Я прошу тебе не плач цієї ночі

Я прошу тебе не плач цієї ночі

Хоч раз всміхнися щиро ти мені

Бо не побачу вже тебе у цьому році

Мені хоча б зустрітись раз в віки

Бо шлях мій випав у замерзлі далі

Туди, де весь пісок немов кришталь

Цей холод – то до пекла авантзала

За ним лиш тільки біль і тільки жаль

За ці роки замерзло моє серце

Відпали спогади, немов мертві листки

З тобою б’ється на всі гігагерці

Що лиш доступні людству і мені

Твій погляд знов наповнить мою душу

Зігріє у найбільш страшний мороз

І тільки він витягує на сушу

Із моря прикростей і судорожних проз

Твій поцілунок – то ліхтар у темнім

Покритім льодом і розпачем вини

Загиблим склепі, довгім і вогкім

Лінії, що розділя оці світи

Ми охоронці спокою і світу

Оберігаємо від дикої журби,

Людей злих і снігів довіку

Й зловіщої всестрашної війни.