Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Драма (900)

Наголос

Коли люди тобі усміхаються просто –

це добре.

Коли всі на сьогодні твої турботи –

зовсім умовні.

І говориш тоді, коли легко так, як

на орбіті, мабуть!

Найсолодше та найпростіше –

завше правду!

Усі нашарування, наче в березні сніг,

щезнуть.

Люди ходитимуть після роботи

цілком упевнено.

А перспективи пірнуть кудись

у приховані сенси.

Стане дуже крутою термінологія

екзистенції.

Спишеш усі борги боржникам, бажаючи

щастя.

Наче весь бізнес зазнав краху най-

кращого!

Наче зміни стаються тоді,

коли твердо віриш

у те, чим дихаєш – коли

пишеш вірші!

29.03.2019

...

мелхіседек

Брехня

Бреши ...

Бреши мені щоразу коли бачиш..

Бреши, бо брешеш ти собі...

Коли краплі дощу торкаються асфальту,

Чи є в них здатність нам збрехати?

Чому вона нас всіх знов обдурила,

Чому її не з'їла досі совість?

Чи є в ній тая правда ,

Котру вона сховала від людей,

Можливо так вона пропала з цього світу.

Вперед, хай Бог допомага,

Навіщо тягнеш ти до низу,

Коли сама не піднялася до верхів ...

Та й добре,

Жди поки полюбляють,

Можливо хтось знайде в тобі своє,

Ніхто не відповість за твої вчинки,

Які були дурними й марнували час.

Одне лиш пам'ятай навічно ,

Щи ти одна у себе в цьому світі,

А інших безліч у тобі..

Тому бреши усім кого зустрінеш,

З ким доля буде зводити тебе..

Бреши , бо брешеш ти собі ...

(12.11.22)

...

Валер'янка

Ніч одягає чорну шовкову сукню

Ніч одягає чорну шовкову сукню,

Чорні панчохи, фарбує вишнево губи.

Любить-не любить? Завжди випадає "любить",

Але ж по суті... А біс най із тою суттю!

Зорі в коханні доволі слабкі віщунки,

Віри немає тим вірним блискучим зорям.

Буде із ним у хворобі, у щасті, в горі,

Лиш би ще раз спопеліти від поцілунку.

Любить-не любить, хіба ж про це йдеться мова?

Просто без нього - вона заскорузла вічність.

Хоч би ще раз подивитись йому у вічі!

Ніч одягає сукню.

Чорну.

Шовкову.

...

Валерія Матвієнко

ОЧІ ПІТЬМИ

Я в темряву ввійду до тебе, милий,

Із неї вигляне коханий погляд твій.

Він ніжний та водночас і жахливий,

Відбере волю в посмішці німій.

Покличе за собою та спіймає,

Й не зможу більше опиратись тим очам.

Від них мене бажанням накриває,

Залишивши самотньою ночам.

Цей взір страшніший за усі незгоди,

Награється і викине вмирати.

Він особливої жадає насолоди —

Забрати душу, щоб її зжирати.

(#поетичний_спринт_3,

Постать, що ховає очі в темряву)

...

Amara

ОДИН

Стукіт серця до серця,

Знову слово до слова,

Все пройде, все минеться,

І не скажем нікому.

Те, що було — забуду,

Не залишу як спогад.

Враз змахну, як облуду,

Прикриваючи погляд.

І вітатись не варта,

Не вдавай, ніби знаєш.

Вся ця гра буде марна,

Коли взір відвертаєш.

Лиш сьогодні важливе,

Оця мить, ця хвилина.

Ну, скажи це тужливе,

Що в усьому я винна.

Спокусила, зламала,

Підбивала на зраду.

У тенета спіймала,

Відчуваючи владу.

Але завтра все змиє,

Розійдемось в нікуди.

І наш сором прикриєм,

Щоб не бачили люди.

Й заживем, як до того,

Як чужі, незнайомі.

Непотрібні нікому

І такі одинокі.

...

Amara

ГЕРОЯМ

- Хто ти? - Я спогадом став.

Жив тут. Ходив. Закохався.

Любу свою захищав.

Й потім на міні взірвався.

- А ти хто, красуне, така?

- Я воювала тут з "братом".

Він, як та підла свиня,

Нас всіх прийшов убивати.

- А кошенятко оце,

Що тут блукає між вами?

- Втоплене було мале

Вражого дурня руками.

- Що ж побажаєте взять

За оці всі ваші муки?

- З неба щоб теж захищать!

Й нашим нащадкам науки!

...

Amara

Випити портвейн біля каміну

Гудить усе, що поряд є,

Тривога знову почалась.

Старий камін, портвейн, думки, куди піти чи знов сидіти та чекати.

Чекати смерті чи кінця, кінця тривоги ще напевно..

Не знати, що робить тоді, коли усе заб'ється.

А що заб'ється в тиші цій,

Я у куток чи думки мої?

Не знати, що трапиться тепер, не знати що трапиться завтра...

Хоча, які думки про завтра, коли тривога б'є.

Б'є чи не останнії хвилини, життя мого чи когось іще.

Зима триває надто довго, чи це вже я все пропустив?

Забув, що вже була, і осінь, і навіть літо надворі.

Але напевно ще не скоро настане час і для весни.

Тієї пори, що цвітає та б'є уклін страшній зимі для того, щоб їй місце дала.

Час зупинився ще тоді,

Тоді коли було, ще страшно, страшно сидіти поки все гудить, б'є тривоги й єдина думка бігти далі.

Але тепер усе, що є, старий камін і той портвейн...

...

tristis_vibe
12+

Передсмертна записка

Запам’ятай мої рядки. Я самовбита

Холодними й безликими думками.

Пітьмою всіх людських чорнот сповита,

Навік злилася з дерев’яними мостами.

Ну... Поки що я зникла незворотно,

Мене в ваш світ уже не повернути.

Я пропаду у невловимих водах,

Мене б знести вам і зганьбити поміж люду.

Мій привид ходить коридорами забутими,

Мовчу з картин, окрилених тіней.

Я море, кригою безжально скуте,

Я сльози, що не сходять із очей.

Запам’ятай мої рядки. Я самовбита.

Собі підтримка, стрій і командир...

Я гнів, я оборона й повелитель,

Небесний, безнемірний, чистий вир.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Посивіла душа

Посивіла душа незворотно,

Не погасне весь біль крізь роки.

Те, що завтра було, вже сьогодні,

Те, що днями було, вже віки.

Моє місто у серці вмирає,

А сторожа прийде після втрати.

Чорний янгол на смерть прирікає-

Перемога мого супостата.

Не проб'ється той відчай крізь стіни,

Крізь уламки загострених скель...

Не здолають броню мою війни

Й тихі крики з глибоких земель.

Посивіла душа незворотно...

Справедливість- як зброя солдата.

Розрізатиму лезом неправду-

Те, що завтра було, вже сьогодні.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Я померла природною смертю

Я померла природною смертю

На кінці, на початку весни.

Я без статусу була й без сенсу,

Пам'ятаю лиш очі ясні.

Я не мала ні ймення, ні прізвища,

Була тінню, пустим полотном.

Кожен факт, що про мене- не дійсний!

В ланцюги він закутий давно.

Кожне слово, що сказане мною,

вже навіки зійшло зі світів.

Не дозволю умитись сльозою

Попри радість і сум чорних днів.

Всі кордони і спогади стерті

Пам'ятаю лиш очі ясні.

Я померла природною смертю,

Десь в кінці, на початку весни.

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83613коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: