***

Ми прокинемось разом о 7.15.

В тихім затишку дому й обіймах весни.

Нам не треба спішити, сьогодні в нас свято.

Про цей день ми молились і бачили сни.

Ти відкриєш повільно жаккардові штори.

Вони знехотя світло запустять в наш рай.

Я сховаюсь від нього в ковдряному морі,

В його хвилях принишкну, як в храмі лихвар.

Ти котячими кроками підеш до кухні.

Загуркоче щось з посуду — я не здригнусь.

Всі причини боятися звуків відсутні.

Лише пам'ять озветься тривожно чомусь.

Я покину свій сховок й вгамую цікавість.

Обережно, немов в кукурудзі байбак,

Зазирну й милуватимусь таїнством кави,

Причаститись яким ти так любо забаг.

Я водитиму поглядом по твоїх рисах,

Карбуватиму обриси вранішніх див.

А ти будеш мене дратувати навмисно

Наготою своєю, як завжди любив.

Ти запросиш мене на прогулянку містом.

Ніжно вручиш спаньку рятівний еліксир.

Втаємничена в чудо, погоджуся, звісно.

Ми ж так довго чекали цей сонячний мир.

23.03.23

©️Неофітка📿