Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Драма (900)

Вірний ворог

Ти закриєш мене від доторків,

Перетвориш весь день на ніч;

Без води у мені створиш повінь,

Ти залишиш мене віч-на-віч.

Віч-на-віч із моїми думками,

Що громадяться роєм під стелею;

Під округлою стелею гарною,

Дивно-красною, сумно-веселою.

Ти замкнув мене там беззахисну,

Без опори і без озброєння.

Без пошкоджень і без балансів,

Без надії на перетворення.

Я відлунням в підвалі стоятиму,

Я покличу нервовими жестами.

Струмом битиму, морем кричатиму,

Вмовкну вмить далечінню небесною.

Як урешті зруйную я стіни

Й подолаю ті двері сталеві,

То відлуння прорветься димом-

Димом відчаю, згуби дешевої.

Та водночас і дорогої,

Надвисока у неї ціна.

Як з собою не маєш зброї,

То у серці постане вона.

Всі страждання надовго видалить,

Спалить з радістю всі мости;

Обітне все холодною кригою,

Не дозволить найліпшим піти.

Я у закутку дивопечалі,

Але лину все вгору та вгору...

Двері спалено, стіни зі сталі,

Але ти є мій вірний ворог.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Чому своїх думок стидаємося...

Лети , лети моя душа

Чого ж ти знову озираєшся

Не знаєш ти всевишнього лиця

І не помітиш в натовпі його,

І не зустрінеш ти людей своїх,

Чому ж усі тут начебто чужі?

Можливо, настав час дізнатися хто ти такий...

Чому своїх думок стидаємося, боїмося,

Не в силах волю дати почуттям ,

Та віднайти своє буття...

...

Валер'янка
16+

Живий мрець

Безсонні ночі я проводжу,

Наодинці, лиш з собою.

Чи то живу, чи то вмираю,

Вже різниці не вбачаю.

Вже, як наче під труною,

Гнию живий і сам з собою.

Хіба життя це? Хіба воно?

Хіба воно безглуздо так минає,

А я десь фоном споглядаю?..

Немов мене і немає.

Іноді і справді забуваю,

Що десь там за вікном бурлить життя.

Людські голоси вже не пам'ятаю,

Та й чи потрібен їм я?

Я – це лиш думки,

Самотність, безкінечні муки.

Приречений ходити по світу мрець,

Чекаючи, коли настане день з життям розлуки.

23.12.2022

...

Fröhliche Kitty

Зайвий свідок

Зайвий свідок

Ти зайвий свідок. Ти ніхто.

Ти просто та, яка усе побачила.

Це лиш примара! Ти- ніщо,

Забудь все те, про що це має значити.

Ти зайвий свідок! Озирнись!

Навкруг багато зла у цьому світі.

Та є й добро. Пильніше придивись,

Там де воно, там розквітають щастя квіти.

Воно, мов сонце золото-багряне.

Мов бджілка, що із квіточки злетіла.

Це ангел. За плечима білі крила,

А лід тонкий... Не бійся! Він розтане!

Та все ж ти випадковість. Зайвий свідок.

Якщо ж побачила те зло, борися з ним...

Десь там, за склом прозорим і міцним

Ти, наче корабель, напнеш вітрила.

І попливеш кудись удалечінь.

Боротися зі злом, розповідати казку...

І дарувати навкруги всім ласку,

Співати в щасті з сонечком ясним.

© Віра Семків (грудень 2022 р).

...

Віршотвориця

Моя нескінченна самотносте.

Вітаю тебе удома, моя нескінченна самотносте,

Як мало тебе не було і ось знову

Тримаєш відкриті долоні повні

суму і безтурботності.

Вітаю тебе поза домом, в далекім краї,

на чужині.

Тут болем просякнутий кожен щасливий

промінь,

що звістку печалі несе від тебе мені.

Ну як ти, моя самотносте? Скільки людей

розлучила, скільки звела ти їх?

Навколо безмежжя людських розбіжностей,

а мені інколи добре бути в тобі.

Я знаю, люба самотносте, ти ховаєш в собі

неписану кількість ніколи небачених

почуттів.

Притягуєш до себе млосністю, безкраїм

сузір'ям різноманітних снів.

Прощай же, моя самотносте, лети собі

за хвилею буйних вітрів.

Торкай вже інших калейдоскопом своїх

чудернацьких ніжностей,

Згубися у цифрах одноманітних холодних

днів.

...

Shori No

Наодинці

Наодинці... О, ні! Це жахливо!

Це жахливо- так вийти у світ!

Ніби з кимось, а ніби єдиний

Ти сахаєшся помилок, бід...

Бо страждання- єдиний твій досвід.

А у серці твоєму- лиш щем.

Ти очікуєш довго ту осінь,

Що все змиє холодним дощем.

Та чи став ти насправді щасливим

Попри успіху довгі роки?

Людям завжди здаєшся красивим,

А насправді подумай: хто ти?

Через сльози, біду і страждання

Відчини почуттям всім вікно.

бо я, друже мій, добре це знаю:

Ти очікуєш цього давно.

(жовтень 2022 р).

...

Віршотвориця

Заміновані квіти

Давай присядем на дорогу, мені вже час іти.

Обіцяю я повернусь, чекай мене і ти.

Не плач, просто поцілуй та обніми!

Дорога зустрічає пилом під звуки автомата.

Перед очима мала і ти, а потім татова рука,

І кава, яку робила зранку мама.

В термосі лише один ковток,

А вньому все моє життя, Не можу ним ніяк напитися.

Не розповідай бажань бо не збудуться!

Я ходжу по мінному полі й збираю заміновані квіти,

Від яких гинуть наші українські діти.

І нікуди подітись.

Нечисть стоїть чорною ордою,

Але ми розіб*ємо їх кулями, скроплених святою водою .

Настане нарешті ранок, Я почую твій голос.

І спитаю як там діти?

Бо у нас навкруги тільки заміновані квіти.

...

Andriy Kushnir

Маріуполь вознісся

В будь-якій точці планети, тримаючись за руки в підвалі, чи сидячи в інтернеті, вони відчували себе частиною цілого народу. Навіть якщо знали, що їх вже відспівали… під уламками світу азовстальського заводу.

Що змушує їх захищати? Хіба ти не боїшся, питала мене мати. Ні, я страху не маю – а одну лиш ненависть. Ми їх всіх покараєм. За сльози солоні, за життя закатоване у полоні. І не смертю їх навіть. Вже ніколи росіянин не пізнає милосердя.

Війна правду ховає. Але не ця, ця очі світові відкриває. Навіть якщо світ до правди не готовий. Хто досі був чистий – забруднився, спотворнів.

Нам молитви читають і карбують медалі, наші тіла винесли зі скелету Азовсталі. Нас із дому забрали, надарили букетів, а в столиці українська весна. Її видно з вікна, без вікна і навіть з-за грат фільтраційної в’язниці.

Колись це скінчиться, я не знаю, коли, але відновиться границя. Після перемоги, відбудови після. Маріуполь живе.

Маріуполь вознісся.

...

Пані Отож-бо

А ви чули мовчання?

- А ви чули мовчання?

Приголомшливий дзвін.

⁃ Воно не стоїть втручання,

Не варте і змін.

⁃ Ви чули мовчання ?

Цю пустош, цей крик?

⁃ Після нього бажання,

Щоб розум мій зник.

Ну а ви?

⁃ Чи ви чули мовчання?

⁃ Ні! Більше ніколи!

Не хочу!

Забути б про своє існування,

Позабути всі свої роки.

Але все ж…

⁃ А ви чули мовчання?

⁃ Так, я змирився, я звик.

В мене є лиш одне бажання,

Щоб світ створений богом зник.

Щоб знову почути мовчання…

Щоб знову почати спочатку….

...

Gus

"Запитання Богу"

Господи, Боже, доки будеш терпіти?

Доки буде над нами небо синє чорніти?

Знаю права не маю, але все ж запитаю!

Я тим часом, як бачиш, брату рану мотаю.

Скільки ще їх загине? Моїх друзів найкращих?

Від руки ворогів не живих і пропащих,

Віддалися неправді й поклоняються кату,

Я був вдома з сім'єю, вони вдерлися в хату.

Скільки будуть ще вірити їх пропаганді?

Хто сидить на дивані у комфортній веранді.

Ти забрав у них розум? Краще знаєш, що добре!

Нам натомість Ти дав, серце лева хоробре!

Скільки ми ще братів своїх тут поховаєм?

На спасіння Твоє з нетерпінням чекаєм!

Заступися за нас, я прошу, я благаю!

Бо вже вкотре з братами, в окопі вмираєм.

Доки пити нам чашу страждань неминучих?

І терпіти укуси тих зміїв гримучих?

Доки будуть топтати нашу землю сусіди?

Ну за що Україні незаслужені біди?

Скільки ще має вмерти діток невиних?

Від задумів злих і від планів злочинних?

Навіщо створив нас, життям наділив?

До рани із кров'ю я бинта притулив.

Не може той бинтик нам рани покрити,

Ворог сили немає, щоб нас підкорити,

Жахлива доба, льється кров багряниста.

Аж занадто до Неба, дорога терниста.

Ну як ти там брате? Болить? Я це знаю!

Ти тихо тримайся, нам пізніше до раю!

Ще трохи стерпи, зціпи зуби щосили,

Нам треба ще жити, не час до могили.

Хіба ж нас питали, оті що напали?

Коли з наших життів, мир і спокій украли.

Лютий ведмідь, зійшов з глузду від сказу,

Ричить на весь світ, всім несе ту заразу.

Ми одразу зуміли ведмедя спинити!

Але, яку ціну, нам прийшлось заплатити?

Не вірять і досі, люди деякі в світі.

Попали в міцні, злом поширені сіті.

Щоночі на небо дивлюся, чи бачиш?

Послухати хочу, чи з нами Ти плачеш?

Допоки брехню, за правду будуть вдавати?

Коли ми всі зможемо мирно поспати?

Я здається збагнув, що до мене говориш!

Ти нову історію і новий світ твориш!

Там місця нема для чортів із пекелля,

І для цього нам треба прикласти зусилля.

Ти вибрав Давида, щоб він вбив Голіафа,

Щоб імперія, зла більш не встала із праха.

Нечисть знищити всю, що навалює з сходу.

Таку місію дав Ти, для Свого народу.

2023

...

Vladyslav Derda
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83607коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: