Шукаючи щастя

Я ледве добрався туди за місто. Довелось робити аж декілька пересадок через проблеми з транспортом у час пік. Ще й потім біг як ненормальний, бо боявся запізнитись. Задихався страшенно.

Але яким було моє здивування, коли на порозі мене зустрів зовсім не той ангел, яким я звик його бачити раніше. Я мало не пискнув від переляку. Волосся було зібране в якусь дурнувату косичку набік, напіврозпатлане. На грудях висіла рожева маєчка з Сейлормун. І доповнювали образ велосипедні шортики в обліпку. Ще й взагалі строїть з себе неначе дівчинку-підлітка з аніме: увесь зажимається, долоню на щоку кладе і губки зводить.

– Ого, яка красуня, – вирвалось зненацька у мене.

– Справді? – зрадів такому компліменту Влад і чомусь задумався. – Тоді це те, що треба.

Він потяг мене на кухню, де ми почали розбирати частування. Але мене уже кидало в жар від неоднозначності ситуації. “Що мені робити? Як себе вести?” – бухало серце.

– Ааа… де наша гостя? – проковтуючи слину і, вирішивши хоч так порушити незручну тишу, промовив я.

– Буде, буде. Але б краще не приходила. Ні щоб скинути на картку, та їй не це потрібно, – бурмотів собі під ніс ангел.

– А що?

– Їй потрібний твій шок. Бо це якась справжня вампірка. Енергетична.

І тут в коридорі почулось гучне гупання дверей. Ми аж підскочили.

– Я уже тут, мій любий принце! – солодко промовив хтось нам звідти.

– Ех, почалось, – видихнув Влад і побіг в кімнату, де нас, розвалившись впоперек крісла, уже чекало сексуальне тіло в коротенькому топчику і легінсах. Він підійшов до неї, провів кінчиком свого носа по її, а потім чмокнувши ніжно в щічку, видав: – Привіт, лапуся!

Здається, Аріала цього теж не очікувала, бо відразу піднялась і здивовано глянула на ангела. Але швидко взяла себе в руки.

– Як ти поживаєш, мій воїне? – з придихом зашепотіла вона. – Все шукала тебе на вечірці, та ти неначе пропав. Мені було дуже сумно.

– Я був трішки зайнятий. А потім не було сил, відсипався, – замуркотів їй Влад.

Вампірка була ображена: – І з ким?!

– З ним, – обертаючись і вказуючи на мене, сказав той.

У мене відпала щелепа. Отак пожартував друзям, а виявилось, що це правда? Але, стояти, він же терпіти драконів не може. Та може тату раніше набив? То чого не признався, як я запитував? Соромився того, що було?

– Мій принце, зроби дамі кави і захвати трішки вина, бо у мене щось голова завертілась, – тут же зловилась за чоло Аріала.

На що Влад й далі солодко продовжив: – Люба моя, кави немає. Є лише чай.

– А вино?

– Теж нема. Ваші гості позбавили мене усіх запасів. Тільки пиво, – вампірка скривилась, а Влад здавалось тріумфував. – І скільки разів тобі повторювати, що Принципал і принц це трохи різні речі. Принц у нас уже був – ненадовго хватило. Невже ти асоціюєш мене з ним?

– Як ти міг таке подумати? – замахала руками дівчина. – Для мене ти взагалі єдиний і неповторний! – і, неначе приймаючи поразку, видихнула: – Неси уже своє пиво та чай.

Наш пернатий друг чкурнув за напоями, а я продовжував стояти, мов кам’яний. Що за сцена тут відбувалась я так і не розумів.

– Ну що, конкуренте, давай знайомитись. Я Аріала. Вампір, – протянула руку вона.

– А я – дракон, – пожав ту у відповідь, але судячи з її реакції, мав зовсім не це зробити.

– І ? Ім’я яке?

– Нік.

– А ти гарненький, – оцінюючи, мов на ринку, мовила. – Це часом не ти зі Свєткою тоді виціловувався? Вона тоді дуже зацікавилась, мріяла про секс з тобою.

Огого, то мою нічну пригоду, виявляється, зовуть Світлана! Нарешті! Тепер тільки дізнатись більше подробиць про неї.

– Та ти й не уявляєш, який він гарячий хлопець! – відповів їй ангел, що уже повертався з підносом. – То усіх заціловує, то наостанок ще й трійничок влаштував.

– Вау! – підскочила дівчина. – А знаєте, я б теж не відмовилась від трійничка з такими самцями! Та й цікаво ще подивитись як між вами це відбувається. Давайте, швидше за діло!

Ми з Владом перезирнулись. Наша психіка бушувала і відмовлялась підкорятись таким ідеям.

– Е ні, нічого не вийде, – відповів їй пернатий. – Мені ж якраз треба від’їхати трохи по справі. Он уже й одягнувся. А ви залишайтесь. Нік ще планував тебе щось розпитати…

Й уже повертаючись до мене промовив на вухо: “Вибачай, друже, але своя сорочка ближче до тіла. Тримайся. І не сумуй”. Після чого поплескав мене по плечу, хапнув шолом і чкурнув геть.

Мене немов продали цьому чудовиську. Он уже бачив, як лежу на підлозі обезкровлений, бо ця істота всього з’їсть і не подавиться. Й в підтвердженні цього вона вирушила в мій бік, граційно, наче кішка, похитуючи бедрами.

– То що ти хотів, дорогенький? – провела по моїй шиї пальчиком вона.

І тут я усе зрозумів. Це ж теж гра. Шок за шок. І коли Влад пробував вдавати перед нею милу лялечку, то я приміряю інший образ.

– Пива, канєшно, – і відразу розлігся на дивані. – Подай сюди, мала. Але збігай відкрий, бо підійматись впадло.

– Що?

– Не тупи! Неси швидше і падай поряд – побазарити тре.

Вона сходила за відкривачкою і сіла, не сказавши й слова. Я задоволено потягнув напій. Вистава про гопніка йшла по плану.

– То чьо, давай шось замутим? – спитав.

– Га? Ну можна, – якось уже без особливого ентузіазму промовила.

– Тільки давай бистро, на всякі нєжності нема часу. Бо ще вернеться цей фігуровий і закатає мені скандал, шо зраджую. Ітак минулого разу псіхував, що я умудрився щось цепанути. Але ж я не віноватий.

– Тоді може не будемо? – скривилась вампірка. – Принципал буває дуже вразливий, негоже розбивати йому серце.

– Нє, мені скучно. До речі, а шо за Свєтку ти згадувала? Кажись, я її тоді того?

– Сумніваюсь. Вона майже одразу після вашого конкурсу з поцілунком кудись поїхала з кракеном. Не встиг би.

– Чув, ше що ти за всіх всьо шариш. Не підкажеш, хто може бути з татухою дракона спереду?

Вампірка задумалась: – Знаю тільки Васю-дракона. І ще Мілка. За інших не чула. А тобі навіщо?

– Шоб в печеру затягнути, – почав я ржати. – Даш їх контакти? І до речі, а де мій павер з зайцьом? Він в тебе мав бути.

– Тоді тобі точно до Васьки, я йому віддала. Ось його номер. І напевно я вже піду – часу обмаль, в самої справ по горло. Гроші ось тут залишу, – почала збиратись Аріала.

Та я не вгавав: – Мала, та давай хоч пососемось!

– Якось іншим разом! – і її здуло як і не було.