі пальці, підкидав ногами якісь папери. 

– Фін знає? 

– Ні, завтра приїжджає Кейтлін, вони з нею розважатимуться в будинку наших батьків. 

– Ви точно хворі, при чому на всю голову. Один думає своїм прутнем, а інший просто вирішив погратися в д’Артаньяна. Ви одружені, алло?! У Фіна двійко малят.

–Я знаю, що ти про це все думаєш. Та я й гадки не мав, що все так обернеться. Санні мені зізналась про все надто пізно. 

– Ну ти й молодець, ще й Хельгу сюди вплутав! Хочеш, щоб нас пов’язали всіх разом? Довбана авантюристка, – Джим витягнув сигарету і задимів. – Добре, ходімо вечеряти, а то Наомі ще щось запідозрить. Потім щось придумаємо.

На столі стояли запечена індичка, декілька салатів, червоне вино і паста. Чоловіки їли мовчки. Наомі не могла збагнути, що між ними сталося. Вона щебетала про всілякі світські новини, про свої концерти. Про те, як їй сподобалася Шеррі, і про батьків. Гарно підживившись, Вайлдери взяли віскі й два келихи і піднялися в робочий кабінет. Блей розлив алкоголь у склянки, витягнув телефон. Дзвонила Шеррі. Він взяв слухавку.

– Привіт, мила, щойно тебе згадували. Я в Джима. Тобі привіт. Все добре, а ти як? Як містер і місіс Долорес? Це чудово. Ти ж не забула, у тебе завтра важливий день. Я намагатимусь забрати. Не хвилюйся, лягай спати. Цілую. 

Джим розвів руками й покивав головою:

– Я їй все розповів. Вона в курсі.

– Дивно, що вона не подала на розлучення.

– Вона чудова, брате, нарешті я щасливий. У мене в голові весь час крутиться одна ідея. 

– Ну, катай.

– А якщо ми, тобто ти, за допомогою своєї чудо-фотокамери чи фотошопа зробиш з Френсіса раба якоїсь пишногрудої пані чи пана , маленький компромат на велику акулу. Його точно потурять з служби за блюзнірство. 

– Ти божевільний, Блею, – Джим продовжував пити віскі й розглядати якісь фото.

– Брате, це класна ідея. 

– Вони зроблять експертизу і посадять мене до вас третім.

– Я ж знаю твої можливості, брате! – Блей відкинув волосся з чола й поповнив рідину в келиху. 

– Може, Фіна, включимо в гру? Він точно щось цікаве нариє.