08.08.08
000135
Хто ходить навпростець, той вдома не ночує.
Тим людям не потрібен дім і місце для життя.
Блукаючи по світу, вони знаходять сенс свого буття.
На них, немов на експонат, витріщається суспільство
І осудом своїм розхитує серця.
Але ті люди йдуть, ідуть...
І врешті решт, як всі -
Впадають в простір забуття.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