🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1704)

Одне на двох

~Післясмак від серіалу «Бульварні жахіття»~

Ми шукали вдвох якісь уявні міста,

Світло яких завжди жило у душі.

Я ховала надії та біль у листах,

Ти майстерними кроками малював нові.

Ми хотіли свободи, однієї на двох,

Тільки доля складала вузлики та голки.

Ми летіли в безодню на зламі епох,

Бачили, як зринає море та гаснуть зірки.

Ми молили небо, щоб почуло серця.

Я благала тебе зупинитись на мить...

Ти пішов, не покликав у небуття.

Я побачила вперше, як віра горить.

Ми відчули безмежність чужих думок,

Віднайшли скарби правди у своїй глибині.

Ти зробив до світла невпевнений крок,

А я вже тоді бачила тіні в самій пітьмі.

Ми шукали місце, одне для двох.

Але фарби життя псували творці.

Я зробила в вічність від тебе крок,

Відчувши одне на двох світло твоєї душі.

~травень•2024~

...

Lexa T. Kuro

Передноворічний вітер

Передноворічний вітер, фарб мішура.

Я дихаю з тобою в мерзлих осиках.

Бешкет заграви вчорашнього багаття

Воскрес та згас... Наразі тиша на тих криках.

Прекрасний вечір... Бурульок бахрома

Огортає дахи днів норовливих.

Тоне за небокраєм вічність... Життя — гра,

Польотів та падінь, у пам'яті — щасливих.

Мить багатобарвна — о, так, мудра, добра...

Посмішок та зітхання вікторина.

Іде так, як іде... Чи зшила нас голка?

Передноворічний вітер. Почуттів лавина.

~2020~

...

Lexa T. Kuro

Втрачене Кохання

Я ніколи не вірив у дива,

Але відчай спроможен на все.

До Босорки в ліси тепер їду,

Рятувати кохання своє.

У дорозі місцеві питали:

— Хто такий? — бо інакший від них.

Але відповідь як їм давав, то

Відвертались, закриваючи роти.

Сам не знаю, як це уявити:

Хто така ця чаклунка отам?

Де живе й як її віднайти-то?

Як зустріну — повірить словам?

Так багато питань, так багато...

Дні та ночі, річки та степи.

Але засіб знайти, відшукати,

Заставляв тільки далі іти.

Це остання надія з останніх.

Перепробував все на шляху,

Повернути хочу кохання,

Обійняти знов жінку свою.

Може магія, ритуали,

Місцевий якийсь приворот?

Хоч би що, як ефект буде вправний.

І врятує те, що було!

За міфами та плітками

Мені треба старуху знайти.

На ім'я Євдокія ця відьма,

Що слухає грішних байки.

Пару днів були приготування,

Далі тиждень невірних адрес.

Вже почав відчувати вигнання

Та невдач нескінченних стрес.

У кишенях десь поруч з грошима

Був портрет дуже давніх часів,

І кільце, яким ми дорожили,

Я без сумніву знову надів.

Одружені були довго,

Відлік вже зник взагалі.

Мимохідь зустрілись ранком,

Проїжджаючи вагоном сумним.

За книжкою спільною якось

Спілкування надалі пішло.

Так любили удвох забуватись,

Проїжджаючи гордий Дніпро.

Дарував кожен раз нові квіти.

Ми удвох відчували тепло.

Відчуття, коли не зупинити

Розуміння, що це — любов.

Але з часом усе мінялось,

На роботі був стрес, зник запал.

Я не дуже хотів розмовляти,

І частіше входив в астрал.

Довів побут, різні звички й активність,

Недовіра тотальна в усім.

Починав випивати стабільно,

А вона відповідати другим.

Суперечки одна за одною,

Тріснув посуд, зіпсований настрій,

Не виднілось кінця двобоям,

Логічним здавалось прощатись.

Але зараз провина бентежить

І самотність нестерпно цілує.

Тому їду туди до легенди,

Де магія справді існує.

За останнім пагорбом хатка,

А всередині знов пустота.

Лиш побачив, як виходила бабка

І йшла в ліс до ставка.

Оминаючи тропи зелені,

Потемніло миттєво в момент.

Холодно ставало легеням

Думав вертатись тепер.

Та почув тихий гул десь поблизу.

Обернувшись, стояла вона.

Відчував, як мене зловила

Босорка - не молода, не стара.

Розказав їй усе, що боліло,

Притаїв негатив. Нащо ж він?

Та, напевно, неправда виднілась,

Бо відчув у емоціях гнів.

— «Мандрівниче, шлях твій не марний,

Я твоє бажання втілю.

Ось тобі напій, зроблений з правди,

Як не брешеш — врятуєш сім'ю.

Кохану, що так зачекався,

Зустрінеш в домівці своїй.

Але, як збрехав – покараю,

Пам’ять залишивши в душі…»

Ці слова віддавали надією,

І плювати хотів на ефект.

Швидко випивши, вибіг за мрією.

Навіть не дякуючи за рецепт.

Нісся я неймовірно стрімко,

У моменті село і вокзал.

В голові ставало так дзвінко,

Що без сил у вагоні і впав.

Чи то правда, чи може видіння:

Та сиділа переді мною вона:

Її посмішка, незграбні крутіння,

Аромат й неймовірна краса.

Ми знайомились знов дуже стрімко

У вагоні сумному вночі.

Бачив книжку в руках без картинок.

Читав її сотні разів.

Отак довго їхали разом,

Байдуже - виходити де.

Але треба вертатись до хати,

Бо кондуктор злісний жене.

Водночас лишаючи транспорт,

Загубив кохану свою.

Не було нікого більше поруч,

І потяг я більше не чув.

Повернувшись додому помітив,

Що нікого там також нема.

Лиш пробитий квиток й старі квіти,

Наша книжка і я, що збрехав.

...

Insp1ro

Як кохають привиди

Ох люба Марі, 

Погоджуюсь з Вами, що час–

Це вода, що ллється крізь пальці.

І, як не дивно, та нам з Вами вже восьмий десяток.

Та тільки Ви вже в поважному віці, мені от і досі сімнадцять..

Але як незмінна личина моя,

Так і незламні мої почуття.

Я знаю, Вам лячно вмирати, 

І хоч Ви й не тямите досі, але тут на Вас хоча б чекатиму я. 

Подумайте, люба, чи страшно було дивитись, як гучно плаче кохана?

А розуміти, що ти не зможеш її врятувати?

Але я більше не плачу, вже не кричу,

Тепер я маю надію, маю мету.

Я Вас, моя люба, на інший бік проведу.

...

Вероніка

Прости

Прости! Та сьогодні я інша -

Лиш тонке мереживо снів

У душі. І останнім віршем

Віддаю найдорожче весні.

Забудь всю історію шарму

Невловимого вогнику дива,

Нашу музику суму гарну.

Я ж забуду, що була щаслива.

І весняний легенький вітер

З серця видмухне жартома

Почуття найпалкіше в світі!

Почуття, якого нема.

УпАде в безодню таїна

Шаленого і прекрасного.

Осколків не позбираємо,

Бо зорі на небі згаснули.

...

Ньотка

Вона...

Вона неначе сонця літній промінь,

і лагідна така, водночас, як вогонь палає.

Любов до неї, мов весняна повінь,

усю журбу і смуток за собою забирає.

Вона як тихий шепіт гаю навесні,

її любов леліє, зігріває моє серце.

Із нею добре так, як у солодкім сні,

в душі луна мелодія високих терцій.

Така тендітна і така спокуслива вона,

така свята, прекрасна і безгрішна.

Як келих терпкого вина - хмільна.

Як ніч зірками всіяна - розкішна.

Вінтоняк Юрій

03,03,2023р.

...

Вінтоняк Юрій

Моїй коханій

Мій носик любої моєї,

До тебе завжди я в думках

Тягну вуста до однієї,

Яку обрав на смак в жінках.

Вона бентежить і дратує,

До сказу бісить, зачіпа.

Та все одно, така вартує

Нервових гойдалок життя.

З нею живий у всіх я сенсах.

Від неї кращу маю з дів.

За нею туга в підреберцях

І сам зростаю, як не вмів.

...

Легрей

Найпозитивніші

Він:

Давай, Лекса,

Хапайся за перо, майстерна поетеса!

Давай, Лекса,

Разом створимо неймовірного шедевра!

Вона:

Руки підіймемо догори,

Ранкове сонце зустрінемо з-за гори,

Ось літо вже у самому розпалі,

А ми в душі знаходимось у творчому запалі!

Окремо ми чарівні,

А разом- ще могутніші!

