Макс І Пузатий Брехун

00026
Публікація: 19.04.2023
Вірш
Завершено

Друзяка у Макса чудовий є – Стіві.

І він був надибав цікавенький фільм.

Що хлопчинам збирався повідати нині

Про Орду Слимаків із космічних глибин.

Стіві дзвонить до друга, соловейком щебече:

«Ти бери ноги в руки й скоріше сюди,

Бо для нас то тепер це є справлю честі,

Пошкодуєм, як повз зможем просто пройти».

Максу фільм той кортить вже скоріш переглянуть,

Він, напевно, жахіття й страхи відкрива,

Та проблема наступна: є тато і мама,

Що ідею космічну не оцінять сповна.

І насупились вдумливо брови дитини,

А думки полетіли вигадувать план.

Як зненацька почув він на самотині,

В двері кімнати тихенький «бам-бам».

Сполоханий Макс швидко скочив на ноги,

Бо дивне створіння до нього зайшло.

Маленьке, пухкеньке, бузково-жовтеньке –

Воно посміхнулося і почало:

«Привіт, милий друже,» - сказало люб’язно,

«Я бачу, в халепу ти втрапив, нещасний.

Якщо вже цікава тобі моя думка

Орда Слимаків – то чудова задумка.

Я – Містер Вигадник – і ось що скажу:

Тобі я, дитино, допоможу.

Та ж слухай уважно, питання не став

До мами піди і таке їй представ.

Скажи – майже ж правда – поїдеш до Стіві

«Бідосю Корівку» дивитись спокійно»

Не знайдеш тут слів, аби описати,

Як-бо зраділа Максова мати.

Ідею оцю сприйняла так чудово,

Що з Максом поїхати була готова.

Хлопчина у сльози, назад до кімнати,

Не знає як горю знайти тому ради.

Як мама у гості рушить із ним –

Ото на горіхи отримає він!

Наш Містер Вигадник потилицю чеше,

Нічого тут путнього він не набреше!

«То знаєш, мій друже, занадто для мене,

Та носа не хнюп, адже це не проблема»

У двері він визирнув, коротко свиснув,

І ось на порозі новий гість зависнув.

Такий худорлявий, високий, гротескний,

А погляд він мав якийсь…ну, нечесний.

«Вітаю, дитинко», - незнайомець сказав, -

«Я Пан Заведій. Ти на мене чекав?

Вигадник – товариш мій – все розповів.

Для мене таке не біда, ти повір.

Я рішення маю й тобі його дам,

Ти тільки ж диви не спаплюж його нам.

Іди-но до неньки, таке їй скажи:

«Нам з Стіві сьогодні бейсбол до душі».

Спрацює все чітко, лиш сумніви геть,

Минеш ти, хлоп’ятко, оцю круговерть».

І поки матуся кота годувала

Дитина їй правду свою віщувала.

Та раптом у відповідь мама сказала:

«Що ж, гарна ідея. А я і не знала.

До того ж за мамою Стіві скучала.

Піду я, синочку, разом із тобою –

Матиму з подругою гарну розмову.»

По спині у Макса пробігли мурашки,

Повірити в це йому було важко.

До того ж страшила його та брехня,

Що сніговим комом росла і росла.

Почувши новини Пан Заведій

Схопився за голову і затремтів.

«Це ворог не мій, упав я підбитий»,

Ось-ось бідолага був ладен завити.

«Та знаю того, хто таке подолає,

Спинити його нічого не має.

Хей хо, друже мій, Пузатий Брехун,

Агов, я не чую, чи ж ти уже тут?»

І варто було оце все сказати

Як Макс не впізнав рідної хати –

Усе стукотіло, тремтіло, бриніло,

Наче той потяг гуло й гуркотіло.

Ледь-ледь пропхнувшись у двері кімнати

Гігантське створіння, зелене й картате,

Прочовгало важко, на ліжко упало

І, подивившись на Макса, сказало:

«Це ти маєш клопіт, бідолашна дитино?

Не буде того в тебе більше й в помину.

Пузатий Брехун я, і всі мене знають,

Без мене невдачі людей всіх спіткають.

Наступні слова мої слухай уважно,

Аби передати їх потім поважно,

Орда Слимаків від тебе залежить,

То ж повтори все як і належить.

Стівова мати – місіс Малоне –

Має хворобу щось невгамовну,

І взагалі день на лихо багатий –

Якийсь горностай вліз до неї у хату.

Та й з телефоном знову біда…

Стіві сказав: «до парку гайда!»

Ноги не носять, коліна тремтять

Серце скажено в грудях колотить –

Хлопець наш знову до мами приходить.

Все переплуталось в тій голові,

З кожним же разом події нові!

«Матінко, люба», - Макс тихо почав,

«Таке ото сталось! Ну хто б тільки знав!

Місіс Малоне (Стівова мама) більше не вдома

(хоча була б рада).

До родичів швидко вона полетіла,

А телефон їх акула там з’їла.

Думаю винен хворий собака –

Вліз у будинок старий неборака!

Та не хвилюйся – Стіві в порядку,

Поїдем до парку ми на розрядку!»

Коли Макс до Стіві нарешті примчав

Той радісно друга свого зустрічав.

З кімнати зробили вони кінозал,

Не втратили перший отой свій запал.

Та варто було їм в пітьмі опинитись,

Як Макс затремтів і не міг більш спинитись.

Картинка із фільму стала розмита,

Тривога на серці – несамовита.

У кожному кроці і шепотінні

Втрачав він надію свою на спасіння.

Аж раптом до шиї його хтось торкнувся,

Хлопець не витримав і обернувся.

Таке він побачив, що схопив його страх

Ранкові знайомі сиділи в пітьмах.

Пузатий Брехун до нього торкався,

А Пан Заведій з того сміявся.

Не кращим був Вигадник – ось уже ж тип!

Це він час від часу робив отой скрип!

Макс не знав як схопивсь і чкурнув із кімнати

Оточило його тих створінь так багато!

Він додому поїхав, та був не один,

Вага титанічна з’явилась за ним!

«Ти хоч що там твори, але ж бо диви

У очі матусі не зазирни!

Скажи, що на тебе із нівідкіль

Великий й страшний раптом вискочив кріль.

А інші кролі телефон затоптали,

Там Марсіани на Землю напали!

Не скупися, мій хлопче, тої брехні,

Але правди не видай навіть у сні.»

«Геть! Забирайтесь!» хлопчина кричав

«Досить уже я вам потурав.

Більш не збираюся мамі брехати.

Тепер тільки правду я буду казати!»

І варто було таке відказати,

Як дивні створіння почали вмить зникати,

Де дівся Вигадник, а з ним – Заведій,

Й Брехун не побачив наступних подій.

Сумлінно наш Макс до матусі іде,

Чистісіньку правду з собою несе.

Схилив він голівоньку і визнає:

Збрехав, був нечесний, за те й поплатився

На жахливих створінь цілий день він дивився.

Гармидер отой більш не буде терпіти,

Буде совісно, чесно й правдиво він жити.

Ту Орду Слимаків Макс і досі не бачив,

Пригоду ж сумну він для себе відзначив,

Що Брехня – то є монстр (на очі побачив)

І за досвід оцей гарненько віддячив.

Переклад "Max and the Big Fat Lie" by Michael P. Waite

Використання перекладу (або його уривків) дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати у приватні/коментарі)

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі