День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Романтика (1461)

Відчувати тебе

Я не хочу тебе спокушати, я хочу

Відчувати тебе.

Твої дотики,

Твої думки,

Пропускати їх через себе.

Я хочу бути твоїм бажанням,

Твоєю втіхою,

Я хочу бути твоєю пристрастю,

Твоєю ніжністю.

Я хочу з'єднуватися з тобою,

Без слів і без пояснення,

Я хочу торкатися тебе, без страху,

Та без сумніву.

...

Анастасія Джабер

Сон

Я бачив сон, ми були вдвох у тому сні.

Ти так раділа, а я читав вірші тобі,

Ми були вдвох, ми ті птахи що прилітають навесні.

Ти так хотіла, щоб показав татуювання я свої.

І ми такі там молоді й щасливі!

На полі маків, над нами небо синє синє!

Яскраве сонце, вітер грає із твоїм волоссям,

Дивлюсь на тебе і у очах твоїх, я бачу осінь.

Ще в тому сні були разом в моїй квартирі,

Показував тобі ескізи і картини.

Пили вино

Курили. І про мої татуювання говорили.

Ми ще багато чого там робили

У тому ,сні де у очах я бачу осінь, навесні.

...

Вінсент. Або просто Віні

Закохані люди

Я закохана була. 

Наївна і дурна.

Мабуть, не одна така. 

Довкола закохані люди та їхнє щастя. 

І я за них по правді рада. 

Одначе знову піднімаю тост за свою самотність. 

Я щаслива серед людей близьких. 

Ти також належиш до них. 

                          ***

Кохання щиріє обіймає. 

Звільняєш із полону давніх почуттів. 

Я ж тебе не просила...

Я знову люблю.

Ти зміг мене полонити. 

А я ж клялась, що ніколи знову. 

Крок за кроком - пізнаємо одне одного. 

 Ти не йшов на пролом. 

Не боровся та не добивався. 

Я ж так любила цих книжкових персонажів. 

Їм віддавалась у снах. 

Та тепер зламані ці ідеали. 

І я з тобою.

Ти завжди питав чи не проти я. 

Навіть жадавши поцілувати мої уста все питав чи можна. 

Хтось назве тебе каблуком або ж слимаком. 

Одначе для мене ти справжній чоловічий ідеал. 

Кожний доторк був моїм бажанням і водночас дозволом. 

Так і з тобою. 

Хтось скаже чужі.

 (Та за часту лунає фраза притрушені. )

Але, яку це має вагу, коли щасливі ?

...

Сандра Мей

Причарувала

Причарувала

Я думаю, яка ж на смак Вона?

Мабуть, як келих чорного вина.

Але порадить мудрий сомельє:

Не по ковтку, а всю за раз – до дна.

Ким би для мене по життю була?

Сплав материнства, цноти і гріха.

Вона ж бо уособлення Мадонни,

Як мрія ще не справджена моя.

Від неї пахне квітами й вогнем.

Торкнешся – тобі руку обпече.

Та я завжди готовий стати полум'ям

Й лягти на її відьомське плече.

Від неї мені холодно і жарко,

Чекаю не обіймів – покарання.

Нехай крізь біль мене до себе горне,

Мені ж бо головне – її увага.

Для неї новий світ я тут створю,

І через всі проблеми проведу.

Бо саме цим виказую кохання,

Коли несамовито так люблю.

(03.11.23//31)

...

Kiseki Sorano

Ще не придумала

І мені знову душно, і мені знову тошно

І я не знаю як це припинити.

Ну, не друзям жалітися точно

І не в подушку ночами ревіти.

Вистачило тільки згадки про тебе.

Всього лиш щасливий спогад.

Мені багато для печалі не треба.

Знаєте, я так давно не бувала вдома.

Звісно, в мене є над головою дах,

В мене є кімната, двері, ліжко.

Але все одно тут щось не так.

Чогось не вистачає трішки.

Твоїх (поглядів) теплих.

Твоїх (обіймів) міцних.

Твоїх (поцілунків) ніжних.

Цих спогадів з тобою затишних.

...

шум ю

Дотик

Дотик.

Вона торкнулася мене сьогодні вперше...

Я ще не був на Тій стороні пекла,

Але, мабуть, ці доторки чуттєві

Могли би градусом зрівнятися із нею.

Плече горить і досі, відчуваю.

Жар вгамувати пошепки благаю,

А вголос промовляю безсенсовне...

Щоб не дізналась, як від цього соромно.

Не знав я, що тремтіння відгукнеться

В скаліченому, крижаному серці,

Й розколеться його броня, як склянка,

Від ледь помітного пестливого торкання.

(31.08.23//30)

...

Kiseki Sorano

У листі Миколаю

Вогники, посмішки, музика.

Крок на зустріч, обійми.

Це мій план на наступне Різдво

Показати тебе ще сильніше.

Заволодіти тілом твоїм

Повести у вальс.

Нехай говорять про нас усі пліткарі.

І нехай заздрять нелюди й люди

Нехай, хай буде, не хочу щоб ця мрія

Залишилась лише у листі до Миколая.

...

Олена Привид

Весна

Коли лежав ти в мене на колінах,

Здавалось, ось-ось замурчиш.

І марю я у цих моментах,

Тому пишу для тебе я цей вірш.

Чомусь мені весь час здається,

З тобою не як з усіма,

Бо легко так усе несеться,

Можливо, навіть не дарма.

Я просто все не зрозумію,

Хто ти для мене, я — тобі,

Та все одно ночами мрію,

Що я не в черговій безглуздій грі.

Що саме зараз, тут, з тобою

Я починаю відчувати той комфорт,

Що можу вкутатись любов'ю

І не подумати, що це черговий фронт.

Не думати, що знову доведеться все тримати

І все тягнути тільки на собі,

Бо ніби тільки я умію говорити,

А не лишати все у голові своїй.

Що зможу я хоч раз відчути,

Який із себе спокій мій бажаний,

Уже пилюкою покритий і забутий,

Але від того ще не меньш жаданий.

Я хочу довго ще дивитись

На ту котячу усмішку твою,

Яка ночами мені буде снитись

І я гадатиму, це точно в сні чи наяву.

Я хочу знову й знову потопати

В теплі і ніжності твоїй,

З обіймів тих не виринати,

Що стали захистом моїм.

Я хочу назавжди запам'ятати

Той спокій і умиротворення душі

І просто хочу відчувати,

Що не марно я пишу всі ці вірші.

...

шум ю

Дозволь

Дозволь. Дозволь мені бути

Киснем в твоїх легенях!

Хочу бути хоч пилом отим

В напханих твоїх кишенях.

Дозволь дурманити твої думки,

Наводити у них неспокій,

Коли давненько він притих.

Щоб не подумав, що самотній.

Ти, як сульфатна кислота,

З'їдав мене із середини.

Забрав життя із моїх уст!

Хіба ж були причини?

Випалював в моїх думках

Усе, що не було тобою.

Живого місця не лишив.

Отож, беру я зброю.

Піднесу її до голови,

Натисну на курок..

Цілісінький лишився ти,

Кому ж тоді урок?

Тому, хто вже не на землі,

З чиїх легень виходить кисень.

Тому, хто лишиться в імлі

Й напише сотню пісень.

Дозволь. Дозволь мені спалити

Хоч клаптика душі твоєї!

За те, що показав, як добре жити,

А потім не зробив своєю.

...

шум ю

Тут зима...

Тут зима... Біле пір'я негоди

Застилає й землю, й душу.

Хуртовина відпустила поводи,

Крапки кроків заметіль глушить...

Далечінь світла, та не видно в тумані

Акварелі заходу сонця... Все біле...

Візерунком дивовижної грані

Заповняється все наболіле.

Сніг святий, аж душа іскриться.

На долоні кристал сльозою тане...

Вгору спалахнула смішна синиця,

Думка мою в крила вплітає...

Сонцем зимнім край снів закутаний,

Пісня вільного вітру – снігами.

Теплим зітханням застигло заплутане,

Казку життя створивши складами...

~зима•2018~

...

Lexa T. Kuro

Зоряний Міст

Прихований пологом ночі подих зірок...

Між смутком та радістю є Зоряний Міст із казок...

Рядки вплітаються нитками світлих мрій...

Немає витоку у вічності... Горизонт - світ надій...

Блики мелодій крутять земну вісь,

Їх із вічності космічний вітер приніс...

Між смутком та радістю є сповнені щастям дні...

Посмішка щира запалює на небі вогні...

Космічний вітер - вічний бродяга, гість з небес...

Будить мелодією зірок мрії солодких чудес,

Торкається покликом волі красивих снів,

Між смутком і радістю ладнає візерунки мостів.

~грудень•2021~

...

Lexa T. Kuro

Нехай не весна

"Прозоре повітря зачароване...

Його стиглим диханням скований ліс...

Береги річки в оправі льоду,

Лише тиша снігу...

У одвічній тій безмовності весь шепіт чутно -

То сни у головах...

Стривай! Нехай не весна...

Я тут... Я поряд... Розбуди мене!"

Уривок з к/ф "Красуня і Чудовисько"...

~•••~•••~•••~~

Зима... Знову у снах зима...

Скована чистою кригою вода... На жаль, права...

Де таємниця мрій таїла трепет вій — крига вікова...

Але в ніжному шепоті річка Любові ожива...

Десь, в снах, зачепившись за мрії весна

Дихання вічних дум й чаклунства сповнена...

Хоч маска біла вже німа й холодна...

А Вічноюна під шаром льоду ще жива!

Посмішкою багаття зорі, розсипавши перли та дива...

Тиша брижить по закутках тих снів... Зима... Ось так краса строга...

Від серця й до серця... небо різнокольорове знов співа...

Торкнувшись подумки... Я поряд... Я в душі... Весна...

~червень•2017~

...

Lexa T. Kuro

Жива

"Міа, не можна впасти від втоми... для сім'ї Мю це рівносильно смерті... Спіткнувшись прямо в центрі піщаної бурі, серед нескінченних битих посухою земель... знову вставай, знову рухайся вперед... Такий дух сім'ї Мю... Навіть якщо прийде день, коли татко не зможе бути твоїм щитом... обов'язково рухайся без зупинки... Це те, що дозволить тобі жити... Є тільки одне "але", моя прекрасна дівчинка... під цим широким небом тобі зустрітися хтось... обов'язково зупинись і кохай... Це зробить тебе живою!"

~Уривок із графічного роману "Уламок меча"~

~•••~•••~•••~~

Суховеї... Паляче сонце... Випалює до попелу нескінченний бій фраз...

Мікроскоп сотень очей... І гарячий... без життя... солоний пісок...

Вчили: впасти і здатися не можна... Є наказ!

Але знову пульс без рядків... як ритм порожнечі... у скроню... Ще крок, ще крок...

Гіркий присмак хваленого попелу... Кришталь сліз... Мрії струмочок

П'янко солодкий... Але дійсність як ляпас привида в дзеркалах...

Я себе прийняла... Поборола страх... Але чи є в цьому сенс? Це гачок?..

Бо лише на кілька хвилин не своя... я Його... і нехай тільки у снах...

Я бігла... Втрачала... Спалювала... крізь пустелю своєї душі... інших...

Хвилею порваних крил билася до борту корабля-міражу.

Був і буде шлях, яким треба йти... Не зійти! /Не буває вітрів ручних..!/

Але одне знаю точно... тільки з Ним... для Нього... пожвавлюю душу свою...

Вночі погляд на небо... Зірки теж у пустелі не сплять...

Через тисячі зим... пекуче сонце... урагани... грози... пісок...