За нас всі інші тихо говорять...

Він:

Що ми тут найпозитивніші

І до людей самі найщиріші!

Від чистого серця ми їм підтримку надамо,

Турботу віддамо,

Всю увагу їм приділимо,

На творчому шляху наставимо,

Ми всіх радо підтримуємо!

Вона:

Коли на нас хтось погляне,

Одразу до нас душею полине,

Тут позитиву купу враз віднайде!

Підіймемо разом ми чарки з вином,

Цим вечором всі будуть нашими,

Жодних винятків не робимо,

Всі вийдемо звідси позитивними!

Часу знову в нас немає,

Думка хаотична в голові літає,

Рука одразу пристрій хапає

Та швиденько думки докупи все гуртує!

Наші душі будуть поєднані в одну,

Радо вони почуття гуртують у слова ліричні,

Виходять поеми романтичні,

А раптом, напишемо вірші цинічні?

Пишу я про свій біль й страждання,

Шукаю я віри й кохання,

Підтримки та щирості у кожному!

Звідусюди я пішла,

Щоб чудових людей згодом віднайшла!

Моє місце серед них,

Вірші я чарівним голосом озвучувала,

Свою душу в них вкладала,

До вас свої слова неймовірні все звертала!

Він:

Творчість не в грошах лежить,

Від живих сердець вона горить!

Не заради користі все робимо,

А тому що цю працю ми кохаємо,

Себе ми заради вигоди не втрачаємо,

Про своїх читачів завжди пам'ятаємо,

В кожне слово живу душу ми вкладаємо,

Наші світи для вас розкриваємо!

Вона:

Ле-ле-лей,

Пишу я серед чарівних полей

Про красу дивожних зорей!

Настрій мій від цього завжди високо підіймається,

Душі співати хочеться!

Від цього страшного й злого світу

У творчості під псевдонімом я ховаюся,

Знаходжу свій мир та спокій,

Своє щастя тут

І людей, що душі й серцю дорогі мені!

Ле-ле-лей,

Ціле літо чую музику віолончелей,

Які творили для мене красу чарівних ночей,

Від ніжних звуків хотілося писати,

Хотілося поетичним словом до кожного говорити,

Душу нарешті для вас вилити,

Порозуміння з кожним віднайти!

Нехай мої мрії заповітні нарешті сповняться!

Він:

Ле-ле-лей,

Щебече до нас вночі соловей!

Лише він один знає, які ми насправді у душі!

На самоті ми грішні,

А разом- одразу сильні,

Мене до поезії ти надихаєш,

Віру в щастя по собі лишаєш!

Рак-так-так-так,

Перетворимо своє життя в поезію красиву отак!

Знову я втягнутий із тобою

У шалений вир фантазії,

Дізнаюсь нові секрети поезії!

Хайде, Лекса,

Хвана за перото, изкусна си поетеса!

Хайде, Лекса,

Заедно сме направиме невероятен шедьовър!

В серцях наших живий вогонь,

Довкола нас нехай музика наших душ гримить,

Засмученим людям нехай поверне віру в радість!

А тебе, мила, буду я завжди на природі все чекати,

До тебе руку й серце простягати,

Турботу від себе пропонувати!

Довкола мене багато все жінок,

Але ти прекрасний цього світу вінок!

У коханні не багатство все вирішує,

А єдність й чистота душі чарує!

Для всіх новий хіт ми робимо,

Хоч одразу так з ноги не здатен я писати,

Хочу оголосити пас,

Але на все готовий заради нас!

Нову присвяту я роблю

Для моєї неймовірної подруги чудової!

Не хвилюють мене плітки про нас,

Знаю я, що в житті гроші душі гублять,

Щастя відбирають,

Лиш ілюзію здатні благополуччя відтворити,

Але за них кохання й юності не купити!

Зберегли разом ми віру в краще,

За неї до кінця ми стоїмо

І ніхто нас не похитне!

Ворогів довкола купа,

Підступно за спиною вони нас розвалити намагаються,

По світу розкидати,

Але їм нас не подолати!

Сміємось в обличчя їм

І лиш сильнішими стаємо,

Їх ми переможемо,

Нам нічого доводити,

Бо всі й так про нас всю правду знають!

Кохаю я тебе, мила,

Кохаю й нашу справу,

Разом ми здатні на більше, знай!

Присвячується неймовірній Лексі Кюро💖

...

Максиміліан Степовий

Два серця

Він:

Всі ніжні слова душі моєї

Я присвячу лише тобі,

Моя мила прекрасна чарівниця!

Ти постала сенсом всіх моїх темних днів,

Власним світлом розвіяла хмари,

Що наді мною нависали,

Мені було байдуже, що про тебе інші люди казали,

Я лиш хотів, щоб одне одному ми вірили!

Кожного дня я оберігав тебе,

Немов ти найдорожчий скарб світовий для мене,

Всюди очима шукаю у натовпі

Лиш твої сяючі зелені очі,

А коли їх не знаходжу,

То невимовний біль всередині відчуваю,

Від тієї рани душевної кров'ю стікаю...

Ті наші почуття з тобою

Таємничі та казкові,

Їх цінувати найбільш за все потрібно,

Для кожного із нас вони важливі,

Бо без тебе я немов без повітря залишився,

Від розлуки із тобою зажурився!

З тобою я відчуваю себе у правдивій казці,

В ній я весь належу лиш тобі,

А ти там моя кохана прекрасна принцеса!

Вона:

Лише з тобою, мій чарівний лицарю, я стаю справжньою,

З тобою я ціную кожну мить мого життя...

Слова всі набувають сенсу та буття прекрасного,

Наповненні кохання всі емоції та почуття...

У пошуках тебе блукала я над прірвою,

Все відчувала поклик, хитрі посмішки зірок...

Серце моє було сповнене зневірою,

Але від самоти тобі на зустріч я зробила крок...

І наче відтепер у нас на двох свій Всесвіт, де живе довіра,

Кохання справжнє, розуміння, щирість та добро...

Мій світлий лицарю, з тобою душею й серцем я щаслива!

З тобою, як у казці, ми переможемо темряву та зло!

Він:

Як я кохаю, кохаю

Необмежено в тобі все!

Тебе справжньою завжди радо готовий я прийняти!

Нехай кожен хоч раз в житті відчує

Силу почуттів ніжних та тендітних,

Які ми маємо з тобою.

Як я хочу бути разом лише з тобою,

Не думати більш ні за кого,

Впустити тебе одну в душу й серце,

Там місце вільне на тебе все чекає!

Два серця наших одне для одного створені,

Вони б'ються в унісон,

Вони палають пристрастю ніжною й магічною,

Так нехай же наше кохання

З цього моменту

І назавжди

У віках жити буде!

Коли ти не спиш,

То і я не сплю,

А на зустріч із тобою все чекаю,

До тебе радо руки простягаю,

У обіймах ласкаво притискаю,

Твоїм палким губам поцілунок солодкий віддаю!

Коли ти мовчиш

І я вважаю доречним промовчати,

Бо так в коханні є завжди -

Що й без слів з тобою легко можна порозумітися,

Одне за одного в усьому триматися!

Наші стосунки не такі, як в інших,

Проте особливі вони для нас!

Цей зв'язок поміж нами міцний, як сталь,

А чарівний, як магічний кришталь!

Прохаю бога, нехай він завжди поміж нами буде!

З тобою разом рука в руці

Готовий я сміливо й добро, і зло

На життєвому шляху зустрічати,

Всі перешкоди тяжкі разом подолати!

З тобою вгору я полечу, до синього неба,

І за тобою й до пекла впаду,

Але ніколи не покину, моя мила та хороша чарівниця!

Якщо з прірви тієї високої ти до безодні впадеш,

Я за тобою туди полину,

Руку до тебе простягну,

Всі сили для цього прикладу,

Але до світла знов тебе я витягну!

Якщо від болю ти будеш страждати,

Від мене цей біль приховувати,

Про нього я дізнаюсь,

Прийду до тебе,

Обійму,

І рани на душі твоїй я ніжно буду зцілювати,

Тебе до життя повертати,

Нову сонячну усмішку

Та іскри у очах прекрасних

Тобі я буду дарувати!

Вона:

Нехай кожен хоч раз в житті таке кохання відчує...

Нехай кожен хоча б раз такі слова почує...

Нехай серце кожного хоч раз буде зцілене довірою...

Нехай душа кожного буде оповита чарівною силою...

Ти став моїм міцним плечем, надією та світлом життя,

Відновив усі мої струни ритмами свого серцебиття...

Зігрів ніжністю моє тіло та душу, надихнув на дива...

З тобою життя набуває смаку, світ ожива!

Я пройду крізь усі перешкоди з тобою разом,

Буду поряд ясним сонечком або дбайливим вітром...

Віджену всі кошмари, поки ти спиш...

Та почую тебе крізь кілометри, коли мовчиш...

Спущусь за тобою в пекло, разом повернемось назад...

Підіймусь з тобою в небо, загадаємо бажання у зорепад...

Мій світлий лицарю, твій коханий погляд - подарунок світів!

Найдорожче - що наші душі чують одна одну без слів...

Нехай кожен хоч раз в житті відчує це...

Нехай серце кожного своє кохання знайде...

Написано в співавторстві із чарівною та неперевершеною Лексою Кюро💖

...

Максиміліан СтеповийLexa T. Kuro

Причарувала

Причарувала

Я думаю, яка ж на смак Вона?

Мабуть, як келих чорного вина.

Але порадить мудрий сомельє:

Не по ковтку, а всю за раз – до дна.

Ким би для мене по життю була?

Сплав материнства, цноти і гріха.

Вона ж бо уособлення Мадонни,

Як мрія ще не справджена моя.

Від неї пахне квітами й вогнем.

Торкнешся – тобі руку обпече.

Та я завжди готовий стати полум'ям

Й лягти на її відьомське плече.

Від неї мені холодно і жарко,

Чекаю не обіймів – покарання.

Нехай крізь біль мене до себе горне,

Мені ж бо головне – її увага.

Для неї новий світ я тут створю,

І через всі проблеми проведу.

Бо саме цим виказую кохання,

Коли несамовито так люблю.

(03.11.23//31)

...

Kiseki Sorano

Дотик

Дотик.

Вона торкнулася мене сьогодні вперше...

Я ще не був на Тій стороні пекла,

Але, мабуть, ці доторки чуттєві

Могли би градусом зрівнятися із нею.

Плече горить і досі, відчуваю.

Жар вгамувати пошепки благаю,

А вголос промовляю безсенсовне...

Щоб не дізналась, як від цього соромно.

Не знав я, що тремтіння відгукнеться

В скаліченому, крижаному серці,

Й розколеться його броня, як склянка,

Від ледь помітного пестливого торкання.

(31.08.23//30)

...

Kiseki Sorano

Мрій

(Надихалась треком Kenya Grace - Strangers)

Хто б міг подумати, що в тій пісні буде про нас.

Настав той день, настав той час,

Коли ти не відповів розчинившись в тумані.

Залишив мене одну, на грані.

І стали ми знов незнайомці.

Не хочу бути я в цій зйомці.

Кульгає сценарій, актори німі,

Знову я у дивній грі.

Знову в тенетах почуттів і бажань

Скільки вже можна цих прикрашань?

Скільки можна вигляд робити,

Що не знав, що серце можна розбити.

На солоні росинки розлетілось мале.

Вона хоче дивитись, а світ весь пливе.

Відпливає в далекі-далекі краї,

Туди, де будинки із наших мрій.

МРІЙ, ДИТИНО! Не забувай!

Всім твоїм болям буде край!

І ти допливеш до своїх мрій

Та тільки вітрила будуть з надій.

А човен збудуєш із уламків отих.

Силу і волю, головне, не згуби.

Вірність і щирість з собою візьми,

Хай будеш одна ти, хай будеш один.

І пуститься в путь, у довгу дорогу,

Хай буде постійно багато тривоги.

Про неї забудь, його ти прости,

Буде вже легше до краю плисти.

Забудь про ті сльози, про милі слова,

Його вже давно із тобою нема.

Немає і сенсу мучитись далі,

Всі спроби втікти твої невдалі.

Бери свої весла із стійкості сталі,

І ти пропливеш крізь море печалі.

Там буде щасливих моментів багато,

Але краще, лиши їх згадати на свято.

Не хочеш гребти? Лети в літаку!

Будь-який транспорт, що тобі до смаку.

Як-небудь роби ти ці кроки вперед,

Маєш вибратись із жахливих тенет!

Не знаю я, скільки часу пройшло,

Але ти поглянь, ніби сонце зійшло?

Так, відкрий очі, поглянь як те сяє!

І соловейко вже десь співає!

Нарешті, ось берег, і всі ті ж будинки.

Ми дочекались цієї зупинки.

Де відпочинеш, спокійно можеш поспати

І не доведеться жáхів чекати.

Бо сни тут солодкі, за цукор солодші,

Такі ти не глянеш десь та й за гроші.

Раптом збереться все щастя в очах,

Та потече по червоних щоках.

Бо ти розумієш, що знову все добре

Немає у тебе більше турботи.

Не маєш ти більше на диво чекати

І починаєш вже сам витворяти.

Все, що захочеш, хоч і не все ти умієш.

Але тепер не тільки мрієш!

Робіть ви ці кроки, хай і невдалі,

Хай і зламались ваші педалі!

Зберіть їх до купи, візьміть трохи клею,

І з цілими їдьте на нову алею.

Там не здавайтесь і знову творіть!

І не давайте собі догоріть.

...

шум ю

Смерть чекає нашого кохання

Світ Наві бачив цю історію не раз

Чарівна діва й хлопець мов міраж

Дві долі сплетені в одну нитками

Їх посмішки осяють все зірками

Та тільки-но гіркий їх жде кінець

Кохання час погубить світ сердець

Ще день один мине - застигне час

Вона навік засне у нього на руках

Прокляття вічне як саме життя

Все обернеться знов, не буде вороття

І без бажання долі, сам зведе їх шлях

Щоб в океані солі, омити їх серця

І вік їх буде довгий, і згинуть в одну мить

Він родом із драконів, вона в страху тремтить

Пухнастим рудим хутром, покрита її стать

У нього в руках луки, у неї в очах сталь

Багато цих історій, а результат один

Він втратить її знову, і усвідомить в мить

Червоной ниткой міцно, сплетені серця

Людська зловонна заздрість, бажає їх кінця

Лише у їхніх силах, перемогти це зло

Нехай плата жахлива, а під ногами скло

Дві різні їх дороги, два різних береги

Любов осушить море, і підійме мости

...

Анастасія

вона нічого не хотіла!

вона нічого не хотіла, ні мільярд доларів ні діамантів з смарагдами, ніяких багатств сьогодення вона не потребувала.

хотіла вона всього лиш поваги до своїх почуттів..

усі спроби отримати бажане закінчувались поразками..

вона розповідала йому геть усе.. усю душу переповідала.. а йому було байдуже

завжди мовляв я зайнятий , немає часу , потім поговоримо.

він навіть не розумів як був потрібен їй..

вона усіляко добивалась його уваги, хоча мало б бути навпаки..

старалась усіма силами викликати у нього посмішку та радість, але у ті моменти його думки були наповненні іншою..

тоді сказав він їй « давай залишимось друзями , я завжди буду поруч як друг)»

її серце вкотре зазнало болю..

Жадан писав «любов варта всього, варта болю твого..»

та от тільки вона була готова заради тієї любові у вогонь , а він ні..

усе думала вона як так легко забути можна..

тоді зрозміла , що покохаєш хоч раз ти згориш не раз..

мабуть ця історія не більше ніж випадковість..

...

Гнатюк Анастасія

Очі

його волосся било сонячним світлом, та створювало гармонію з сонцем, очі карі, начебто звичайні, але ні вони наче мерехтять сяйвом, як у котика на очі якого потрапило світло у темряві. ці очі зачаровують, дають тепло яке навіть сонце не взмозі дати, у них проглядається добро. поруч з ним наче окриляюсь, почуваюсь вільною та в безпеці, хочеться бути з ним поруч постійно, бачити його прекрасну посмішку яка нікого не залишить сумним, буває в поганому настрої сьогодні, та бачу його посмішку та відчуваю стукіт його серця під час обіймів, моє серце завмирає, немов би час зупиняється і все навколо бездиханно стоїть , в той момент світ зупиняється ніби дає можливість сказати щось вкрай важливе, але сміливості не вистачає..

його ніжність наче море безкарає.. ці ніжні поцілунки та дотики зводять з розуму, наче мавка окутала твій розум та забрала фізичну силу, і ти відчуваєш немов би духовну піднесеність..

а кохання до нього росте з кожним днем, коли він не поруч відчуваєш ,що чогось не вистачає.. я сумую за ним.. хочеться знову відчути ці теплі обійми, ніжні поцілунки та закохані оченята.

...

Гнатюк Анастасія
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144441коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: