🥳 Розпочався конкурс "Аль Мор": "Магія Свят"! 🥳

Електронні книги / Романтика (775)

Брехня

Бреши ...

Бреши мені щоразу коли бачиш..

Бреши, бо брешеш ти собі...

Коли краплі дощу торкаються асфальту,

Чи є в них здатність нам збрехати?

Чому вона нас всіх знов обдурила,

Чому її не з'їла досі совість?

Чи є в ній тая правда ,

Котру вона сховала від людей,

Можливо так вона пропала з цього світу.

Вперед, хай Бог допомага,

Навіщо тягнеш ти до низу,

Коли сама не піднялася до верхів ...

Та й добре,

Жди поки полюбляють,

Можливо хтось знайде в тобі своє,

Ніхто не відповість за твої вчинки,

Які були дурними й марнували час.

Одне лиш пам'ятай навічно ,

Щи ти одна у себе в цьому світі,

А інших безліч у тобі..

Тому бреши усім кого зустрінеш,

З ким доля буде зводити тебе..

Бреши , бо брешеш ти собі ...

(12.11.22)

...

Валер'янка

Ніч одягає чорну шовкову сукню

Ніч одягає чорну шовкову сукню,

Чорні панчохи, фарбує вишнево губи.

Любить-не любить? Завжди випадає "любить",

Але ж по суті... А біс най із тою суттю!

Зорі в коханні доволі слабкі віщунки,

Віри немає тим вірним блискучим зорям.

Буде із ним у хворобі, у щасті, в горі,

Лиш би ще раз спопеліти від поцілунку.

Любить-не любить, хіба ж про це йдеться мова?

Просто без нього - вона заскорузла вічність.

Хоч би ще раз подивитись йому у вічі!

Ніч одягає сукню.

Чорну.

Шовкову.

...

Валерія Матвієнко

А ми не ангели з тобою

Сплелись дві долі у віночок,

Неначе нитки в полотні.

І хочу я небес ковточок,

Що їх тримаєш уві сні.

З тобою хочу я літати,

До неба, навіть до зірок.

І маю, мила, я сказати,

Що є між нами душ зв'язок.

Танцюють тіні на папері,

Коли пишу я ці рядки,

Щоб відчинились в душу двері

і злилися в одне думки.

З тобою я отримав крила,

Тому повторю знов і знов:

"На світі є найбільша сила -

Це вічне щастя і любов".

А ми не ангели з тобою,

А ми не ангели ніяк.

Коли твоя душа зі мною,

У зорепаді щастя я.

А ми не ангели з тобою,

А ми не ангели, однак,

Коли ти мила є зі мною,

Я відчуваю неба знак.

(листопад 2021 р.)

...

Роман Фещак

Весняний ранок

Весняний ранок за вікном,

бринить роса на сонці,

а ми між дійсністю і сном,

не бачим жвавості в віконці.

Закутавшись у теплий сон,

лиш ти і я, і ранок.

Волосся твоє, наче льон,

а у очах твоїх світанок.

Довкола все уже не спить,

а ми, як ті коханці,

ковтаєм ніжність у цю мить –

п'яніємо в ранковім танці.

Не йди від мене, ще побудь,

нам добре разом спати.

Бо ж ми не знаєм, чи будуть

такі ще миті, щоб кохати.

(Березень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Моє щастя

Про це не напишуть в газетах,

І по радіо теж не скажуть,

Не танцюватимуть менуети

І не зіграють нам барди.

Якийсь місцевий художник

Малюватиме край ранковий,

Письменник напише вірші

Своїм неповторним словом

У цьому є їхнє щастя

Моє ж — все завжди зі мною

Бо справжнім для мене є щастям

Насолоджуватись тобою

Відчувати твою турботу,

Підтримку, увагу й любов,

Вони зігрівають душу

Вони окриляють знов.

Бо з тобою я справді щаслива,

Хоч по різних ми областях,

Але мало хто знає те, що

Моє щастя в твоїх очах.

(13.05.2022)

...

Vitaminka

А чи вона любила світ...

А чи вона любила світ

Чи тільки бавилась тобою ?

І кожне слово знов брехня

І лицемірство без кінця

Чого ти так боїшся нас ,

Що не навижся відкрити нам лице ?

Чи хтось образив ?

Чи розбив?

І що ж тепер ти ніби " сильна, незалежна"

Та де там!?

Знов ховаєшся від нас ..

Та спокушаєш поглядом гарячім ?

Невже так любиш визнання ,

А що робити , як забудуть?

Я вже забула...

Я не слабка , тепер не маю сил на тебе

На ті дитячі забаганки

Кричати , маніпулювати , ти не в собі .

І погляд твій більш не чарує

Лише вуста , хотілося б розбити

Щоб не дісталися нікому .

І наші скелі розірвуть тіла

Залишаться лиш душі ,та вже не ті які були ...

Ми розійдемось , знову й знову.

Чому ти пишеш в ту вечірню пору ,

Невже бажаєш моїх слів ,

чому ти знову не даєш покою

Чого застрягла у думках..

І ми не будемо ніколи разом

Це знаєш ти , та знаю я

І кожен раз ми знову поруч ,

Не знаючи навіщо

Щоб знов розбитись на шматки...

(14.10.22)

...

Валер'янка

Минають дні, минають ночі

Минають дні, минають ночі,

А я дивлюся тобі в очі

І не можу зрозуміти,

Як їх можна не любити?

Як можна не захоплюватися

Цією прекрасною усмішкою?

Не можу надивитися,

Як вітер пестить тебе своєю ласкою.

Жоден сон не без твоєї участи,

Бо постійно ти в моїх думках

Я не знаю, що потрібно зробити,

Аби опинитися у твоїх цілунках.

І знов минають дні, минають ночі,

А я все ще дивлюся тобі в очі

І не можу зрозуміти,

Як їх можна не любити?

...

Алі

Дощ

Я тебе полюбила весною,

Полюбила, як дощ німе скло.

Але серце покрилось журбою:

Ти забув відчинити вікно.

Ти не мав ні потреби, ні хисту,

Щоб вдихати холодну любов,

Бо для тебе ті стежки тернисті -

Вічний страх, вічний біль, вічний схов!

Я до тебе кричати не в змозі,

Скло як терну колючі кущі.

Я не плачу: дощик - не сльози,

А молитва моєї душі.

...

Ївга Лютневська

Полотно кохання

Вона чуттєва ніжна поетеса,

а він музика статний видатний.

На жаль, у них не склалась їхня п'єса,

вона чужа і він зовсім чужий.

Багато бачились у цьому світі,

бо доля зводила шляхи не раз.

В ті миті були сонцем обігріті

і наче навкруги спинявся час.

Та потім, хтось гасив над ними сонце

і як завжди спливав поволі час.

Вони удвох, як ніби незнайомці -

вона Венера, він далекий Марс.

Самотня жінка: на обличчі маска,

душа лише тріпоче у віршах,

серденько жде, коли ж настане казка

й те щастя, що омрієне в думках.

А він - самотній чоловік з грошима,

шукає щастя в тисячі жінках.

У нього дім, квартира і машина,

та радості немає у очах.

І знову доля зводить доріженьки,

та сонце гасне і втікає час...

Вони старі, не мають тата й неньки,

позаду залишився вже їх шанс.

Вона сама... Почала малювати,

щоби урізнобарвити життя,

а він, на жаль, не може більш співати,

лише рахує миті до кінця.

Кар'єра композитора скінчилась,

хоча творіння житимуть повік.

Його душа по-справжньому втомилась,

він хворий і самотній чоловік.

Прихильники про нього не забули,

листи писали, слали все привіт.

Його думки давно би вже заснули,

якби не слава, що вертала в світ.

Він їх кумир, в честь нього починали

концерти, п'єси, виставки картин...

Їх люди благочинними назвали,

життя тривало... День і ще один.

Вона прийшла. Самотня серед шику,

була з своїм художнім полотном.

У нім не було розкоші і крику,

яскравих фарб, та їй це все одно.

У неї було лиш одне бажання -

щоб жив такий чужий їй чоловік.

- Це полотно назвала я "Коханням", -

сльоза скотилась з кутиків повік.

Прості палітри у її картині,

до того ж буро-сірий тьмяний фон.

Дивились всі з захопленням дитини,

так, ніби то був дивовижний сон.

Бо була в тім малюнку світла щирість,

все ідеальне точно є простим.

У нім трагедія і ніжна милість,

кохання сильне і туга за ним.

Здійнялись гучні оплески до стелі,

софіти камер били в очі їй.

Мужчина статний підійшов до неї,

піджак поправив елегантний свій.

- Моя пошана, зірко цього свята,

картина ваша - дотик до душі.

У ній цілунок, гострий, наче м'ята,

їй хочеться присвячувать вірші.

Для неї серцю хочеться співати

про тугу, біль, розлуку і красу.

Для неї жити хочеться й вмирати,

щоб відродитись й бути серед сну.

Я приголомшено дивлюсь: кохання!

Мені не підібрати інших слів.

Це ваш талант, це ваше дарування,

у нім і пристрасть, і колодязь сліз.

Художниця скромненько усміхнулась,

та було чутно ритм серцебиття.

Легенько до грудей своїх торкнулась:

- це не картина, це моє життя.

- Ви вразили мене, ви мужня жінка,

не кожен зможе жити в полотні.

Не всім дано розкритися, мов квітка,

ви вмерли й відродилися у нім.

Ви назавжди залишитесь в картині -

найвищий ранг майстерності митця.

Душа - безсмертна, люди швидкоплинні,

лише мистецтво вічне без кінця.

Вони удвох ще довго розмовляли,

він стрепенувся, наче щось згадав:

- мене ви, леді, ніби зчарували,

чому прийшов, я так і не сказав.

Ця виставка присвячена людині,

що є давно наставником мені.

На жаль, він зараз у скрутній годині,

минають швидкоплинно його дні.

Почув він про "Кохання", про картину

й придбати дуже захотів її.

Спочатку хоче бачити людину,

що залишила думи в ній свої.

Вона погодилась. Прийшла до нього,

а він чекав, хоч немічний старий.

Їй було важко й боляче від того,

як гас в очах його вогонь живий.

Дивився в душу, пізно щось казати,

адже назад нічого не вернеш.

Він знав, що мав тоді її кохати,

коли не було болю, часу, меж.

Дивилась в його очі і тонула...

Тоді вона бажала бути з ним.

Натомість гордості шматок ковтнула

і залишилася тепер ні з чим.

Тривалий погляд. Миті безкінечні...

І той забутий поцілунок з снів.

Хвилина. Дві. І ритми знов сердечні,

коханню не потрібна купа слів.

Слова тут зайві. Час не повернути,

за межами зостались почуття.

Митець помер. Його їй не забути,

на полотні залишилось життя.

(Серпень 2022 Р.)

...

Роман Фещак

Ван Гог

В її рудім волоссі заплутався Ван Гог,

Я бачив, як він пише свої старі полотна.

І мовчки тоне в пасмах, немов чортополох

І тягне ще й мене... Це згуба... Незворотна.

Виводить їй на тілі зірки і кипарис,

А я слабеньким соняхом засох на теплій скроні.

Шепоче так розчулено: "Скоріше, подивись,

Як іриси зіниць її розплющуються сонні".

Вона - Овер і ніч, глибока темна Рона,

Дорога біля Арля і Море в Сен - марі,

Ван Гог малює на ключицях виноградні грона

І п'яно засинає за хвильку до зорі.

Наївний і хиткий, не чує і не бачить,

Як всі його шедеври згорають нанівець,

Коли ця жінка доторком малює Всесвіт наче.

В мені і на мені - душею визнаний митець...

...

Банга Іванна Василівна

Ти

Ти все йдеш і йдеш вперед

Битими дорогами.

Тільки дим від сигарет

Тягнеться порогами.

Широчезний капелюх

І дорожні чоботи

Ти людина завірюх,

З почуттями робота.

Довгий шарф закрив лице

Шрам на серці − душу,

Силует твій олівцем

Малювати мушу.

Аби часом не забуть

Погляд твій глибокий,

І отруйний, наче ртуть,

Серця мого спокій.

Ти все йдеш і йдеш вперед,

Про мене забувши.

Тільки дим від сигарет −

Наші дні минувші.

...

Євгенія Петрікова
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🥳 Розпочався конкурс "Аль Мор": "Магія Свят"! 🥳
01.06.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Недостатньо конкурсів щоб відволіктися від дратуючих атак ворога? Тоді ось вам новий позитивний конкурс "Магія свят" від проєкту "Аль Мор"! 🥳
Що писати? Звісно ж, фентезі! 😄 Це ж "Аль Мор"! 🍀✨

... Детальніше
Блоги
Червневе повстання Лео Нур
06.06.2023
Цього дня 6 червня 1918 року , відбулася маловідома подія - виступ лівих есерів , проти своїх вчораш ... Детальніше
ЖАНРОВИЙ КОНКУРС З АНТИУТОПІЇМорган Рей
06.06.2023
"Orwell & Huxley Антиутопія" СТАРТ КОНКУРСУ! НАБІР ВІДКРИТИЙ! Команда SBAWARDS щаслива повідомит ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Коректор книгОлена. Коректор
06.06.2023
Шановні автори! Хочу запропонувати послуги коректора. Я філолог, маю досвід роботи з художньою, наук ... Детальніше
Тремтіння душМаксим Вороненко
06.06.2023
Зараз я опублікував пролог своєї іншої книги. Він написан давно, тому на вплив нових розділів "Закон ... Детальніше
Увага! термін приймання оповідань подовжено до 6 червня 23:59!Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
05.06.2023
Увага всім, хто хотів долучитися до участі у конкурсі "Неопалима Купина", але не встигав подати свої ... Детальніше
На Аркуші вже:
6702читачів
55415коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: