5. Дон Кіхот під арештом під Полтавою. Гальченко Сергій

Дон Кіхот під арештом під Полтавою.

— Поглянь який дивний дядько на коні іде, — звернувся дев’ятирічний хлопчина до двох однолітків, разом з якими повертався до селища через поле.

— Ага якісь залізяки одяг на себе, а той на віслюку його товариш напевно?

— Хіба це не дядько Микола, що металобрухт здає, щоб на склянку назбирати, от тільки конів в нього немає... Ні це не він.

— Та це не просто залізяки, а лицарські обладунки, — перебив того Богдан, якого друзі називали Всезнайко, через його цікавість до книжок.

— Він що музей обікрав? — обурився Дмитрик.

Тим часом вершники під’їхали до хлопчаків.

— No le digas al caballero mayor cómo llegar al castillo! (Не підкажете сеньйору лицарю як дістатися замку)

Хлопці здивовано поглянули на незнайомців.

— Ти щось зрозумів?

— Іноземці певно.

— Ми вас не розуміємо, — звернувся до вершників Богдан.

— Ти ж казав, що знаєш англійську? — буркнув Дмитрик.

— Так це не англійська. Більше на іспанську схоже.

— Cómo volver al camino de Sevilla ( Яка дорога веде до Севільї?)

— Що він там про Севілью каже?

— Кажу ж іспанець. От тільки що він у нас робить.

— Хто зна?

Вершники так і не почувши відповіді рушили далі, у напрямку невеличкого села.

— Це знов злі чарівники зробили. Збили нас зі шляху. Ну нічого їм не залякати найшляхетнішого з лицарів! Як гадаєш Санчо, ми зможемо впоратись з ними.

— Буду з вами щирий. Мене зараз куди більше хвилює щось з`їсти, та де ми будемо ночувати.

— Лише й думає, як пузо набити! А якщо саме в цих землях злий чаклун, мій лютий ворог, тримає в полоні Дульсінею!

— Бачите там трохи далі якісь будівлі. Поїдемо туди!

Вершники рушили далі. Селяни які здебільшого займались господарством майже не звертали увагу на дивних прибульців. Багато хто тримав корів, вівц, а от коні зустрічались рідко. Лише діти які гралися великою компанією звернули увагу на лицарські обладунки Дон Кіхота.

Йому, як і його вірному зброєносцю Санчо все тут здавалось трохи дивним, особливо одяг.

Потім увагу привернув хлопець, одягнений в футболку з зображенням рок гурту.

А потім вони почули якийсь дивний грюкіт. Озирнувшись навкруги вони побачили трактор, який їхав у бік поля. Водій сигналив їм, щоб ті відійшли з дороги.

— Що це таке, — перелякався Санчо, — тікаємо поки це чудовисько не розчавило нас!

— Як не соромно тобі казати таке мені, хороброму лицарю сумного образу, який звик зустрічати небезпеку!

— І все таки, чуєте як ричіть чудовисько!

— Це слуга підступного мага, який закинув нас сюди! Як я подивлюсь в очі моїй коханій Дульсінеі. Це розіб’є її шляхетне серце!

— Ви зійдете чи ні, телепні! — гримнув на них тракторист.

Дон Кіхот вихопив меча, та намагався атакувати чудовисько, Та Росінант стояв на місті, зовсім не бажаючи йти в бік трактору. А от тракторист, якого сьогодні вже трохи розізлили на роботі вийшов з себе остаточно.

— Зараз отримаєш у мене йолуп, залізяки свої тикати тут вирішив, — вигукнув той та рушив на зустріч вершнику з наміром натовти тому пику.

Та не встиг той підійти, як вірний кінь лицаря встав дибки та заржав. Тракторист ледь відскочив, гримнувши на дивного супротивника. Задоволений тим, що супротивник відступає лицар ще раз пригрозив тому мечем, та наказав , щоб той передав його господарю магу, звільнити Дульсінею. Хоча тракторист, як і хлопці з якими він намагався розмовляти нещодавно не розумів іспанської, та вирішив не зв’язуватись з цим божевільним і об’їхати іншим шляхом. Та саме в цей час Дон Кіхот побачив жінку в синій довгій сукні. Вона верталась з місцевого магазину і несла важкий пакет.

Він миттєво встав з коня та попрямував до неї.

— О велична королева мого серця! Нарешті я знайшов вас! — мовив той та встав на колина.

Санчо намагався сказати сеньору, що ця дівчина зовсім не схожа на Дульсінею. Жінка спочатку перелякалася, коли дивний незнайомець почав залицятися до неї. А потім відштовхнула чоловіка.

— Це дружина мого кума! — гримнув тракторист, який майже заспокоївся, але від побаченого розізлився знову, — Відчипись від неї, негайно. А то твою залізяку запхаю тобі в сраку!

Невідомо чим би завершилась сварка якби поблизу не з’явився дільничний з помічником. Вони спочатку спробували вгамувати, а потім заарештували Дон Кіхота та тракториста, якого майже відразу відпустили, коли той заспокоївся і все пояснив.

А ось дивного іноземця, який лаявся на невідомій мові, прийшлося посадити до камери. Його молодий приятель намагався щось пояснити. Та нажаль іспанської ніхто у відділку не знав.

Увечорі дільничний зателефонував товаришу, який працював у поліції в Полтаві. І розповів йому за дивного затриманого. Приятель порадив відпустити його, аби не сталося міжнародних скандалів. Дільничний і сам думав це зробити, оскільки той вже заспокоївся і якщо не рахувати бійку з трактористом, який сам часто з кимось бився, і за це потрапляв до відділку, нічого не зробив. Тому він радо відпустив лицаря, і навіть пригостив його разом із Санчо обідом.

Сонце сідало коли вершники заїхали до лісу.

— Добре, що цей чоловік нас відпустив, і навіть погодував, — звернувся до лицаря Санчо.

— Шкода ми так і не дізнались як повернутися додому. Нічого, моєму ворогу нас так просто не здолати.

На галявині вони побачили напівзруйновану будівлю. Колись давно тут намагались збудувати готель, та за невідомих причин не завершили будівництво.

— Оце він, палац, певен його господарі радо зустрінуть лицаря!

І вони попрямували до недобудови. Дон Кіхоту в черговий раз здалося, що це насправді замок, і зараз його шляхетні господарі, разом зі слугами його радо зустрінуть. Санчо радів тому, що це відносно непогане місце для ночівлі.

Знову, як і до того, як вони опинилися тут вдарила блискавка. Навкруги засяяло. І вони опинились знову на галявини, де ставали на ночівлю минулого разу.

Автор: Гальченко Сергій

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.