Я бігла, не обертаючись... не зупиняючись... крізь рай оази та посуху пекла багать...

Не від себе... до Нього... туди, де в багряному світлі схід... Він - мій затишок...

~12•червня•2017~

Відеокліп можна подивитися у вкладці Буктрейлер.

...

Lexa T. Kuro

З днем народження!

Сьогодні в тебе класне свято

Сьогодні - народилась ти!

Сьогодні всі тебе вітають

А ти найкраща, як завжди

Бажаю я тобі здоров'я

Бажаю щастя й довгих літ

Бажаю пам'ятать хоть трохи

Наш наймовірний рік

Ти знаєш, я це не забуду

І на предсмертному одрі

Тебе я згадувати буду

І наші неймовірні дні

Я сподіваюсь, що все добре

У тебе буде - як завжди

А я вже якось доживатиму

Без тебе, всі ці сірі дні

Але сьогодні в тебе свято

Вітаю я тебе ще раз

І щастя я тобі бажаю

Бо скоро буде вже воно

А ще здоров'я побажаю

Нашому малюку

Нехай тебе оберігає

Від негараздів та суму

І ще, прошу мене пробач

Пробач мене, й сама не плач

А якщо плачеш то від щастя

Воно чекає вже тебе

Цілую міцно я тебе

І ніжно, ніжно обіймаю

Навіки я люблю тебе

І з днем народження вітаю!

...

Закоханий Старий

Скажи...

Скажи...

А ти бачив Донбасс?

Чи ти чув його стогін і гуркіт?

Ти лягав в його землю? Ти тримав на плечах

Кілограми сталевих вагонів?

Скажи...

А ти спав серед жит і степів?

Чи качав між руками колосся?

Ти дивився у вікна хатинок старих

І завмирав на дорозі?

Скажи...

А ти знав ці стежки?

Чи босоніж топтав подорожник?

Ти хоч раз побував на Артема горі,

Де сердце відмерти не може?

Скажи...

А ти до безтями кохав?

Чи по дому ти лив палкі сльози?

Ти б хотів попри все повернутись назад

І побачити... сонце у лузі?

10.09.2023

...

Данила Чаглій

Фортеця любові

Фортеця любові в сонячному промені сіяє,

А він мене поглядом ласкає.

Із дня у день молода фортеця красотою полонить

І в світ чаруючий невіданий манить.

Фортеця наша з дня у день розцвітає

Її міцних мурів ніхто не зламає.

Фортеця сіяє від нашої любові

І від цього затишно у домі.

І солодко розтягнувшись трояндами шикарними вітає

І слова кохання для нас із щирістю промовляє.

О,мій Андрій, це наше гніздо любові

І нехай приподносить фортеця нам враження нові,

Хай буде красномовна і щедра у своїй промові

І світитиме мирним сяйвом у нашому домі.

...

Діана Гобой
12+

Невже життя таке несправидливе?

Ти сидиш, думаєш, гадаєш,

Що робити не знаєш,

А хтось за спиною тебе обзиває..

Комусь ти здаєшся невдахою,

Комусь людиною гордою,

А хтось сприймає тебе такою, якою ти є.

І не потрібно нічого вигадувати,

Це всього лиш на деякий час.

Все змінюється.

Змінюється життя.

Змінюються люди.

А ти досі сидиш і думаєш..

Як так?

Чому життя таке несправидливе?

Невже ти нікому не потрібна?

Але ні...

Знайдеться та людина, з якою ти є ти,

І не потрібно нічого видумувати.

Життя змінилось на краще,

Ти живеш, радієш,

І ніби у тебе все добре,

Але іноді так не вистачає старого.. того життя.. тих людей..💔

...

Optimistic Solomia
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
І знову перезапуск збіркиЮрій Запорожець
28.03.2024
Черговий перезапуск саги "Трохи пізніше опівночі". https://arkush.net/book/12924 Цього разу озпові ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112848коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: