Я, мамо, не приїду на Великдень

Я, мамо, не приїду на Великдень,

Пробач за біль, що доля принесла.

Бо десь лежу далеко в домовині,

Слізьми моїми плаче в нас весна.

Я не скуштую маминої паски,

В рідні обійми більше не пірну...

Не плачте, мамо, що сумні в вас ранки,

І я пішов на кляту цю війну...

Хто ж знав із нас, що ворог навіжений,

Безжально рватиме всіх на шматки...

І ранок мій останній був квітневий,

Я вас любив, мої святі батьки.

Зігріюсь я вечірньою зорею.

Якби ж ви знали, як мені болить...

Пробачте, що не зрушив підлу скелю,

І вам у пеклі далі цьому жить.

Прошу, матусю, не губи печалю.

Чорніше ночі стали твої дні...

На небі перемогу я чекаю.

Молюся Богу й дякую тобі...