Сонце!

Сонце, ти-центр моєї галактики,

Без тебе ніщо не радіє.

Ти грієш мої Антарктиди і Арктики,

Екватор тобою мріє.

І хоч є навколо мільярди зірок-

Та я на твоїй орбіті.

І чхати хотіла я на злий рок-

Іще хочу шаленіти!

Всією планетою смертною, грішною,

Лежу під твоїм промінням,

І з пристрастю дико-звірячо-космічною,

Впиваюся порозумінням.

Ніхто і ніколи не міг, Моє Сонце,

Так ніжно мене кохати.

Так пестити всю, так дихати мною,

Постійно мене надихати...

І якщо б ти сказав своє серце віддати,

Я б сказала: "Нехай забирає!"

Якщо б я була не планетою, звісно.

В планети його немає.

Та є в ній ядро, що гаряче до болю,

І мріє тебе зігрівати.

Живе воно сотні років лиш тобою.

Бери-я так хочу віддати.