Теплі обійми

Так тихо сьогодні… коли це було?

Я навіть забула, що сталось давно…

В обіймах твоїх я розтану як сніг,

Рум‘янець на щоках ще досі не зник.

Ти обіймаєш мене, так рідно та щиро,

А я все пишу вірші про ту зиму.

Ти слухаєш їх, посміхнешся мені,

А потім згадаєш, що було тоді:

У ту ніч з тобою сміялись до ранку,

А потім проводив мене ти до ґанку.

Я бачу твій погляд, цю усмішку милу,

Та кажу, що буду з тобою я до загину.