Воші

Вечір добрий мої любі, нічка в хату запливає, знову Дід Сашко усіх Вас, до екранів підзиває, В нас сьогодні казка буде, про "московські воші", яким мало, по життю, хочуть лише гроші!

Ну а в вошей, як відомо, розуму нема, Казку я назвав свою - "Кумчик та Кума"! Жив на світі, цар всіх вошей - вольдемаром звали, скрізь у нього були слуги, вірнії васали!

Розіслав своїх "придворних", по усьому світу, десь пригрілись, зачаїлись, щоби зло творити! Був в царя у того кум, і кума звичайно, цар прислав їх в Україну, прижилися гарно!

Куму вошку звать - Оксана, вела передачі, шуби, долари любила, будувала дачі! Кумець - вошка, Віктор звали, моливсь Вольдемару, на природу, із царьком, їздили на пару!

Щоби десь там підстрелити ведмедя чи лося, чи піймати, на сніданок, із царем лосося! Одним словом, "прижилися", Вітя і Оксана, царь до них частенько їздив, жили не погано!

Всім Оксана із екрану щиро говорила : Що: "сєм'я у ніх прастая, і что всєх любила!" Що любила вона всіх - тут я сумніваюсь, А що розкіш полюбляла - тут я не вагаюсь!

Вгості вона запросила тележурналістів, щоб на очі ті узріли, "простоту", за містом! Охорона запускає незалежні ЗМІ, господиня зустрічає чаєм на столі!

"Счас чайку попйом немножко, а патом пайдьом, всєм сєгодня покажу я, как ми тут живьом!" Гості рота одкривають од розкошів замку: скрізь на стінах, вона й Вітя, в золочених рамках!

Ну і пика, вольдемара, висить на стіні, голову всі зачесали незалежні ЗМІ, мармур, золото, машини, шуби та прислуга, в незалежних ЗМІ, від всього, зачесались вуха.

Зоопарк хазяйка всім, радо показала: і ведмедів, і слонів, шимпанзе, коалу, всих тварин і не злічить, так їх тут багато, і вже сонечко за хмарку почало сідати!

"А ізюмінка, на торте, - это наш вагон, ну смєлєй друзья, пройдьомьте, вместе на перон", Весь вагон той золотий, від чайку йде пара, на підставках, для стаканів, гербик вольдемара!

Почали питать в Оксани звідкіля ж ці статки, де ж це можна заробить, чи платять податки!? "Что сказать вам!? Павєзло! В казіно ігралі, і тіхонько на дворєц, ми насобіралі!"

Ну брехала як могла, ЗМІ лише кивали! Після бесіди такої, додому вертали. Ось приїхав чоловік, від царя, з дарами, Знову їх банкетний зал, "наводнивсь", вошами,

П'ють гуляють, і "калінку" дригають ногами, Лише нашим журналістам, не спиться ночами! Якісь дивні історії Оксана "чесала", В СБУ докладно все, ЗМІ доповідали.

Опергрупа вже готова, джипи та собаки, Будуть їхать, до вошей! Будуть биті сраки! Хвацько хлопці ввійшли в двір, стукають у двері! Голосок Оксани : " Хто там?", "СБ на вечерю!"

Ой, пазвольтє, я оденусь, я только із душа! Щас халатік я наброшу і разбужу мужа! Язик висить у Оксани, омина пороги , "Вітя, шухєр, СБУ, нужно "дєлать ногі"!

З сейфів швидко вигрібають усі свої гроші, розпихають у валізи, хитромудрі "воші", Куди ж доляри дівати, вже місця немає, Розщібає вже матню і туди впихає.

Роздулися ті штани немов шаровари, Біжать мовчки з Оксаною, гублячи доляри! Допоміг Оксані він, паркан подолати, та й почав валізи грошей, на землю, кидати!

Кинув гроші у валізах, лізти заходився, І за гострий шпиль матнею, Вітя зачепився! Кричить він услід Оксані, щоб куму сказала, що застряв він в Україні, що біда спіткала!

У секретному тунелі кума - воша зникла, А у Віті, на шпилі, голова поникла! Уже Вітя у в'язниці, а вона із сумом, царя просить, дуже слізно, визволити кума.

Щось там "трусить" із екрану: "Памагітє, вітє! Он ні в чьом не вінават, єго адпустітє, Дайте ви йому ікри, дайте круасанів, а то від кашів перлових, йому "плохо" стане!"

Ви непотріб для царя, лиш маріонетки, сидить тихо, вальдемар, гамає котлетки! Чуха лисину свою, що з кумом робить. "Как музєйний експонат, будет здесь он жіть!

Возлє Віті "данєцкава", паставлю в вєтріну. Пускай деньги отбіваєт, что в нєго я вкінул!"

Якщо любиш кацапстан, можеш ти полями, йти тихенько на москву, вслід за кораблями! Отака от в дідуся, для Вас була казка, як образив я кого, не кричіть будь ласка.

Та повинні розуміти, не тільки ці "воші", якщо любиш Україну, а не тільки гроші, якщо любиш ці степи, і Дніпро й Карпати, то не треба у росії, кумів собі мати!

Я бажаю Вам усім, спокійної ночі, Хоче спать уже й дідусь, злипаються очі! Надобраніч!